Номер справи 703/7476/25
1-кп/703/231/26
23 березня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2024 під №12025250000000122 про обвинувачення
ОСОБА_6 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 255-1 КК України,
У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні особою, на майно якої ухвалою слідчого судді накладений арешт, ОСОБА_12 заявлене клопотання про скасування арешту та повернення вилученого майна, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi» іmei 1 НОМЕР_1 та іmei 2 НОМЕР_2 з мобільними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що вказані речі не мають доказового значення у даному кримінальному провадженні, хоча і визнані речовими доказами, при цьому заявник клопотання не був присутній при вирішенні слідчим суддею клопотання про накладення арешту і надалі не набув процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого. За таких умов арешт майна безпідставний, повинен бути скасований, а майно - повернуте власнику.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання не заперечувала, посилаючись на ті обставини, що належний ОСОБА_12 мобільний телефон зі встановленими в ньому сім-картками, був оглянутий в ході досудового слідства, не зберіг на собі ознак кримінального правопорушення, відтак хоч і визнаний доказом в кримінальному провадженні, однак жодним чином не підтверджує та не спростовує обставин, що підлягають доказуванню під час судового розгляду, тому може бути повернутий власникові.
Решта учасників судового провадження проти задоволення клопотання не заперечували.
Розглянувши заявлене клопотання та заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025, задоволене клопотання слідчого, що погоджене із процесуальним керівником, наданий дозвіл на проведення обшуку домоволодіння, яким користується ОСОБА_12 , що за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення речей і документів, а саме: заборонених та обмежених до вільного обігу речовин та речей, психотропних речовин, наркотичних засобів, обладнання для їх виготовлення, приладів, засобів для їх фасування та зважування, блокнотів, зошитів, окремих аркушів паперу із записами з приводу незаконного обігу наркотичного засобу та психотропної речовини, із записами руху коштів та клієнтів, банківських карток, грошових коштів, які використовувались під час проведення у кримінальному провадженні оперативних закупок, грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, мобільних телефонів з абонентськими номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , тримачів сім-карт з вказаним абонентськими номерами та інших мобільних телефонів, якими володіє та користується ОСОБА_12 , що мають значення для кримінального провадження.
12.03.2025 у вказаному житлі проведений обшук, під час якого вилучені, серед іншого, мобільний телефон «Xiaomi» іmei 1 НОМЕР_1 та іmei 2 НОМЕР_2 , з сім=картками із абонентськими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
13.03.2025 постановою слідчого вище вказані речі визнані речовими доказами, так як вони використовувалися для вчинення протиправних дій, були знаряддями та засобами вчинення злочинів та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2025, з метою збереження речових доказів, накладений арешт на майно, зокрема вилучене в ході проведення 12.03.2025 обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на мобільний телефон «Xiaomi» іmei 1 НОМЕР_1 та іmei 2 НОМЕР_2 з встановленими в ньому сім-картками із абоненстськими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
За обставинами даної справи, безспірно, що арешт накладений на майно, належне третій особі, ОСОБА_12 , який не є стороною в даному кримінальному провадженні, розгляд слідчим суддею клопотання про накладення арешту проведений за присутності представника ОСОБА_12 , адвоката ОСОБА_13 , який проти задоволення заявленого клопотання заперечував, останнє вбачається із копії відповідної ухвали.
З огляду на останнє, суд відкидає доводи ініціатора клопотання про прийняття рішення без його присутності та відома, оскільки під час розгляду слідчим суддею вказаного клопотання був представлений захисником.
Водночас, з матеріалів вбачається, що вилучене та в подальшому арештоване майно було оглянуте слідчим, отже сторона обвинувачення обізнана зі змістом інформації, що зберігається в даному пристрої, посилається на те, що вказана інформація не має доказового значення для даного кримінального провадження.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що мобільний телефон, щодо якого розглядається клопотання, встановлені в ньому сім-картки, не набули ознак, перелічених в ст. 98 КПК України, відтак не є речовими доказами, хоча такими і визнані у встановленому законом порядку.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").
Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу, що арешт на вказане майно, що перебувало у фактичному володінні ОСОБА_12 , накладений 19.03.2025, з метою його збереження саме як речового доказу, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, ініціатор клопотання не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суттєво обмежує право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а це в сукупності свідчить про те що, підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення, як арешт вищезгаданого майна, відпали. При цьому сторони кримінального провадження були одностайні в тому, що вказані речі не зберегли на собі слідів кримінального правопорушення, відтак не можуть слугувати для доказування чи спростування обставин, що їх належить встановлювати в кримінальному провадженні.
Отже, на переконанням суду, на даний час відсутні підстави для арешту майна ОСОБА_12 , тому такий належить скасувати.
Керуючись ст. 174, 372 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2025 в справі №711/2172/25, провадження 1-кс/711/632/25 на майно, вилучене в ході проведення 12.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2025 (справа №711/1525/25) обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , що за адресою: АДРЕСА_2 , а також на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 (справа №711/1791/25) обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_12 , що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон чорного кольору «Xiaomi» іmei 1 НОМЕР_1 та іmei 2 НОМЕР_2 , з мобільними номерами всередині НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 24.03.2026.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3