Справа № 320/5814/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.
23 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К., -
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про зобов'язання сформувати подання про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13333,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією №ПН 478 від 29 лютого 2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, з урахуванням ухвали від 23 вересня 2025 року про виправлення описки (арифметичної помилки) у судовому рішенні, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо формування подання про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 13333,00 гривень сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна від 29 лютого 2024 року, відповідно до банківської квитанції №ПН 478 від 29 лютого 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 13333,00 гривень сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до банківської квитанції №ПН 478 від 29 лютого 2024 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача ОСОБА_1 про придбання нею квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, дійшовши, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не вчинило дій щодо направлення до Головного управління Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Апелянт вважає, що позивачем не надано документу, який підтверджує факту перебування ОСОБА_1 у черзі на одержання житла або придбання житла вперше.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області слід задовольнити, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 лютого 2024 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрований в реєстрі за номером 551 (далі - Договору купівлі-продажу квартири).
Відповідно до пункту 1 Договору купівлі-продажу квартири, продавець передає квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність покупцеві, а покупець приймає у власність квартиру.
Згідно пункту 5 Договору купівлі-продажу квартири, продаж квартири за домовленістю сторін проводиться в безготівковій формі за ціною 1333300,00 грн, без ПДВ, що сплачена покупцем шляхом перерахування на банківський рахунок Продавця до підписання договору.
Судом першої інстанції встановлено, що при придбанні вищевказаної квартири позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13333,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29 лютого 2024 року №ПН 478.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просила відповідача здійснити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 13333,00 грн, у зв'язку з тим, що нерухоме майно придбавалось нею вперше, внаслідок чого вона не є платником цього збору.
З матеріалів справи вбачається, що до вказаної заяви ОСОБА_1 було додано копії: листа Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 15 травня 2024 року №100-0604-8/83236 9 (а.с.15); паспорту ОСОБА_1 (а.с.7); довідки про присвоєння РНОКПП (а.с.8); витягу з реєстру територіальної громади (а.с.20); договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.9-10); довідки про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року (а.с.21); відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з невід'ємною архівною складовою частиною цього Реєстру (а.с.22-23); довідки про не перебування на квартирному обліку (а.с.24); вищезазначеної квитанції №ПН 478 від 29 грудня 2024 року (а.с.16).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом відмовило позивачу ОСОБА_1 у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, мотивуючи це недостатністю доказів придбання майна вперше.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо повернення коштів, які було сплачено на обов'язкове державне пенсійне страхування, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (надалі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті першої Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом другим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
При цьому, згідно абзацу третього пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Крім цього, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Виходячи з аналізу викладеного вище, громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Разом з цим, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зауважує, що чинне законодавство України не містило визначення слова «придбавають», внаслідок чого в існувала процесуальна прогалина, яка усувалась тлумаченням судами при правозастосуванні норм матеріального права, виходячи із семантичного значення цього слова.
За таких обставин, при здійсненні судочинства суди виходили з того, що слово «придбавають» свідчить про оплатне набуття права власності на певний об'єкт.
Однак, колегія суддів апеляційного суду відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку №1740, а саме: пункт 15-2 доповнено підпунктами «в» і «г» викладено у такій редакції: «збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов".
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: "нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з аналізу викладених вище змін до Порядку №1740, які були чинні на момент виникнення оспорюваних правовідносин, вже була усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну «придбавають».
Зокрема, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що під «придбаває житло вперше» необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Викладене вище дає апеляційному суду підстави для висновку, що визначення «придбаває», охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі.
Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 14 червня 2024 року - ОСОБА_1 за довоговором дарування №232 від 14 вересня 2006 року отримала у власність 1/3 (одну третю) частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22 зворот).
Отже, оскільки позивачем ОСОБА_1 14 вересня 2006 року було отримано у дар частину домоволодіння, це спростовує її твердження про те, що квартира АДРЕСА_3 придбана, як житло нею придбавається вперше, що свідчить про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №340/3681/24.
За таких обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, при цьому неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №320/5814/25 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак