П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7874/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (суддя Стефанов С.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 24.03.2025) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,-
11.03.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС України в Одеській області щодо обліку в інтегрованих картках платника ОСОБА_1 інформаційно-комунікаційної системи ДПС даних щодо наявності недоїмки зі сплати податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 354071,74 грн., податку на житлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010200) у сумі 4076,68 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС України в Одеській області утриматись від здійснення обліку на інтегрованих картках ОСОБА_1 неузгоджених податкових зобов'язань та вилучити з інтегрованих карток платника ОСОБА_1 інформаційно-комунікаційної системи ДПС даних щодо недоїмки із податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 354071,74 грн., податку на житлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010200) у сумі 4076,68 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС України в Одеській області щодо обліку в інтегрованих картках платника ОСОБА_1 інформаційно-комунікаційної системи ДПС даних щодо наявності заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020-2022 роки у розмірі 100824,84 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020-2022 роки у розмірі 100 824,84 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням сторони подали апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
На думку апелянта, під час вирішення справи суд допустив суттєві порушення процесуальних норм, що регламентують судовий розгляд, не надав власної правової оцінки встановленим під час розгляду справи обставинам, не перевірив частину фактів, що були предметом розгляду в справі, не надав сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права після поновлення провадження у справі. Зокрема, ухвалою від 15.03.24 р. Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст. 262 КАС України. Встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Не зважаючи на те, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України). Судом зазначені норми КАС не було застосовано при наявності необхідних для цього підстав, відповідну заяву позивача від 09.04.2025 про це суд проігнорував. Натомість, з огляду на процесуальну бездіяльність відповідача, суд ухвалою від 08 квітня 2024 року за власною ініціативою витребував від нього належним чином оформлені інтегровані картки платника податків - ОСОБА_1 із сплати податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) та податку на житлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010200); належним чином оформлену інформацію з бази даних ДПС щодо наявності у платника податків - ОСОБА_1 податкової заборгованості станом на момент витребування цих документів, а також докази, на підставі яких дана заборгованість виникла (у разі її наявності). Зобов'язав відповідача надати витребувані судом документи у строк до 15 квітня 2024 року, передостаннього дня передбаченого законом строку для розгляду справи в обраному судом виді провадження (ч. 3 ст. 262 КАС України). Після спливу визначеного судом строку відповідач не надав витребувані документи, причини неможливості їх подання суду не повідомив. Суд жодних додаткових дій щодо повторного витребування необхідних документів, або щодо розгляду справи за наявними матеріалами у визначений законом строк не здійснив. Лише 03 травня 2024 року від відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду (вхід. №ЕС/18121/24), до якої було додано певні документи. Після того, додатково ще 07 травня 2024 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо поданих ним раніше документів та щодо позовних вимог(вхід. №ЕС/18615/24). Вказані заява і пояснення не містили посилань на обставини, що перешкоджали відповідачу виконати ухвалу у встановлений судом строк і клопотання про його поновлення, у порушення ст. 121 КАС України, відповідач до суду не подавав. Натомість, суд на це не звернув будь-якої уваги і належної оцінки щодо процесуальної поведінки відповідача не надав. Позивач вважає, що докази, які отримані з порушенням законодавства, не можуть бути використані судом для ухвалення рішення, а тому є недопустимими. Згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Також апелянт вважає, що суд не надав правової оцінки тому факту, що дії відповідача щодо прийняття, формування і надіслання у 2023 році низки податкових повідомлень-рішень від 04.10.2023, та подальший облік податкових зобов'язань за такими податковими повідомленнями - рішеннями є протиправними, суперечать ст. ст. 16, 36, 266 ПК України, призвели до безпідставного збільшення податкових зобов'язань ОСОБА_1 майже в три рази, порівняно із тим об'ємом зобов'язань, що закріплений у ст. 266 ПК України, і порушують принцип добросовісності, який покладає на державні органи обов'язок діяти в рамках правової конструкції "дозволено все, що дозволено законом", яка випливає із ст. 6, 8 Конституції України. Жодні дії державних органів не можуть ставити платника податків у положення, гірше, ніж це передбачено законом, оскільки це є неприпустимим зловживанням правом. Кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей - ст. 68 Конституції України.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) становить у сумі 354071,74 грн., по податку на житлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010200) становить у сумі 4076,68 гривень. З урахування зазначеного Головне управління вважає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Одеській області.
На заяву від 22.01.2024 щодо надання актів звірки про стан розрахунків з бюджетами та цільовими фондами, ГУДПС листом вих. №4648/6/15-32-19-03-06 від 13.02.2024 повідомило ОСОБА_1 , що станом на 05.02.2024 згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, у нього існує недоїмка зі сплати: - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (код 18010300) у сумі 354071,74 грн, - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (код 18010200) у сумі 4076,68 грн, (див. Додатки). Поруч з цим, протягом усіх попередніх років позивачем сплачувались усі суми податків у повному обсязі (навіть з переплатою) і виникнення будь-якої заборгованості не допускалось.
Посилаючись на те, що протягом усіх попередніх років сплачував усі суми податків у повному обсязі (навіть з переплатою) і виникнення будь-якої заборгованості не допускалось, а тому податковим органом протиправно здійснюється облік недоїмки, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що сума спірної недоїмки сформована на підставі прийнятих 04.10.2023 відповідачем податкових повідомлень-рішень, яким ОСОБА_1 визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
1. за 2020 рік:
- №2914822-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2801,13 грн.; нежитлова будівля м. Одеса, вул. Пушкінська, 55, площа 64,70 кв.м (1\1),
- №2914827-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1043,39 грн.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , площа 24.10 кв.м. (1/3),
- №2914824-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1712,28 грн.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 , площа 39.55 кв. м (1/2),
- №2914826-2407-1551-UA51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 3506,83 грн.; нежитлова будівля в АДРЕСА_3 (офіс-магазин), площа 81 кв.м (1/1),
- №2914828-2407-1551-UA51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2716,71 грн.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_4 (кафе), площа 62.75 кв.м (1/2),
- №2914816-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2944 грн., нежитлове приміщення у м. Одеса, вул. Приморська, 7-Б. площа 68 кв.м (1/2),
- №2914823-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1788,05 грн; нежитлова будівля. М. Одеса, вулиця Пантелівська, б. 17Б, площа 41.3 кв.м (1/4),
- №2914818-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 5820,90 грн.; ; нежитлова будівля м. Одеса, Аркадійський пляж, б.3. площа 134, 45 кв.м (1\2),
- №2914819-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 9894,88 грн.; нежитлова будівля м. Одеса, пляж Аркадія, б. 37, площа 228.55 кв.м (1\2);
- №2914821-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 12150,51 грн.; нежитлове приміщення АДРЕСА_5 (магазин-кафе), площа частки позивача становить 280,65 кв.м (1/2),
- №2914825-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 25937,54 грн.; нежитлова будівля у АДРЕСА_6 , площа 599.10 кв.м,
- №2914820-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 20769,77 грн.; за частку в нежитловій будівлі, адреса АДРЕСА_7 , площею 479,74 кв.м;
- №2914817-2407-1551-UA51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1117 грн. 93 коп. квартира за адресою АДРЕСА_8 , площа 296,7 кв.м (1/1);
2. за 2021 рік:
- №2914804-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 4080,0 грн.; нежитлове приміщення у м. Одеса, вул. Приморська, 7-Б. площа 68 кв.м (1/2),
- №2914809-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 3882,0 грн.; нежитлова будівля м. Одеса, вул. Пушкінська, 55, площа 64,70 кв.м (1\1),
- №2914811-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1446,0 грн; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , площа 24.10 кв.м. (1/3),
- №2914814-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 16839 грн.; нежитлове приміщення АДРЕСА_5 (магазин-кафе), площа частки позивача становить 280,65 кв.м (1/2),
- №2914802-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 3765,0 грн.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_4 (кафе), площа 62.75 кв.м (1/2),
- №2914803-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 35946 грн.; нежитлова будівля у АДРЕСА_6 , площа 599.10 кв.м,
- №2914805-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 8067,0 грн; нежитлова будівля м. Одеса, Аркадійський пляж, б.3. площа 134, 45 кв.м (1\2),
- №2914807-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 28784,16 грн.; за частку в нежитловій будівлі, адреса АДРЕСА_7 , площею 479,74 кв.м;
- №2914806-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 13713 грн.; нежитлова будівля м. Одеса, пляж Аркадія, б. 37, площа 228.55 кв.м (1\2);
- №2914812-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2478,0 грн.; нежитлова будівля. М. Одеса, вулиця Пантелівська, б. 17Б, площа 41.3 кв.м (1/4),
- №2914810-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2373,0 грн.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 , площа 39.55 кв. м (1/2),
- №2914808-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 4860,0 грн.; нежитлова будівля в АДРЕСА_3 (офіс-магазин), площа 81 кв.м,
- №2914813-2407-1551-UA51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1420.20 грн; квартира у АДРЕСА_8 , площа 296.7 кв.м (1/1);
3. за 2022 рік:
- №2914789-2407-1551-UA51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1538 грн. 55 коп.; квартира у АДРЕСА_8 , площа 296,7 кв.м (1/1),
- №2914790-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 4420,0 грн; нежитлове приміщення у м. Одеса, вул. Приморська, 7-Б. площа 68 кв.м (1/2),
- №2914791-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2684,5 грн.; нежитлова будівля. М. Одеса, вулиця Пантелівська, б. 17Б, площа 41.3 кв.м (1/4),
- №2914792-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 8739,25 грн.; нежитлова будівля м. Одеса, Аркадійський пляж, б.3. площа 134, 45 кв.м (1\2),
- №2914793-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 5265,0 грн.; нежитлова будівля в АДРЕСА_3 (офіс-магазин), площа 81 кв.м,
- №2914794-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 38941,5 грн. нежитлова будівля у м. Одеса, вул. Бєлінського, 15, 599.10 кв.м,
- №2914795-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 31182,84 грн. за частку в нежитловій будівлі, адреса м. Одеса пляж Аркадія, б. 3Б, 479,74 кв.м;
- №2914796-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 18242,25 грн., нежитлова будівля АДРЕСА_5 (магазин-кафе), площа частки позивача становить 280,65 кв.м,
- №2914797-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 14855 грн. 75 коп.. нежитлова будівля м. Одеса, пляж Аркадія, б. 37, площа 228.55 кв.м (1\2);
- №2914798-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 4078,75 грн., нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_4 (кафе), площа 62.75 кв.м (1/2),
- №2914799-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 4205,5 грн.; нежитлова будівля м. Одеса, вул. Пушкінська, 55, площа 64,70 кв.м (1\1),
- №2914800-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 2570.75 грн.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 , площа 39.55 кв. м (1/2),
- №2914801-2407-1551-UА51100270000073549 про визначення податкового зобов'язання на суму 1566,5 грн. , нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , площа 24.10 кв.м. (1/3),
Також судом встановлено, що правомірність зазначених ППР були предметом судового розгляду. 18.02.2025 набрало законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №420/16909/24, яким скасовані скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на загальну суму нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2020-2022 року у розмірі 100824,84 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, через те, що у Головного управління ДПС України в Одеській області були відсутні підстави обліку в інтегрованих картках платника ОСОБА_1 інформаційно-комунікаційної системи ДПС даних щодо наявності недоїмки зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020-2022 роки у сумі 100824,84 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Правове регулювання відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) нарахованих сум грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням здійснювалося відповідно до глави 13 розділу IV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).
Відповідно до пункту 2 глави 13 розділу IV Порядку №5 інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до інформаційної системи працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.
На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.
За результатами адміністративного або судового оскарження: у разі часткового скасування сум формується нове податкове повідомлення-рішення на суму, що залишилась; у разі збільшення донарахованої суми формується податкове повідомлення-рішення на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику податків (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані у підрозділі 12 цього розділу).
У разі якщо за результатами адміністративного/судового (рішення суду, прийняте по суті) оскарження нарахована сума податку у повному обсязі підтверджується та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її поновлення.
У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.
Таким чином, у разі оскарження податкового повідомлення-рішення грошові зобов'язання, донараховані таким рішенням, є неузгодженими та не відображаються в ІКП.
При цьому у разі скасування нарахованої суми, остання не відображається в ІКП, а у разі часткового скасування формується нове податкове повідомлення-рішення на суму, що залишилась від попереднього податкового повідомлення-рішення.
Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 60 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (підпункт 60.1.1.); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (підпункт 60.1.2.); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (підпункт 60.1.3.); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4.); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5.).
У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) становить у сумі 354 071,74 грн., по податку на житлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010200) становить у сумі 4 076,68 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області: №2914789-2407-1551-UA51100270000073549, №2914790-2407-1551-UA51100270000073549, №2914791-2407-1551-UA51100270000073549, №2914792-2407-1551-UA51100270000073549, №2914793-2407-1551-UA51100270000073549, №2914794-2407-1551-UA51100270000073549, №2914795-2407-1551-UA51100270000073549, №2914796-2407-1551-UA51100270000073549, №2914797-2407-1551-UA51100270000073549, №2914798-2407-1551-UA51100270000073549, №2914799-2407-1551-UA51100270000073549, №2914800-2407-1551-UA51100270000073549, №2914801-2407-1551-UA51100270000073549, №2914802-2407-1551-UA51100270000073549, №2914803-2407-1551-UA51100270000073549, №2914804-2407-1551-UA51100270000073549, №2914805-2407-1551-UA51100270000073549, №2914806-2407-1551-UA51100270000073549, №2914807-2407-1551-UA51100270000073549, №2914808-2407-1551-UA51100270000073549, №2914809-2407-1551-UA51100270000073549, №2914810-2407-1551-UA51100270000073549, №2914811-2407-1551-UA51100270000073549, №2914812-2407-1551-UA51100270000073549, №2914813-2407-1551-UA51100270000073549, №2914814-2407-1551-UA51100270000073549, №2914816-2407-1551-UA51100270000073549, №2914817-2407-1551-UA51100270000073549, №2914818-2407-1551-UA51100270000073549, №2914819-2407-1551-UA51100270000073549, №2914820-2407-1551-UA51100270000073549, №2914821-2407-1551-UA51100270000073549, №2914822-2407-1551-UA51100270000073549, №2914823-2407-1551-UA51100270000073549, №2914824-2407-1551-UA51100270000073549, №2914825-2407-1551-UA51100270000073549, №2914826-2407-1551-UA51100270000073549, №2914827-2407-1551-UA51100270000073549, №2914828- 2407-1551-UA51100270000073549 від 04.10.2023.
Згадані ППР були оскаржені ОСОБА_1 до адміністративного суду.
Відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №420/16909/24, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.10.2023: №2914794-2407-1551UA51100270000073549 про нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в сумі 38941 грн. 50 коп., №2914803-2407-1551UA51100270000073549 про нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 35946 грн., №2914825-2407-1551UA51100270000073549 про нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 25937 грн. 34 коп. (на загальну суму 100824,8 грн.)
Враховуючи вимоги пункту 2 глави 13 розділу IV Порядку №5 грошові зобов'язання, визначені такими скасованими податковими повідомленнями-рішеннями, не повинні відображалися в ІКП позивача, а тому суд першої інстанції правомірно зобов'язав Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2020-2022 роки у розмірі 100 824,84 грн.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ГУДПС не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Водночас колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що дії відповідача щодо прийняття, формування і надіслання у 2023 році податкових повідомлень-рішень від 04.10.2023 є протиправними, адже вказані обставини не входили до предмету доказування у справі, що розглядається, оскільки не стосуються предмету позову.
Водночас апеляційний суд врахував, що правомірність згаданих позивачем ППР було предметом спору у справі №420/16909/24.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Поряд з цим, частина сьома цієї статті установлює, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники. Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
Верховний Суд неодноразового висловлював правову позицію щодо застосування положень статті 78 КАС України у частині преюдиційності фактів.
Так, у постановах від 27.11.2020 у справі №440/525/19, від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 06.09.2022 у справі №640/10625/21 Верховний Суд виснував, що факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі.
Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.
Отож, колегія суддів наголошує на тому, що у разі, якщо апелянт/позивач не згоден із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №420/16909/24, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, то він мав можливість оскаржити ці судові рішення в касаційному порядку, не намагаючись спростувати їх висновки в інший справі.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність врахувати під час розгляду апеляційної скарги обставини адміністративної справи №420/15275/25 з наступних міркувань.
Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень України, 27.11.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (справа №420/15275/25), яким за адміністративним позовом ОСОБА_1 :
- визнано протиправними дії Головного управління ДПС України в Одеській області щодо обліковування інтегрованих картках ІС "Податковий борг" заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплат податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 443908,60 грн.;
- зобов'язано Головне управління ДПС України в Одеській області вилучити з інтегрованих карток К "Податковий борг" інформацію щодо заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплат податку на нежитлове нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код 18010300) у сумі 443908,60 грн.
Судом у справі №420/15275/25 було встановлено, що згада сума заборгованості обліковувалася станом на 30.04.2025.
Також судом встановлено, що інтегрована картка ОСОБА_1 містить записи:
- 20.06.2025 погашення податкових повідомлень-рішень частинами (131 запис);
- 11.09.2025 скасовано нарахований у поточному році податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) податкове повідомлення рішення (форма "Ф") №420/15275/25 Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 від 09.09.2025 терм, сплати 11.09.2025.
Враховуючи вищевикладене та ураховуючи, що у даній справі спірними є відомості з облікових даних позивача станом на 31.10.2023, у апеляційного суду відсутні підстави для врахування обставин справи №420/15275/25, спір у якій стосується відомостей, облікованих станом на 30.04.2025.
Перевіривши доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону (зокрема, щодо незастосування ч. 4 ст. 159 КАС України; витребування доказів за власною ініціативою; прийняття доказів без обґрунтувань відповідача про неможливість виконати ухвалу у встановлений судом строк та клопотання про його поновлення), колегія суддів зазначає наступне.
Так, незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина четверта статті 159 КАС України) як і доводити правомірність свого рішення. Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі суб'єкта владних повноважень вчиняти вказані дії.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма, як з неї вбачається, не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб'єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.
Отже, пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень під час розгляду справи в розглядуваному випадку не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів не вбачає підстав кваліфікувати неподання відповідачем відзиву як визнання ним позову та вважає за потрібне визначитися з питанням щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову за результатами з'ясування всіх обставин у справі та їх оцінки
При цьому обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції інших вимог процесуального закону також не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не спростовують обґрунтованості висновку суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення іншої частини позовних вимог.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що положеннями абзацу другого частини другої статті 317 КАС імперативно передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Наразі висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову є правильним, водночас порушення норм процесуального права, які би призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги позивача не встановлено.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Резюмуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг сторін не знайшли своїх підтверджень під час апеляційного перегляду справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апелянтів та скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційні скарги позивача і відповідача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов