П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8074/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №9/227 від 06.11.2024 року щодо незатвердження постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 55-А графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, оформленої довідкою №2/191; зобов'язання відповідача затвердити постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 55-А графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, оформленої довідкою №2/191.
20.03.2026 до суду надійшло клопотання апелянта про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого протоколом №9/227 від 06.11.2024 щодо незатвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби, оформленої довідкою №2/191, свідоцтвом про хворобу №2/191 до прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом постанови у даній справі.
Необхідність звернення із заявою про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскільки оскаржувані дії, рішення визначають статус військовозобов'язаного щодо придатності до військової служби, що фактично є підставою для видачі мобілізаційного розпорядження відносно позивача про його відправку до військової частини, заявник переконаний, що без вжиття заходів забезпечення позову, подальші мобілізаційні дії щодо позивача можуть спричинити негативні наслідки, як то переміщення його до військової частини або в зону бойових дій, і, у випадку прийняття апеляційним судом позитивної для позивача постанови, її виконання буде істотно ускладненим або неможливим.
Розглянувши подану заяву колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З аналізу наведених правових норм випливає, що метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.
Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20.
При цьому, з аналізу положень частини першої статті 77 КАС України випливає, що тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, якій ініціює таке клопотання.
Застосовуючи вищезазначені висновки та правові норми до питання, що розглядається, колегія суддів не вбачає мотивів та підстав, передбачених статтею 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.
Заявником не було наведено достатньо обґрунтованих доказів, які б вказували на те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
При цьому колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті справи і ототожнюватиметься з його фактичним задоволенням.
Також, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.04.2025 у справі №160/28383/24, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 311, 321, 325, 328, 329 КАС України , апеляційний суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов