Справа № 760/1630/21
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Файдюка В.В.
суддів - Мєзєнцева Є.І., Черпака Ю.К.,
при секретарі - Масловській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Вдовіко Дмитра Васильовича про відвід судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І. та Черпака Ю.К. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Святошинського району Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до головного інспектора з паркування Святошинського району Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1, Головний інспектор з паркування) про скасування постанови від 22.12.2020 серії АС №0000071968 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КпАП України, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19.10.2023 залучено до участі у справі Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості другого відповідача (далі - відповідач-2, Департамент).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із уваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Після усунення визначених в ухвалі від 01.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про допит його в якості свідка, продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 17.03.2026.
На адресу суду апеляційної інстанції 11.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді-доповідача Файдюка В.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 визнано необґрунтованим відвід судді-доповідачу Файдюку В.В. у цій справі та передано справу №760/1630/21 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Файдюка Віталія Васильовича у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Святошинського району Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.03.2026.
У судовому засіданні позивачем заявлено відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І. та Черпака Ю.К. від розгляду цієї справи.
Указана заява обґрунтована тим, що, по-перше, суд в ухвалі від 13.03.2026 безпідставно вказав на те, що неправильне обчислення судового збору є арифметичною помилкою, оскільки номер справи вказує на рік її реєстрації, що свідчить про те, що нарахування сума судового збору була свідомо завищена, по-друге, судом не належним чином досліджені матеріали справи, які свідчать, що у поштових відправленнях зазначений номер телефону суду, а не позивача, по-третє, хоча відповідач має електронний кабінет, однак йому копії судових рішень направлялися засобами поштового зв'язку й в ухвалі від 13.03.2026 суд не зазначає з яких незалежних від суду причин такі документи не були доставлені до електронного кабінету Департаменту, по-четверте, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала від 12.03.2026 у цій справі, в якій прізвище, ім'я та по батькові позивача не знеособлено, що є порушенням Закону України «Про захист персональних даних», по-п'яте, у позивача відсутні будь-які сумніви щодо наміру колегії суддів ухвалити рішення не на користь скаржника.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому судова колегія не переконана, що у цій справі достатньо ознак, які б давали підстави вважати, що судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І. та Черпак Ю.К. проявляють особисту упередженість.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді.
Так, як було встановлено вище, в якості підстав для відводу колегії суддів Вдовіко Д.В. фактично визначає свою незгоду з процесуальними діями та рішеннями суду, які полягають у неправильному обчисленні судового збору в ухвалі від 01.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, незабезпечення направлення копій судових рішень на адресу позивача та направлення їх засобами поштового зв'язку відповідачу, а також неправильній оцінці в ухвалі від 13.03.2026 наявних у матеріалах справи документів.
Разом з тим, наведені доводи, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Щодо аргументів заяви про порушення судом Закону України «Про захист персональних даних», внаслідок чого в Єдиному державному реєстрі судових рішень в ухвалі від 12.03.2026 у цій справі прізвище, ім'я та по батькові позивача не знеособлено, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості:
1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
2) реєстраційні номери транспортних засобів;
3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;
4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні;
5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.
Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
Приписи ч. ч. 3, 4 ст. 3 указаного Закону визначають, що суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.
Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Відповідно до пп. 11 п. 1 розд. І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-1811, знеособлення - процедура маскування в тексті електронного примірника судового рішення або окремої думки судді відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з подальшою вибірковою візуальною перевіркою результатів такого маскування. Результатом процедури знеособлення є створення образу електронного документа.
Згідно з п. 1 розд. V указаного Порядку зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження.
Отже, процедура обробки та знеособлення електронного примірника судового рішення здійснюється в автоматичному режимі, тобто без участі судді, а відтак оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали від 12.03.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134786730) з інформацією про прізвище, ім'я та по батькові позивача не зумовлено будь-якими діяннями чи рішеннями колегії суддів.
Щодо твердження заяви про те, у позивача відсутні будь-які сумніви щодо наміру колегії суддів ухвалити рішення не на користь скаржника, колегія суддів зазначає, що це є власним не підтвердженим жодними належними і допустимими доказами припущенням особи, що не може бути підставою для відводу складу суду в силу положень процесуального закону.
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
Проаналізувавши викладені у заяві міркування та наведені доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі суддів у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в його неупередженості, із змісту доводів заяви про відвід не вбачається.
Більшість мотивів позивача, як було зазначено вище, фактично свідчать про його незгоду з процесуальними рішеннями у справі №760/1630/21, що за правилами наведених вище статей 36, 37 КАС України не може бути підставою для відводу та не свідчить про неупередженість або необ'єктивність суддів.
Окрім цього суд апеляційної інстанції вдруге зауважує, що в ухвалі від 01.12.2025 було неправильно зазначено розмір належної до сплати суми судового збору, що у подальшому виправлено судом шляхом постановлення ухвали від 02.03.2026 про повернення позивачу суми надміру сплаченого судового збору у розмірі 227,40 грн. Викладеним спростовується суб'єктивна думка позивача про те, що обчислена належна до сплати сума судового збору була свідомо завищена.
Також колегія суддів зауважує, що як копія ухвали від 01.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, так і копія ухвали від 12.12.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі направлялися на адресу позивача АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку (а.с. 146-149, 184-186), однак в обох випадках поштові відправлення повернулися до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Той факт, що на конвертах в обох випадках був зазначений номер телефону суду, а не номер телефону позивача, що свідчить, на думку ОСОБА_1 , про неналежне виконання судом обов'язку з направлення на адресу позивача поштової кореспонденції та неврахування цих обставин при постановленні ухвали від 13.03.2026, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.
Відповідно до п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов'язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв'язку:
1) найменування адресата (одержувача) та відправника: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, якщо відомо - ім'я та прізвище адресата. На простих та реєстрованих поштових картках, листах (крім тих, що адресуються до запитання, до відділення) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата (за наявності) зазначаються повністю; номер абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного або фіксованого зв'язку відправника та адресата (одержувача) (для реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, крім поштових карток, листів без оголошеної цінності, відправлень для сліпих);
2) поштова адреса: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку тощо), номер будинку, квартири/офісу; найменування населеного пункту, району, області (крім поштових переказів); поштовий індекс; країна призначення.
Оператор поштового зв'язку самостійно визначає спосіб надання відправником зазначеної інформації або спосіб зазначення такої інформації на поштовому відправленні, а також може визначати інші відомості, надання яких (зазначення яких на поштовому відправленні) для відправника обов'язкове.
Отже, одним з обов'язкових реквізитів інформації, що надається відправником, є номер абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного або фіксованого зв'язку відправника та адресата (одержувача).
Водночас, згідно з абз. 1 п. 73 указаних Правил інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.
Таким чином, оскільки у поштових відправленнях, адресованих судом позивачу, не було зазначено номер телефону його мобільного зв'язку, то оператор поштового зв'язку інформацію про надходження реєстрованого поштового відправлення повинен був довести до відома ОСОБА_1 шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку. У свою чергу, можливе невиконання такого обов'язку працівниками оператора поштового зв'язку не свідчить про невиконання судом обов'язку з направлення засобами поштового зв'язку на адресу позивача копій процесуальних документів у справі.
Більше того, положення процесуального закону не передбачають прямого обов'язку суду щодо повторного направлення кореспонденції стороні, якій поштове відправлення не було вручене із обставин, які не залежали від суду.
Подібні за змістом висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Щодо направлення копії ухвали від 12.12.2025 та копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідачем засобами поштового зв'язку колегія суддів вдруге зазначає, що копії указаних документів судом саме у такий спосіб, оскільки в електронному вигляді не були доставлені відповідачам до їх електронного кабінету з незалежних від суду причин, що підтверджується відсутністю відповідних позначок у комп'ютерній системі «Діловодство спеціалізованого суду».
Отже, на думку судової колегії, оскільки інших обставин, які б, на переконання ОСОБА_1 , свідчили про упередженість або необ'єктивність колегії суддів не зазначено, а викладені у заяві доводи не дають підстав для висновку про необхідність відводу суддів від цієї справи, суд приходить до висновку, що подана заява про відвід не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
При цьому, за правилами ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Керуючись ст. ст. 38-40, 248, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І. та Черпака Ю.К. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Святошинського району Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Файдюк
Судді Є.І. Мєзєнцев
Ю.К. Черпак
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.