П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36149/25
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити виплати,
23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, що полягає у неправильному нарахуванні та виплаті їй компенсації за невикористані 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки без врахування положень, передбачених Кодексом законів про працю України та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані мною 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки, з урахуванням положень передбачених Кодексом законів про працю України та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані нею 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити виплату відшкодування у розмірі середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум у строки визначених Кодексом законів про працю України за період визначений судом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона проходила військову службу у ГУ НП в Одеській області. При цьому позивач вважає, що відповідачем безпідставно не включені до суми, з якої обрахована компенсація за невикористані нею дні оплачуваних відпусток, суми додаткової винагороди, встановленої постановою № 168.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що відповідно до п. 3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення поліцейських входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, саме винагороди, які мають постійний характер. За своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тому не може бути врахована при виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічні основної відпустки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за 53 (п'ятдесят три) невикористані дні щорічної основної відпустки за період 2023-2025 років.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані нею 53 (п'ятдесят три) дні щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період 2023-2025 роки, з врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач і відповідач подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, позивач - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідач - про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно. Зокрема, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що Одеський оружний адміністративний суд необґрунтовано врахував позицію відповідача та в рішенні суду вказав, що відповідно до абзацу 10 пункту 8 Розділу III Порядку №260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу І цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 розділу III, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Позивач зазначила, що з цих норм слідує, що вони визначають порядок розрахунку компенсації за невикористану відпустку при певних (негативних) обставинах, які до даних правовідносин не мають жодного відношення, оскільки станом на день звільнення позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3 річного віку та грошове забезпечення їй не виплачувалось. Водночас, наказом №260 від 06.04.2016 року, не визначено правил та порядку розрахунку компенсації за невикористану відпустку поліцейському, якому на день звільнення грошове забезпечення не виплачується з підстав знаходження у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач вважає, що відповідач невірно обрахував суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а саме, окрім не врахування додаткової винагороди, не врахував ще премію до суми, з якої така компенсація обчислювалась. Апелянт також зазначила, що суд першої інстанції не врахував положення Кодексу законів про працю України та не вирішив питання щодо компенсації відшкодування за невиплату з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у передбачені законом строки, що є порушенням трудових прав.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, позивачем на день звільнення не отримувалась і право на її отримання у позивача не було, а тому не повинна входити до складу грошового забезпечення, з якого необхідно обраховувати грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно копії наказу ГУНП в Одеській області (по особовому складу) №1112о/с від 05.09.2025, ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) та установлено виплатити грошову компенсацію за:
05 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік;
30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік;
08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік;
17 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік;
16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік;
20 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період служби з 01 січня 2025 року до дня звільнення.
Згідно листа відповідача від 27.11.2025 №186788-2025 розмір грошового забезпечення позивача для розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки становив 6 440,00 грн (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, 15% надбавка за стаж служби в поліції, 40% надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції).
03 жовтня 2025 року позивач звернулась до начальника ГУНП в Одеській області з проханням здійснити перерахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою №168.
Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області листом №220705-2025 від 16.10.2025 повідомило позивача, що додаткова винагорода, яка встановлюється пунктом 1 постанови №168, не є додатковим видом грошового забезпечення, яка має постійний характер, а тому, підстави для включення її до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування додаткової винагороди для розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки додаткова винагорода, запроваджена постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з березня 2022 року і до дня її звільнення, то указана винагорода входить до складу грошового забезпечення.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в 2019, 2020 та 2021 роках в Україні воєнний стан не діяв та не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, а тому ретроспективне застосування приписів постанови №168 до цього періоду є неможливим.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11.11.2015 року передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.8 Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Відповідно до пункту 1 постанови № 168 на період дії воєнного стану зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
На виконання постанови № 168, наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
За приписами п.2 Порядку № 775, на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до звільнення отримувала додаткову винагороду, збільшену до 10 000 грн.
Відповідно до п.15 Порядку № 775, додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові по справі № 240/2921/23 від 27 березня 2025 року.
Разом із тим, зазначені висновки Верховного Суду стосувались правомірності включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
Колегія суддів враховує, що абзац 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку.
Навпаки, за приписами указаної норми виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби.
Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму додаткової винагороди, яку позивачка отримувала щомісячно перед звільненням із розрахунку 10 000 грн, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Крім того, як вірно зазначає позивач, відповідач помилково не врахував до суми, з якої обчислив компенсацію за всі невикористані дні відпустки суму премії, що прямо передбачено приписами п.8 Порядку № 260 (а.с.56).
Дійсно, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач помилково послалась на вимоги Порядку № 100 та КЗпП України, в той час як такі прямо врегульовані Порядком № 260.
Суд першої інстанції на зазначені доводи позивача уваги не звернув, у зв'язку із чим помилково відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Щодо доводів апелянта стосовно не задоволення позовних вимог в частині виплати середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум у строки, визначені Кодексом законів про працю України, судова колегія наголошує, що такі вимоги є передчасними, оскільки відповідачем станом на час прийняття рішення не проведено перерахунку грошового забезпечення та остаточного розрахунку з позивачем, а тому не можливим є встановити кінцеву дату проведення перерахунку з позивачем та період, який може бути покладений в основу для відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
При цьому, перебіг строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Аналогійного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у справі №755/12623/19 в постанові від 08 лютого 2022 року.
Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення суду по цій справі ще не проведений відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про передчасність заявлених ОСОБА_1 вимог в цій частині.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що суд протиправно не зобов'язав відповідача перерахувати та виплатити позивачу компенсації за всі невикористані позивачем 96 днів основної оплачуваної відпустки з урахуванням премії, за період 2019-2025 роки, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 27 жовтня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується і виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 -2025 року, премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо здійснення ОСОБА_1 обрахунку та виплати компенсації за невикористані 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки без урахування у складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується і виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 -2025 року, премії.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки, з урахуванням у складі суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується і виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 - 2025 року, премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко