П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1643/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (суддя Лісовська Н.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 12.08.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОУСІВКА-2007» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 01.11.2024 року №195-рл в частині та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.02.2025 року ТОВ «БІЛОУСІВКА-2007» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Відповідача від 01.11.2024 №195-рл в частині анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), виданої ТОВ "БІЛОУСІВКА-2007" з реєстраційним номер 14140414202001019 і терміном дії з 27.04.2020 до 27.04.2025, адреса місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Братський район, село Новоолександрівка, вулиця Поркуяна Олександра, будинок 4В;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), виданої ТОВ "БІЛОУСІВКА-2007" (с. Григорівське, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56550, ідентифікаційний код 35563676) з реєстраційним номер 14140414202001019 і терміном дії з 27.04.2020 до 27.04.2025, адреса місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Братський район, село Новоолександрівка, вулиця Поркуяна Олександра, будинок 4В.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року адміністративний позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №3817-ІХ) і статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР), у зв'язку з несплатою позивачем чергового платежу за ліцензію було прийнято розпорядження від 01.11.2024 №195-рл про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14140414202001019 терміном дії з 27.04.2020 до 27.04.2025. Згідно з частиною шостою статті 16 Закону №481/95-ВР (був чинним до 01.01.2025 в частині, що не суперечить положенням Закону №3817-ІХ), для здійснення контролю суб'єкт господарювання зобов'язаний був подавати контролюючому органу копію платіжної інструкції на перерахування плати чергового платежу за ліцензію з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання. Однак, позивач, відповідно до пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-ІХ та частини шостої статті 16 Закону №481/95-ВР до 01.11.2024, не подав відповідачу копії платіжних інструкцій на перерахування чергових платежів за ліцензію та не звертався з повідомленнями щодо внесення чергових платежів за ліцензією №14140414202001019.
Апелянт вважає, що він не має законодавчо встановлених повноважень та функцій використовувати та самостійно спрямовувати кошти платника податків (незалежно від суми та коду бюджетної класифікації) без його згоди викладеній письмово.
Відтак, оскільки Закон №3817-ІХ та Закон №481/95-ВР застосовуються у межах, спосіб та строк, визначені в Законі № 3817-ІХ, відповідач правомірно прийняв оскаржуване розпорядження.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.04.2020 р. відповідач зареєстрував ліцензію позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №14140414202001019 терміном дії з 27.04.2020 до 27.04.2025, адреса місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Братський район, село Новоолександрівка, вулиця Поркуяна Олександра, будинок 4В, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального 50000,00 л (далі Ліцензія №14140414202001019).
У відмітці до Ліцензії №14140414202001019 про поточні сплати за ліцензію зазначено, що сплачено за ліцензію за період:
- з 27.04.2020 до 27.04.2021 в сумі 780,00 грн. згідно платіжного доручення №189 від 13.04.2020;
- з 27.04.2021 до 27.04.2022 в сумі 780,00 гривень згідно платіжного доручення №9 від 30.03.2021.
Позивач і надалі оплачував по 780,00 грн плати за ліцензію на право зберігання пального, що підтверджується наступними документами:
1. Платіжна інструкція №185 від 11.04.2022 року (внесення плати за ліцензію в 2022 році).
2. Платіжна інструкція №241 від 07.04.2023 року (внесення плати за ліцензію в 2023 році).
3. Платіжна інструкція №263 від 18.04.2024 року (внесення плати за ліцензію в 2024 році).
01.11.2024 року Позивач засобами сервісу Державної податкової служби України «Електронний кабінет платника податків» було отримано Витяг з розпорядження №195-рл від 01 листопада 2024 року «Про анулювання ліцензії з 27.04.2024 року».
Відповідно до інформації, яка міститься у Витягу, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області анульовано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14140414202001019, терміном дії з 27.04.2020 року до 27.04.2025 року, яка була видана Позивачу, у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.
Вважаючи Розпорядження №195-рл від 01.11.2024 р. протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов товариства суд першої інстанції виходив з того, що ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а відтак, і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР)., оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною 7 ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Відповідно ч. ч. 8, 10 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Частинами 33, 44, 46 ст. 15 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Згідно положень ст. 16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Враховуючи вищевикладені правові норми діючого законодавства, колегія суддів, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, що у період з 2020, 2021, 2022, 2023 і 2024 роки позивачем проведені оплати за ліцензію, і, зокрема, відповідно до платіжних інструкцій №189 від 13.04.2020, №9 від 30.03.2021, №185 від 11.04.2022, №241 від 07.04.2023 та №263 від 18.04.2024 у розмірі 780 грн за сплату ліцензії. Таким чином, дані обставини свідчать про те, що позивачем здійснено сплату за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, а тому позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.
Щодо посилань апелянта на припис п. 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначений Закон №3817-ІХ набрав чинності 27 липня 2024 року.
Згідно абз. 1 п. 3 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п. 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб'єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Отже, зазначена норма встановлює строки внесення плати за ліцензію для суб'єктів господарювання, які не сплатили чергові платежі.
Враховуючи, що за обставин цієї справи не встановлено заборгованості позивача з плати за ліцензію, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, визначені ст. 15 Закону №481/95-ВР заходи щодо анулювання дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) можуть бути застосовані контролюючим органом до суб'єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.
Натомість, ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені вище правові норми Закону №481/95-ВР пов'язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 01.11.2024 №195-рл в частині анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), виданої товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛОУСІВКА-2007".
Процедура створення та ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначена Порядком ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 (далі Порядок №545).
Абзацом 2 п. 1 Порядку №545 визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно п. п. 2-3 Порядку №545 він формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб'єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості: для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ; для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 і пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для фізичних осіб-підприємців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу); дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
В свою чергу, спосіб відновлення порушеного права, застосований в рішенні суду, має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів, враховуючи положення Порядку №545, погоджується зі висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання ГУ ДПС в Миколаївській області виключити інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ "БІЛОУСІВКА-2007" реєстраційним номер 14140414202001019 (термін дії з 27.04.2020 до 27.04.2025) з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібненої торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним забезпечить ефективне відновлення порушених прав позивача та належне вирішення спору.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог товариства.
Відтак, проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів дійшла висновку, що вони також не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства. Адже суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов