Номер провадження 2/754/1220/26
Справа №754/6987/25
Іменем України
24 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину
(1) Зміст позовних вимог, предмет та підстави позову
06 травня 2025 року Позивачка, ОСОБА_1 , в системі "Електронний суд" подала до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву до Відповідача, ОСОБА_2 , в якому просить:
1) змінити розмір та спосіб стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призначені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21 (у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку). Позивачка просить стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6 250,00 грн щомісяця, починаючи з 01.10.2023 до припинення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, з урахуванням вже сплачених сум;
2) стягнути з Відповідача додаткові витрати на дитину в сумі 70 773,25 грн (половину від фактично понесених витрат на навчання, придбання контактних лінз та стоматологічні послуги).
Позовна вимога щодо зміни розміру та способу стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки (з 1/4 частки доходу на тверду грошову суму в розмірі 6250,00 грн, починаючи з 01.10.2023) обґрунтована тим, що за рішенням суду від 14.12.2021 Відповідач мав сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), проте з жовтня 2023 року змінив систему оподаткування як фізична особа-підприємець (перейшов на загальну систему), внаслідок чого почав декларувати дохід не більше 2000 грн на місяць. Через це сума аліментів з жовтня 2023 року по листопад 2024 року зменшилась до 400 грн на місяць (після звернення Позивачки державний виконавець здійснив перерахунок до мінімального гарантованого розміру у сумі 1514,00 грн).
Цей розмір не покриває потреб дитини, яка продовжує навчання на контракті (платній основі) на денному відділенні у вищому навчальному закладі та потребує лікування. Позивачка вказує, що її із дочкою матеріальний стан значно змінився, оскільки із початком війни зросли ціни на основні групи товарів та послуг, на продукти харчування та одяг, підвищились ціни на побутові послуги, у зв'язку із чим на утримання дитини необхідно більше коштів.
Водночас Позивачка стверджує, що реальний матеріальний стан Відповідача насправді покращився, оскільки 08.12.2021 року він відчужив одну з належних йому квартир. Крім того, Відповідач має у власності іншу двокімнатну квартиру в місті Києві, яку може здавати в оренду та отримувати з неї додатковий прибуток, оскільки фактично проживає зі своєю новою сім'єю за іншою адресою.
Позивачка зазначає, що Відповідач умисно приховує доходи від декларування, щоб мінімізувати аліментні виплати. Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основними видами діяльності якого є агентства нерухомості та надання в оренду нерухомого майна. Він займається рієлторською діяльністю і отримує значні неофіційні доходи, які можуть складати понад 100 000 грн на місяць (з розрахунку комісії близько 2,5 тисяч доларів США за один продаж квартири). Хоча Відповідач, декларує офіційний дохід від підприємницької діяльності лише 1500-2000 грн на місяць, водночас має змогу сплачувати значні суми заборгованості одним платежем. Зокрема, у грудні 2021 року він погасив борг понад 175 600 грн, штраф 55 000 грн та пеню 178 300 грн; у вересні 2023 року сплатив борг у виконавчому провадженні на суму понад 50 458 грн; а в грудні 2024 року - 11998,91 грн борг зі сплати аліментів.
Додатково Позивачка обґрунтовує позов значними фінансовими витратами, які вона несе самостійно. Донька сторін є студенткою денної форми навчання Київського національного торговельно-економічного університету (спеціальність "Філологія"), де навчається на контрактній основі. Загальна сума коштів, сплачених Позивачкою за навчання доньки, становить 106 767,50 грн. Крім того, дитина має проблеми зі здоров'ям (міопія обох очей та потреба в ортодонтичному лікуванні). Позивачка за власний рахунок придбала для доньки контактні лінзи на суму 23 777,00 грн та оплатила стоматологічні послуги на суму 11 002,00 грн.
Враховуючи викладене, Позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6 250,00 грн (що становить орієнтовно 1/4 від середньої заробітної плати по м. Києву) з 01.10.2023, коли Відповідач перейшов на нову систему оподаткування та почав сплачувати у мінімальному розмірі аліменти, чим різко погіршив матеріальне становище доньки.
Крім того, вона просить стягнути з Відповідача половину від усіх понесених нею витрат на освіту та лікування доньки як додаткові витрати, загальна сума яких становить 70 773,25 грн, як додаткові витрати за статтею 185 СК України.
(2) Стислий виклад позиції відповідача
23 червня 2026 року Відповідач засобами поштового зв'язку надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Відповідач зазначає, що спір про утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, уже був предметом судового розгляду. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21 з нього стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на період навчання доньки, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Крім того, рішенням суду від 03.03.2025 у справі № 754/17496/24 у задоволенні аналогічних вимог Позивачки про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відмовлено.
Щодо додаткових витрат Відповідач заперечив, вказуючи, що заявлені витрати на оплату навчання, придбання контактних лінз та стоматологічні послуги, понесені у період, коли донька вже досягла повноліття, та не є витратами, що підлягають стягненню на підставі статті 185 СК України.
Крім того, Відповідач вказує, що надані Позивачкою документи не підтверджують належним чином факту продовження навчання у 2022-2025 роках, фактичної сплати коштів саме за навчання за відповідним договором, оскільки договори та додаткові угоди не містять погодженої вартості навчання або не підписані сторонами, а подані квитанції не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати призначення платежу та отримувача послуг.
Відповідач наголосив, що не ухиляється від виконання обов'язку щодо утримання доньки та підтверджує намір надалі виконувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21, сплачуючи аліменти у визначеному розмірі.
06 травня 2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява. Позовну заяву було подано через підсистему "Електронний суд".
16 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
22 травня 2025 року Позивачка через власний електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" подала клопотання про долучення доказів, зокрема, докази надсилання позовної заяви з доданими документами.
13 червня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) є малозначними. Такі справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України).
Щодо зазначення Позивачкою у тексті позовної заяви повнолітньої доньки ОСОБА_3 у статусі третьої особи, Суд зазначає, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина п'ята статті 53 ЦПК України).
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 554/4533/17, відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти. Отже, залучення цих осіб у справі є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи вказаний правовий висновок, характер спірних правовідносин, а також те, що спір розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, Суд не визнав за необхідне залучення доньки як третьої особи.
23 червня 2025 року Відповідач засобами поштового зв'язку надіслав до суду відзив на позовну заяву.
05 липня 2025 року Позивачка засобами "Електронний суд" подала відповідь на відзив. Відповідно до частини третьої статті 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Позивачка не надала суду доказів надсилання копії відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У зв'язку з недотриманням цих процесуальних вимог, суд не приймає до розгляду вказану відповідь на відзив.
Крім того, 22 травня 2025 року Позивачка через власний електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" подала клопотання про долучення доказів, до якого як додаток подані пояснення ОСОБА_3 та заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини другої статті 181 ЦПК України пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. Позивачка не може подавати через власний електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" пояснення третьої особи, оскільки такий документ має бути підписаний безпосередньо третьою особою (за допомогою її власного кваліфікованого електронного підпису) або її законним представником, повноваження якого належним чином підтверджені. У зв'язку з порушенням встановленого порядку подання та підписання процесуальних документів, суд не приймає до розгляду подані таким чином пояснення та заяву третьої особи.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЇХ ОЦІНКА
Сторони є батьками ОСОБА_3 , яка проживає (зареєстрована) разом з Позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації проживання № 8026-1756107-2018 від 27.06.2018.
Дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21 стягнуто з Відповідача на користь Позивачки на утримання повнолітньої дитини, на період її навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01.11.2021.
Згідно з наданими Позивачкою доказами (довідкою деканату факультету торгівлі та маркетингу КНТЕУ від 07.09.2021 № 533, додатковою угодою до договору про навчання від 26.04.2023 та електронним студентським квитком НОМЕР_4 з застосунку "Дія", який був оновлений станом на 08 грудня 2024 року), термін закінчення навчання ОСОБА_3 за освітнім рівнем "бакалавр" визначено 30.06.2025.
Суд, дослідивши докази за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи їх належність, допустимість і достовірність, відхиляє заперечення Відповідача, який стверджував, що надані документи не підтверджують факту продовження навчання доньки у 2022-2025 роках.
Суд встановив, що довідкою деканату факультету торгівлі та маркетингу КНТЕУ № 533 від 07.09.2021 підтверджено, що ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання, і термін закінчення навчання за освітнім ступенем "бакалавр" визначено саме червнем 2025 року. Також це підтверджується електронним студентським квитком ОСОБА_3 НОМЕР_4 з застосунку "Дія", який був оновлений станом на 08 грудня 2024 року та має статус "Дійсний до: 30.06.2025" за денною формою навчання у ДТЕУ.
Суд також встановив, що додаткова угода від 26.04.2023 до договору про навчання підписана всіма трьома сторонами: ректором університету ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_1 , та безпосередньо здобувачем освіти - ОСОБА_3 .
У цій додатковій угоді детально, по кожному курсу окремо, розписана погоджена вартість навчання та етапи оплати, зокрема, вартість навчання за 1 та 2 курси становила по 30 950,00 грн, а за 3 та 4 курси (з 01.09.2023 по 30.06.2025) вартість становить 34 040,00 грн за кожен навчальний рік, з розбивкою платежів по 17 020,00 грн (до 15 серпня та до 20 січня відповідного року). Загальна вартість навчання ОСОБА_3 за освітнім ступенем "бакалавр" становить 129 980,00 грн.
На підтвердження понесених витрат за навчання в університеті Позивачка надала:
- квитанцію №1АКВ-1698-КК5В-9РМО від 21.01.2024 на суму 8510,00 грн, отримувачаем вказано ДТЕУ (єдрпоу 44470624), призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, ОСОБА_3 , зг договору №3416д/6к-2021, 3 курс, 2 група, ИНН НОМЕР_3»;
- квитанцію №ЕОКР-5114-Х5Р8-298А від 19.03.2024 на суму 8510,00 грн, отримувачаем вказано ДТЕУ (єдрпоу 44470624), призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, ОСОБА_3 , зг договору №3416д/6к-2021, 3 курс, 2 група, ИНН НОМЕР_3»;
- платіжну інструкцію № 9К6К-АЗН9-Р368-КНММ від 15.08.2023 на суму 17 020,00 грн, отримувачаем вказано ДТЕУ (єдрпоу 44470624), призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, ОСОБА_3 , зг договору №3416д/6к-2021, 3 курс, 2 група, ИНН НОМЕР_3»;
- квитанцію б/н від 08.08.2022 на суму 15 475,00 грн, код єдрпоу 44470624, призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, Сакалаускас Онни С., зг договору №ФТМ21-032,041-БД/58, 2 курс, 2 група, перший етап навчання, ИНН НОМЕР_3»;
- меморіальний ордер № BIDV 1 YYF-01V2-QKFJ ІФД 13.01.2022 НА СУМУ 15475,00 грн, отримувач КНТЕУ, код єдрпоу 01566117, призначення платежу: «за навчання код платежу 25010100, ОСОБА_3 »;
- платіжна інструкція № МВ84609197 на суму 7737,50 грн, отримувач Університет ДТЕУ, код єдрпоу 44470624, призначення платежу: «25010100, оплата за навчання, студент ОСОБА_3 , зг. договору 1950здб-2021, 2 курс, 2 група, другий етап навчання, ИНН НОМЕР_3»;
- платіжна інструкція № 6UIU-JYXZ-0Q4V-17BK на суму 17020,00 грн, отримувач ДТЕУ (єдрпоу 44470624), призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, ОСОБА_3 , зг договору №3416д/6к-2021, 4 курс, 2 група, ИНН НОМЕР_3»;
- касовий ордер з фіскальним чеком (від 01.08.2021) на суму 15475,00 грн, підстава: за навчання ОСОБА_3 згідно попереднього договору № 1950здб-2021 від 01.08.2021, код студента № НОМЕР_5;
- платіжна інструкція №4ЕIU-EYAT-O2AZ-0861 від 20.01.2025, на суму 8510,00 грн, отримувач ДТЕУ, призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, ОСОБА_3 , зг договору №3416д/6к-2021, 4 курс, 2 група, ИНН НОМЕР_3»;
- платіжна інструкція №CWJB-EUHP-J4R1-6RGP від 20.03.2025, на суму 8510,00 грн, отримувач ДТЕУ, призначення платежу: «код платежу 25010100, за навчання, ОСОБА_3 , зг договору №3416д/6к-2021, 4 курс, 2 група, ИНН НОМЕР_3».
Загальна сума платежів становить 122 240,50 грн.
Суд, оцінюючи надані Позивачкою докази в аспекті заперечень Відповідача, визнав, що платіжні інструкції є належними доказами, що містять вичерпну інформацію, яка дозволяє чітко ідентифікувати як платника, так і отримувача, а також призначення платежу.
Надані Позивачкою письмові докази у своїй сукупності та взаємозв'язку достовірно підтверджують, що повнолітня донька сторін навчалась на контракті (денна форма) до 30.06.2025 року, а Позивачка систематично сплачувала визначену університетом вартість цього навчання. Тому заперечення Відповідача судом відхиляються як необґрунтовані.
Суд бере до уваги, що "завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти)" (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц).
Також у цій постанові Верховний Суд зробив висновок, що законодавство не передбачає звільнення платника аліментів від їх сплати у зв'язку з "переходом на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури".
Проте тягар доказування цих обставин (перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти і продовження навчання) покладено саме на Позивачку, оскільки Відповідач заперечував ці обставини.
Сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов'язує обов'язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв'язку із витратами, пов'язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 405/8423/16-ц).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).
Суд оцінює лише ті докази, які є у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Отже, оскільки закон чітко пов'язує обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку чи сина саме з юридичним фактом продовження ними навчання, Позивачка не надала інших доказів про продовження навчання після 30.06.2025 року (наприклад, наказу про зарахування до магістратури, новий договір), і Суд не має законних підстав припускати, що навчання триватиме після вказаної дати, при розгляді цієї справи Суд виходить з того, що 30.06.2025 року донька завершила навчання на рівні бакалавра.
Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) (постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 393/338/16-ц).
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України).
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/5643/23).
Суд, вирішуючи питання щодо зміни розміру та способу аліментів, враховує, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років (постанова Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19).
Правовідносини з обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов'язку батьків з утримання неповнолітніх дітей. Більш того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права, якими вказаний обов'язок встановлений щодо обох батьків і залежить від умови можливості надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 405/8423/16-ц). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6?1296цс15).
Застосовуючи вказаний правовий висновок до обставин справи, Суд зазначає вартість навчання загальна вартість навчання ОСОБА_3 за освітнім ступенем "бакалавр" становить 129 980,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 14856 від 10 грудня 2024 року, який був складений старшим державним виконавцем Дніпровського відділу ДВС у місті Києві Олександрою Калинченко та підписаний начальником відділу, здійснений в межах виконавчого провадження № 72188902 з примусового виконання виконавчого листа № 754/16571/21, виданого 02.06.2023 Деснянським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21 (стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.11.2021 року), загальна сума аліментів, що мала бути сплачена за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року включно становить 124 182,66 грн. Станом на 01.12.2024 державним виконавцем визначений борг зі сплати аліментів у сумі 11 988,91 грн. Цей борг Відповідач повністю погасив одним платежем на суму 12 000,00 грн 26 грудня 2024 року.
Сімейне законодавство України (стаття 141 СК України) виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини. Суд враховує, що обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків у рівних частках. Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що Відповідач сплатив аліменти, і станом на кінець 2024 року заборгованість була відсутня.
Беручи до уваги істотну правову відмінність між обов'язком утримувати неповнолітню дитину та повнолітню дитину, яка продовжує навчання (де враховується вартість навчання, проїзду, підручників), Суд з метою визначення наявності підстав для зміни розміру аліментів оцінює достатність раніше присудженого розміру аліментів.
Суд встановив, що сплачені Відповідачем за 3 роки аліменти у розмірі 124 182,66 грн з надлишком покривають його 50-відсоткову частку у вартості контракту за всі 4 роки навчання, що становить 64 990,00 грн. Решта сплачених Відповідачем коштів (59 192 грн) була спрямована на покриття інших життєвих та медичних потреб дитини-студента.
Позивачка Суду не надала жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявності додаткових специфічних потреб дитини, пов'язаних саме з її навчанням (витрат на придбання підручників, проїзд до навчального закладу тощо), . Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що донька проживає разом із матір'ю у м. Києві за місцем своєї реєстрації, що виключає необхідність витрат на оренду житла чи гуртожиток.
При цьому, надаючи оцінку доводам Позивачки про необхідність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі з 01 жовтня 2023 року, Суд зауважує, що норма частини другої статті 191 СК України щодо можливості п рисудження аліментів за минулий час застосовуються до правовідносин стягнення аліментів. Натомість у цій справі питання утримання повнолітньої доньки вже вирішено рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21.Закон не передбачає можливості зміни раніше визначеного способу стягнення аліментів (зі стягнення у частці від доходу на тверду грошову суму) за минулий час. З огляду на це, зміна способу стягнення можлива лише від дня пред'явлення позову. Враховуючи, що позовна заява подана 06 травня 2025 року, а право на утримання припиняється із закінченням навчання 30 червня 2025 року (докази продовження навчання на магістратурі відсутні), юридично значущим періодом, протягом якого могла б діяти змінена форма стягнення, є лише проміжок часу з 06.05.2025 по 30.06.2025, і саме цей період стягнення розглядається судом.
Суд відхиляє доводи Позивачки щодо необхідності збільшення розміру аліментів (зміни способу стягнення) через загальне зростання цін, спричинене військовою агресією, оскільки зазначені соціально-економічні обставини мають загальний характер і рівною мірою впливають на платоспроможність обох батьків. Тому саме по собі посилання на інфляцію та наслідки воєнного стану не створює тієї зміни матеріального становища, з якою закон пов'язує можливість перегляду раніше визначеного судом розміру та способу утримання дитини.
Суд бере уваги, що відповідно до частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Водночас, твердження Позивачки про те, що Відповідач як ріелтор може отримувати неофіційний дохід понад 100 000,00 грн на місяць, є виключно її суб'єктивним припущенням, на яких суд не може ґрунтувати своє рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд звертає увагу, що вказана норма застосовується у випадках, коли стягувач довів наявність у платника значних непропорційних витрат, а платник ухиляється від утримання дитини. Натомість у цій справі, хоча Відповідач і декларує низькі доходи від підприємницької діяльності, нарахування аліментів у межах відкритого виконавчого провадження за заявою Позивачки здійснюється виконавцем у більшому розмірі (50% прожиткового мінімуму). Ці суми Відповідачем сплачуються, що підтверджується відсутністю заборгованості станом на кінець 2024 року, тому Суд не вбачає доведених підстав стверджувати, що визначений раніше спосіб стягнення є неефективним чи таким, що порушує права повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Суд відхиляє доводи Позивачки про те, що спроможність Відповідача сплачувати аліменти у збільшеному розмірі у твердій грошовій сумі у розмірі 6250,00 грн щомісяця підтверджується фактами одноразового погашення ним великих сум заборгованості у виконавчих провадженнях (зокрема, сплата понад 175 000 грн боргу та 178 000 грн пені у грудні 2021 року, а також понад 50 000 грн боргу у вересні 2023 року). Погашення накопиченого протягом тривалогу часу боргу та неустойки одним або кількома великими платежами не є тотожним наявності у боржника стабільного щомісячного доходу аналогічного розміру.
Оцінюючи доводи Позивачки про покращення матеріального становища Відповідача у зв'язку з відчуженням ним нерухомого майна 08 грудня 2021 року, Суд бере до уваги, що така обставина об'єктивно існувала ще на момент ухвалення Деснянським районним судом м. Києва рішення від 14 грудня 2021 року у справі № 754/16571/21 про стягнення аліментів. Відповідно до статті 192 СК України підставою для зміни розміру аліментів є зміна матеріального стану, що настала після ухвалення попереднього рішення. Крім того, отримання одноразового доходу від продажу квартири у минулому не свідчить про наявності у Відповідача постійного та стабільного доходу натепер, який би обґрунтував необхідність зміни визначеного судом способу стягнення аліментів із частки доходу на значно більшу тверду грошову суму.
Суд наголошує на тому, що правовідносини з обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов'язку батьків з утримання неповнолітніх дітей. Головна відмінність полягає у тому, що утримання неповнолітньої дитини є безумовним, тоді як надання допомоги повнолітній дитині - студенту прямо залежить від фінансових можливостей платника та потреби повнолітньої дитини у зв'язку з навчанням.
Враховуючи викладене, а також наявність на утриманні Відповідача іншої неповнолітньої дитини ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6.), Суд доходить висновку, що поточний розмір та спосіб стягнення аліментів повністю забезпечує покриття обґрунтованих потреб дитини, пов'язаних з її навчанням, відповідає майновому стану обох сторін та ураховує баланс інтересів сторін. Позивачкою не доведено обставин, які б вимагали зміни розміру аліментів та способу стягнення.
За таких обставин у задоволенні позову в частині зміни розміру та способу стягнення аліментів Суд відмовляє за необґрунтованістю.
Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Відповідача половини понесених витрат на навчання доньки за контрактом у вищому навчальному закладі, придбання контактних лінз та оплату стоматологічних послуг у загальному розмірі 70 773,25 грн на підставі статті 185 СК України.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 701/699/16-ц).
З досягненням повноліття особа втрачає правовий статус дитини (стаття 6 СК України). Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Як роз'яснив Верховний Суд, "тлумачення статті 201 СК України дозволяє стверджувати, що стаття 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми, які продовжують навчання" (постанови від 08 травня 2019 року у справі № 393/338/16-ц, від 06 серпня 2018 року у справа № 748/2340/17).
Верховний Суд неодноразово наголошував на розмежуванні правовідносин з утримання неповнолітніх та повнолітніх дітей.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного окремого від аліментних зобов'язань обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (висновок Верховного Суду України, наведеним у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15).
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 405/8423/16-ц та від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17). Разом з тим стаття 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину, що його закінчила (постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 521/2016/16-ц).
За таких обставин, Суд дійшов висновку, позовні вимоги про, стягнення коштів на стоматологічне та офтальмологічне лікування, а також на оплату навчання повнолітньої доньки як додаткових витрат у порядку статті 185 СК України є безпідставним, оскільки усі ці витрати є невід'ємною складовою загальної потреби в матеріальній допомозі, яка має забезпечуватися виключно через механізм сплати аліментів на період навчання за статтею 199 СК України.
Щодо частини витрат на навчання, які були понесені Позивачкою до досягнення донькою повноліття (зокрема, платіж за навчання від 01 серпня 2021 року на суму 15 475,00 грн), Суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 185 СК України участь батьків у додаткових витратах передбачена за наявності особливих обставин (розвиток здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо). Проте, відповідно до висновку Верховного Суду "навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини" (постанова від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 569/6838/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/1766/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц).
Розподіл судових витрат
Позивачка від сплати судового збору звільнена відповідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому не розподіляється.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ). до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_7) про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та стягнення додаткових витрат на дитину- відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
рішення підписано 24.03.2026
Суддя Інна КОВАЛЕНКО