Номер провадження 2/754/3575/26
Справа №754/13300/25
Іменем України
24 березня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.
за участю представника позивача Банецького Б. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Позивач обґрунтовували свої вимоги тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем за вказаною адресою. Відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті житлово-комунальні послуги,в результаті чого утворилась заборгованість за період до 01.05.2018 та з 01.05.2018 по 31.10.2021 в загальному розмірі 95466,03грн, яка складається із заборгованості з централізованого опалення, централізованого гарячого водопостачання, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води, інфляційної складової боргу, 3% річних та пені. Також позивач просить стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00грн.
27.08.2025 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
До суду від відповідачів надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що вони не визнають позовні вимоги та просять не задовольняти позов. Обґрунтовують своє не погодження з позовними вимогами, тим, що з 2017 року здійснили демонтаж опалюваних приладів та рушникосушарки в квартирі АДРЕСА_2 . Стояки і відводи до радіаторів утеплені утеплювачем, відводи заглушені. До пояснень додали переписку з ПАТ «Кивтеплоенрго», акти КП «Керуюча компанія» ЖЕД №303 тощо. Вважать, що у відповідачів перед позивачем взагалі відсутнє грошове зобов'язання, визначене ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України. До того ж звертають увагу, що необхідно застосувати строки позовної давності за період з травня 2018 року по 15.06.2022, оскільки у позивача в цій період прострочене право звернення до суду.
Представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - Банецький Б. І., в судове засідання не з'явився. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'являлися. Від відповідачів надійшла заява про розгляд справу у їх відсутності, просять відмовити повністю у позовних вимогах.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення суду у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
11.10.2018 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплати, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 у до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї Позивач набув право вимог заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких від ступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.
Так, правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, з 01.05.2018 до 31.10.2021 регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.
Правовідносини у сфері надання послуг з теплової енергії та постачання гарячої води з 01.11.2021 регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових Договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
Отже надання споживачу послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).
Щодо договору про надання послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ним укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги.
Так, Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», на виконання вимог чинного законодавства на своєму сайті були оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідно до частини сьомої ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 24 червня 2004 року № 1875-IV на час укладених правовідносин), договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Згідно із ч. 2 та 4 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). (Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Договір укладений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. 3 та 4 ст. 8, ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV).
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги та послуги з обслуговування комерційних вузлів, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачі є споживачами комунальних послуг.
Цим Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно з частиною другою ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Водночас з наданих документів стороною відповідача, а саме Листа-звернення до ПАТ «Київтеплоенерго» від 09.10.2017; Акту від 02.12.2017, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко Т. С. про відсутність усього обладнання для централізованого опалення; Акту від 10.01.2018 підписаний КП «Керуюча компанія» ЖЕД № 303 про підтвердження демонтажу опалювальних приладів та рушникосушарки в квартирі АДРЕСА_2 ; рахунку-фактури № ВГ -0004134/ВГ від 08.12.2017 та Сертифікату відповідності (продукція труби ізоляційні); Заяви від 15.01.2018 д ПАТ «Київенерго»; Заяви від 13.10.2018 до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» з проханням направити представників КТЕ для проведення фіксації відсутності системи централізованого опалення; Заяви від 13.10.2018 до КП «Київтеплоенерго» про повідомлення що існують позитивні причини не укладання договору про опалення; Заяви від 04.12.2025 до КП «Київтеплоенерго» з проханням направити представника для фіксування відсутності системи централізованого опалення; Акту від 22.12.2025 підписаний КП «Керуюча компанія» ЖЕД № 303 про підтвердження демонтажу опалювальних приладів та рушникосушарки в квартирі АДРЕСА_2 , вбачається що з 2017 року та на час вирішення справи по суті дійсно в спірній квартирі повністю демонтовані опалювальні прилади та рушникосушарка. Крім того відповідачі надали відповідь КП «Київтеплоенерго» № 4/03.2/15146 від 18.12.2025, з якої вбачається, що у зв'язку відсутністю проектно-технічною та дозвільною документацією, що регулює правомірність як відключення так і обстеження квартири підстав не вбачається.
Отже суд враховує, що відключення відповідача від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було здійснено без дотримання передбаченого законодавством порядку.
Відповідно до пунктів 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 (які діяли на час правовідносин, та втратила чинність 01.05.2022), споживач має право відмовитися від отримання таких послуг, однак відключення здійснюється виключно у встановленому порядку, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно із положень Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, врегульоване питання відключення від мереж гарячого водопостачання житлових будинків.
Однак суд виходить із необхідності дослідження не лише формального факту відключення, а й факту реального надання послуг та можливості їх споживання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі постійно намагалися здійснити дії які передбачені як Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 та і Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, однак спочатку ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а потім і КП (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не реагували на звернення відповідачів, будь-яких правомірних роз'яснень або рекомендацій не надавали.
Суд звертає увагу, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» зобов'язане відповідати на звернення громадян, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", оскільки воно є комунальним підприємством, що фінансується з місцевого бюджету та забезпечує надання житлово-комунальних послуг. Отже розглядають скарги, запити та надають роз'яснення щодо нарахувань, якості послуг та відключень або демонтажу.
КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» лише в 2025 році, під час розгляду цієї справи відреагували на чергове звернення відповідачів та надали свою відповідь.
Таким чином суд беззаперечно встановив, що у спірний період відповідачі фактично не споживали послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, оскільки відповідні опалювальні прилади та рушникосушарка (прилади/обладнання) були демонтовані, що виключає технічну можливість отримання таких послуг.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати або звільнення від її внесення у разі ненадання житлово-комунальних послуг або їх невикористання у випадках, визначених законом.
Суд враховує, що демонтаж (відключення) систем теплопостачання та гарячого водопостачання унеможливлює фізичне отримання відповідних послуг, а тому за таких умов відсутній сам об'єкт споживання.
Суд зауважує, що обов'язок споживача щодо оплати житлово-комунальних послуг виникає виключно за умови їх фактичного споживання, а сам по собі факт наявності особового рахунку або здійснення нарахувань не є безумовною підставою для стягнення заборгованості.
До того ж позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у спірний період відповідачу дійсно фактично надавалися послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, зокрема відсутні докази функціонування відповідних мереж, подачі теплоносія або гарячої води до об'єкта (квартири) відповідачів.
Нарахування плати за відсутності фактичного споживання послуг та за умов відсутності технічної можливості їх отримання суперечить також загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд вважає, що стягнення плати за фактично ненадані послуги призвело б до безпідставного збагачення позивача, що суперечить положенням статті 1212 Цивільного кодексу України.
Суд наголошує на обов'язку постачальника довести фактичне надання послуг, їх обсяг та належність нарахувань, а також враховує наявність або відсутність технічної можливості постачання відповідного ресурсу споживачу.
Водночас суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, їх обсяг, а також не спростував обставини відсутності технічної можливості їх споживання. До того ж позивач не надав логічного та правомірного пояснення щодо відсутності реагування на звернення відповідачів задля здійснення фіксування відключення від систем опалення та постачання гарячої води до спірної квартири.
За відсутності доказів фактичного надання послуг та з огляду на встановлену судом відсутність технічної можливості їх споживання, нарахування плати за такі послуги є необґрунтованим.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність факту надання послуг та недоведеність їх споживання, що виключає правові підстави для стягнення заборгованості, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись Конституцією України, Житлового кодексу України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 3, 11, 13, 16, 319, 322, 509, 526, 638, 642, 901, 903 ЦК України, статтями 10, 12, 19, 76-81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження за адресою: місто Київ, площа І.Франка, 5.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко