Справа № 620/8254/25 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету оборони України (далі - відповідач-1, Університет), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Національного університету оборони щодо проведення індексації грошового забезпечення позивачу за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 без застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року, щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати Національний університет оборони нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 включно, з урахуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 01.06.2018;
- зобов'язати Національний університету оборони здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.06.2018, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.06.2018 по 08.09.2021;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2018 по 08.09.2021, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Національного університету оборони України щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 без застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 включно, з урахуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 01.06.2018;
- зобов'язано Національний університет оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.06.2018 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3 861,51 грн щомісячно, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.06.2018 по 29.01.2020;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 29.01.2020 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3 861,51 грн щомісячно, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд виходив з того, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2016 по 28.02.2018, оскільки підвищення посадового окладу мало місце у січні 2008 року, а потім у березні 2018 року. Крім того, суд підкреслив, що обчислення індексації такого забезпечення з березня 2018 року по червень 2018 року повинно здійснюватися Університетом з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що нарахування та виплата індексації-різниці з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 має здійснюватися в/ч НОМЕР_1 з 01.06.2018 по 29.01.2020, а не по 08.09.2021, оскільки після цієї дати розмір грошового забезпечення перевищив суму індексації, що склалася у березні 2018 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховано неможливість поширення норм Порядку №1078, які набрали чинності 01.12.2015, на правовідносини, що виникли до цього, а відтак помилково зроблено висновок про те, що базовим місяцем для обчислення індексації з 01.09.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року, а не грудень 2015 року. Стверджує, що нарахування та виплата індексації з березня по червень 2018 року не здійснювалася з огляду на неперевищення порогу інфляції до 30.11.2018.
Після усунення визначених в ухвалі від 23.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційна скарга подана особою, в якої відсутні відповідні повноваження, оскільки доказів наявності права представляти інтереси Університету у порядку самопредставництва матеріали справи не містять. Наголошує, що доводи апеляційної скарги повністю спростовуються усталеною практикою Верховного Суду щодо спірних правовідносин.
Відзиву на апеляційну скаргу від в/ч НОМЕР_1 не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 24.03.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а також в частині задоволених позовних вимог до в/ч НОМЕР_1 не є предметом апеляційного оскарження, оскільки позивачем апеляційної скарги на рішення суду не подано, а у відкритті апеляційного провадження за вдруге поданою апеляційною скаргою в/ч НОМЕР_1 було відмовлено у ухвалою від 23.03.2026, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги Університету.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, однак рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України та у період з 29.08.2016 по 01.06.2018 був слухачем Університету.
Із змісту карток особового рахунку військовослужбовця вбачається, що індексація у період з 01.09.2016 по 01.06.2018 позивачу відповідачем-1 не нараховувалася (а.с. 36-37).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей», ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 2, 4, 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон), Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, адже індексація має виплачуватися з урахуванням базового місяця січень 2008 року по 28.02.2018 і розміру підвищення грошового доходу особи та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, однак до 29.01.2020, коли сума грошового забезпечення перевищила суму індексації-різниці.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).
Згідно з абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідачем-1 було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення позивачу з 29.08.2016 по 28.02.2018, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, апелянтом не наведено.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 27.04.2021 у справі №380/1513/20.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації базового місяця - січень 2008 року за період з 29.08.2016 по 28.02.2018, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101.
Згідно з абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови № 1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 остання набрала чинності з 01.01.2008. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Ця Постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 Постанови №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
У свою чергу, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 29.08.2016 по 28.02.2018.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для зобов'язання відповідача-1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 01.06.2018 з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як правильно зазначено Чернігівським окружним адміністративним судом, після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
За правилами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Матеріали справи свідчать, що у березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 610,80 грн, що підтверджується відомостями картки особового рахунку за 2018 рік (а.с. 37).
Таким чином, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв'язку із зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100)
Тому, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року має розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 справі № 260/6386/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.
Разом з тим, вищевказані обставини не були враховані відповідачем-1 при визначенні розміру індексації грошового забезпечення, що підлягало виплаті позивачу у період з 01.03.2018 по 01.06.2018.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання Університету здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.06.2018 індексації-різниці відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, однак у розмірі 3 852,35 грн щомісячно, а не у розмірі 3 861,51 грн, оскільки Чернігівським окружним адміністративним судом при обчисленні суми індексації-різниці помилково взято за основу різницю між сумами «До видачі на руки», а не між сумами «Всього нараховано». У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції у відповідні частині підлягає зміні.
Посилання апелянта на те, що індексація не нараховувалася та не виплачувалася у згаданий період у відповідності до вимог Порядку №1078, оскільки поріг інфляції було перевищено лише у листопаді 2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом цього спору є правильність нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці, а не поточної індексації.
З приводу аргументів відзиву на апеляційну скаргу про те, що її підписано не уповноваженою на те особою, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з пп. 19 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, яким передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Частиною другою статті 57 КАС України передбачено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України).
За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2020 представництво суб'єктів владних повноважень в судах здійснюється або у порядку самопредставництва, або адвокатами.
Водночас винятком із цього правила є окремі категорії справ, зокрема справи, які, у розумінні КАС України, є справами незначної складності (малозначними справами).
Матеріали справи свідчать, що спір у ній стосується проходження публічної служби особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» не займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, ця справа належить до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати чи особи у порядку самопредставництва, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Так, на підтвердження повноважень Парталоги К.В. діяти від імені Університету останньою надано сформовану у підсистемі «Електронний суд» довіреність від 01.11.2023 на ім'я Тичної Б.М. з правом передоручення, виписаної керівником Університету Ковалем М.В., а також довіреність від 08.10.2025, сформовану у підсистемі «Електронний суд», якою Тична Б.М. уповноважила Парталогу К.В. представляти інтереси Університету у судах України.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга підписана уповноваженою особою, оскільки указана категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження та в силу імперативних приписів КАС України належить до справ незначної складності.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак, визначаючи щомісячний розмір індексації-різниці, обрахував його із застосуванням неправильних величин. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у резолютивній частині.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити у резолютивній частині шляхом викладення абзацу п'ятого резолютивної частини рішення суду у новій редакції.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Національного університету оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - змінити, виклавши абзац п'ятий його резолютивної частини у такій редакції:
«Зобов'язати Національний університет оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.06.2018 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3 852,35 грн щомісячно, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.».
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.