Справа № 320/24510/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
23 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Вівдиченко Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №15/3423/с від 12.03.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №15/3423/с від 12.03.2025 із розрахунку 80% суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, без обмеження максимальним розміром з 01.03.2024, без обмеження максимальним розміром з 01.03.2025 та без застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №320/2229/25.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції має об'єктивну можливість розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/2229/25.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь які його письмові пояснення щодо підстав для зупинення провадження у відокремлених матеріалах апеляційного провадження відсутні.
Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, яка зазначена в п.11 ч.1 ст.294 КАС України, в силу ч.2 ст.312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, дійшов висновку, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/2229/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи характер спірних правовідносин розгляд цієї справи є об'єктивно неможливим до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №420/15146/24.
Таким чином, зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Так, предметом оскарження у даній справі є, зокрема, застосування відповідачем понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Позовні вимоги в цій частині позивач мотивує тим, що положення ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказані положення суперечать нормам спеціального закону, яким врегульовано ті ж самі правовідносини.
Разом з тим, предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України № 2262-XII, коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, враховуючи закріплені КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, колегія суддів вважає, що рішення у справі №320/2229/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
Отже, незалежно від того чи будуть зазначені положення визнані нечинними чи не будуть, та чи оскаржуються такі положення в судовому порядку, якщо суд установить їх суперечність закону, вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах у будь-якому випадку.
При цьому, судом першої інстанції не наведено обґрунтувань щодо об'єктивної неможливості розгляду даної справи, з огляду на зібрані по справі докази і не надано оцінки достатності таких доказів для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду, що є обов'язковою підставою для застосування п.3 ч.1 ст.236 КАС України.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №320/2229/25 не відповідає приписам норм процесуального права.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Також, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини свідчать, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як така, що прийнята без належних правових підстав.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності передбачених п.3 ч.1 ст.236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.
В силу ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.236, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року про зупинення провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови складено 23 березня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
Т.Р.Вівдиченко