Справа № 752/13684/24
Провадження №: 1-кп/752/990/26
24.03.2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду судове засідання кримінального провадження №12024105010000574 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.2 ст.307, ч. 3 ст. 307 КК України, за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , на ВКЗ,
встановив:
прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просила задовольнити подане клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, яке подала в письмовому вигляді з наведенням мотивів та підстав.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що ризики не доведені, а отже, на його думку, є підстави змінити ОСОБА_3 запобіжний захід, оскільки невиконання експертизи призвело до надмірного тримання особи під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника, вказала, що шукає варіанти, хто може надати їй постійне місце проживання чи взяти її на поруки, наміру ховатись вона не має, у справі відсутні докази її вини, справа сфабрикована, тому бажає довести свою невинуватість. Судовий розгляд фактично завершено, тому вплинути на суд чи затягнути його вона не взмозі. Вже два роки знаходиться в СІЗО, просить дати їй шанс закінчити школу, отримати професію і жити нормальне життя.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про наявність ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.
Слід вказати, що на переконання суду, прокурором було доведено, що ризики, які були встановлені раніше, продовжують існувати, зокрема, переховування обвинуваченої від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу психотропних речовин, зокрема і особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскцією майна, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути їй призначено судом у випадку визнання її винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, обвинувачена може вживати заходи, спрямовані на переховування від суду, із врахуванням, в тому числі і військового стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади.
Крім того, з врахуванням даних, що вказані в обвинувальному акті, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Також, суд відповідно до вимог закону враховує вік обвинуваченої, стан здоров'я, те що остання не має офіційного джерела доходів, не має будь-яких підтверджень про наявність міцних соціальних зв'язків, зареєстрована на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, протягом всього часу перебування справи у суді, даних щодо можливості проживання останньої на неокупованій території України, зокрема, у матері в м. Бровари (зі слів обвинуваченої і захисника) чи хрещеної, у суду немає. За весь час близькі родичі чи друзі жодного разу не заявляли суду жодних клопотань, не відвідували судових засідань.
Додатково слід зазначити, що під час судового розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що ОСОБА_3 не може утримуватись в умовах Київського слідчого ізолятора, у тому числі за станом здоров'я.
Крім того, при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує, що в іншому кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 190 КК України, відносно останньої ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2025 року призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, яка станом на 24.03.2026 року ще не проведена.
На думку суду, раніше обраний та продовжений запобіжний захід є обґрунтованим та співмірним пред'явленому ОСОБА_3 обвинуваченню, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та необхідним.
На підставі викладеного, суд вважає за доцільне в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, визначити обвинуваченій ОСОБА_3 мінімальний розмір застави у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 194, 331 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб до 22.05.2026 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обчислювати з 24.03.2026 року.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва згідно порядку визначеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.07.2024 року у справі №752/13684/24 відносно ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити в СІЗО.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1