Справа № 580/450/23 Суддя першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області) про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження починаючи з 01.07.2019 позивачу виплати пенсії максимальним розміром;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром з 01.07.2019 до дати виплати та виплатити донараховану суму пенсії з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виключити рядок «З урахуванням максимального розміру пенсії» із «Розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі 2301010817 для ОСОБА_1 » Автоматизованої системи розрахунку пенсій ПФУ, як такий, що не відповідає вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 та чинного законодавства України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.07.2019 виплати пенсії максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.07.2019 без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за відповідний період.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.05.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023, задоволено частково заяву ОСОБА_1 від 24.04.2023 (вх. від 24.04.2023 №15733/23) щодо визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №580/450/23 в частині визначення ОСОБА_1 розміру пенсії до виплати з 01.12.2019 у розмірі 24652,65 грн. та з 01.12.2022 у розмірі 28194,64 грн;
- направлено Пенсійному фонду України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд.9, код ЄДРПОУ 00035323) окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №580/450/23;
- зобов'язано Пенсійний фонд України повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження даної ухвали.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025, залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 (вх. від 11.11.2024 №52799/24) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №580/450/23.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просив змінити спосіб і порядку виконання рішення суду від 13.02.2023 у справі №580/450/23 в частині зобов'язання ГУ ПФ в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2019 без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за відповідний період шляхом стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області на користь ОСОБА_1 не одержані пенсійні виплати в сумі 21 743,56 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 заяву задоволено - змінено спосіб виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №580/450/23 - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 21 743,56 грн (двадцять одна тисяча сімсот сорок три гривні 56 коп.).
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на приписи ст. 378 КАС України у редакції, яка набрала чинності з 19.12.2024, невиконання рішення суду щодо пенсійних та інших соціальних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Відтак, оскільки станом на час звернення з цією заявою нараховані відповідачем кошти виплачені не були, то наявні підстав для зміни способу виконання рішення суду у цій справі.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що нараховані позивачу кошти включені до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та будуть виплачені у порядку черговості у разі наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Підкреслює, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не здійснював розрахунок належної до виплати позивачу суми, а відтак змінений спосіб виконання судового рішення фактично зумовив зміну рішення суду по суті, що за усталеною практикою Верховного Суду є неприпустимим.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач посилається на нерелевантну практику Верховного Суду, яка сформована до внесення до КАС України змін, водночас безпідставно стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки це спростовується позицією Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 378 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 24.03.2026.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У свою чергу, як правильно підкреслив суд першої інстанції, частину третю статті 378 КАС України згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024, доповнено абзацом другим наступного змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Отже, за чинного станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 17.11.2025 законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем з 01.07.2019 проведено перерахунок пенсії. Згідно з наданими ГУ ПФ в Черкаській області відомостями сума доплати до пенсії за період з 01.07.2019 по 13.02.2023 складає 21 743,56 грн, яка включена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Однак доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять. У зв'язку з чим постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову від 24.10.2025 у межах виконавчого провадження №79291202 про накладення на ГУ ПФ в Черкаській області штрафу за невиконання судового рішення.
За таких обставин, оскільки станом як на час подання ОСОБА_1 заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, на день постановлення оскаржуваної ухвали, а також на день її апеляційного перегляду відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №580/450/23 протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість поданої заяви та необхідності зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 21 743,56 грн.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, в якій, поміж іншим, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
Таким чином, всупереч доводів апелянта, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2025 у справі №640/7827/22, на переконання колегії суддів, є помилковими, оскільки вони є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже висновки Верховного Суду України стосувалися застосування положень КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, а позиція Верховного Суду у справі №640/7827/22 висловлена щодо інших правовідносин.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 378 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення виготовлено 24 березня 2026 року.