Справа № 752/10415/25
Провадження № 2/752/1967/26
Іменем України
24 березня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача 17 413, 00 грн заборгованості за кредитними договорами, укладеними відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Посилається в позові на те, що 02 липня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем був укладений договір №555151029670, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 2 000, 00 грн.
18 грудня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір відступлення права вимоги №18/12-2023 за вказаним кредитним договором.
За умовами договору станом на день формування позовної заяви заборгованість за договором становить 5 123, 00 грн, з яких:
-2 000, 00 грн заборгованість по кредиту;
-3 123, 00 грн процентів на дату відступлення права вимоги.
19 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір №3807304, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 2 000, 00 грн.
Плата за користування кредитом становила 1,25% від фактичного залишку кредиту, розмір процентів становить 750, 00 грн.
16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 1612-2021-43.
10 січня 2023 року був укладений договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги до відповідача за укладеним договором перейшло до ТОВ «Колект Центр».
18 лютого 2025 року був укладений договір № 18-02/25, відповідно до якого право вимоги за даним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Заборгованість за умовами договору на день формування позову становить 12 290, 00 грн, з яких:
-2 000, 00 грн заборгованість за основним зобов'язанням;
-10 070, 00 грн процентів на дату відступлення права вимоги;
-220, 00 грн заборгованості за комісіями.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов кредитних договорів, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 30 квітня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.
Конверт з документами, які направлялися на зазначену відповідачем адресу при укладенні договорів, повернувся до суду в зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму статей 128 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Виходячи з цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що протягом червня - липня 2021 року відповідачем в порядку, визначеному Законом України « Про електронну комерцію», було укладено ряд кредитних договорів з різними фінансовими установам.
В подальшому, на підставі договорів факторингу, укладеними з позивачем, до останнього перейшло право вимоги до відповідача за вказаними договорами.
Так, 02 липня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем був укладений договір позики №555151029670, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 2 000, 00 грн під 2, 60% на день.
Відповідно до Графіку платежів та додатку№2 до договору сума відсотків за договором становить 657, 60 грн.
18 грудня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір відступлення права вимоги №18/12-2023 за вказаним кредитним договором.
Заборгованість за умовами договору позивачем нарахована станом на день формування позову в розмірі 5 123, 00 грн, з яких:
-2 000, 00 грн заборгованість по кредиту;
-3 123, 00 грн процентів на дату відступлення права вимоги.
( а.с. 65 - 76 )
19 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір №3807304.
Відповідно до пункту 2 договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 2 000, 00 грн строком на 30 днів.
Відповідно до пункту 3 договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 2 970, 00 грн, з яких комісія 220, 00 грн.
16 грудня 2021 року між ТОВ'Мілоан» та ТОВ'Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 1612-2021-43.
10 січня 2023 року був укладений договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги до відповідача за укладеним договором перейшло до ТОВ'Колект Центр».
18 лютого 2025 року був укладений договір № 18-02/25, відповідно до якого право вимоги за даним договором перейшло до ТОВ'Факторинг Партнерс».
Заборгованість за умовами договору позивачем нарахована станом на день формування позову в розмірі 12 290, 00 грн, з яких:
-2 000, 00 грн заборгованість за основним зобов'язанням;
-10 070, 00 грн процентів на дату відступлення права вимоги;
-220, 00 грн заборгованості за комісіями.
(а.с. 41 - 54 )
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що укладені з відповідачем кредитні договори відповідають вимогам закону, умови договорів з боку кредитодавців виконані, грошові кошти відповідачу надані.
В свою чергу, відповідач умови договорів не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати розмір процентів, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що проценти за умовами укладених з відповідачем кредитних договорів позивачем нараховані станом на момент формування позову.
Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи викладене, істотними умовами кредитного договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача процентів за умовами договорів за обумовлений сторонами період кредитування.
Суд також не знаходить підстав для стягнення комісії за умовами договору № 3807304 від 19 червня 2021 року про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, з наступних підстав.
Пунтом 4 частини 1 статті 1 та частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 та від 01 червня 2021 року в справі № 910/12876/19 зазначала, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності.
За змістом абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону України « Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та від 10 січня 2024 року в справі № 727/5461/23 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Велика Палата при цьому зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і в іншій чисельній практиці Верховного Суду в кредитних правовідносинах.
Пунктом 3 договору встановлено обов'язок позичальника сплатити комісію в розмірі 220, 00 грн за надання кредиту.
Будь-яких інших послуг, пов'язаних із обслуговуванням кредиту, договором не передбачено.
З урахуванням цього, даний пункт договору, з точки зору Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемним і підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту відстуні.
Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Звертаючись до суду, позивач надав Договір №02-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги, Заявку про надання правничої допомоги №254 від 01 березня 2025 року та витяг з Акту №7 про надання юридичної допомоги АО'Лігал Ассістанс».
Відповідно до витягу з Акту про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року позивачу було надано правових послуг на 9 000, 00 грн, в тому числі надання усної консультації та складання позовної заяви.
При цьому усна консультація тривала 2 години ( вартість 1 500.00 гр. х 2 = 3 000, 00 гр.) та складання позовної заяви 2 години (вартість 3 000, 00 гр.х 2 = 6 000, 00 гр.), а всього на 9 000, 00 грн.
( а.с.33 - 40 )
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Не подавши відзив, відповідач про неспівмірність витрат на правничу допомогу, понесену позивачем, не заявив.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в тому числі рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зроблено висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 752, 19 грн судового збору.
Керуючись статтями 3, 6, 11,15, 16, 205, 207,512, 513, 514, 517,525-526, 536, 610, 611, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторинг Партнерс»:
1)2 657, 00 грн заборгованості за договором позики №555151029670 від 02 липня 2021 року;
2)2 750, 00 грн заборгованості за договором № 3807304 від 19 червня 2021 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 752, 19 грн судового збору та 9 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Коллект Центр», адреса: 01133 м. Київ вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ: 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич