Справа № 697/2859/25
Провадження № 1-кп/697/62/2026
24.03.2026 м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025255340000152 від 09.09.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Галицинівка Мар'їнського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня-спеціальна, військовослужбовця, не неодруженого, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень. передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 357 КК України,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, у березні місяці 2023 року у ОСОБА_5 , який перебував за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, які зараховані на рахунок його матері ОСОБА_6 , як допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем - облікового запису його померлої 29.01.2023 матері ОСОБА_6 , в мобільному додатку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є програмно-технічним комплексом, та відповідно до положень Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», є інформаційною (автоматизованою) системою, призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у режимі реального часу (інтернет-банкінгу), усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного розпорядження грошовими коштами, розміщеними на банківських рахунках АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_6 , знаючи комбінацію паролю-доступу користувача, маючи у своєму розпорядженні сім-картку з її фінансовим номером, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у формі витоку та зміни інформації, бажаючи їх настання, шляхом відкриття зазначеного додатку, в період часу з березня 2023 року по липень 2023 року здійснював неодноразові не санкціоновані входи від імені померлої ОСОБА_7 до платіжного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та грошові перекази, тим самим несанкціоновано втручався в роботу автоматизованої банківської системи « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Також згідно обвинувального акту ОСОБА_5 в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не раніше 29 січня 2023 року, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_6 , яка є його матір'ю, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31.01.2023, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, привласнив банківську картку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » номер НОМЕР_2 , до якої було прикріплено рахунок НОМЕР_3 , яка с матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носії, і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засіб доступу до банківських рахунків та яка належить покійній ОСОБА_6 , після чого за допомогою вищевказаної банківської картки та відомого паролю до неї у період з березня місяця 2023 року до липня місяця 2023 року здійснив операції по зняттю готівкових коштів та розрахунку в торгових точках.
Дії ОСОБА_5 прокурором кваліфіковано за ч. 1 ст. 361, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи та за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
Відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.02.2023 № 57122-19591570-2023-1 ОСОБА_6 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з грудня місяця 2022 року.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31.01.2023, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Беркозівка Черкаського району Черкаської області.
Проте, ОСОБА_5 будучи достовірно обізнаним про смерть своєї матері ОСОБА_6 , що є підставою для припинення виплати їй допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з місяця, що настає за місяцем смерті одержувача, маючи безпосередній доступ до банківського карткового рахунку НОМЕР_3 , який відкритий та обслуговується в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та належить померлій, знаючи, що на зазначений рахунок щомісяця надходять грошові кошти у вигляді виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від ІНФОРМАЦІЯ_7 , усвідомлюючи, що не має права на отримання вказаних виплат, реалізуючи кримінально-протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), приховуючи факт смерті ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період часу з березня місяця 2023 року по липень місяць 2023 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, із використанням банківської картки АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_2 , яка емітована на ім?я покійної ОСОБА_6 , систематично, шляхом здійснення оплат у торгових точках, переказу коштів на інші банківські картки та зняття грошових коштів через систему банкоматів, заволодів грошовими коштами на загальну суму 12000,00 грн, чим заподіяв Державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 майнової шкоди на вищезазначену суму.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що в обвинувальному акті допущена описка та помилково зазначено вчинення ОСОБА_5 викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів (ч. 1 ст. 357 КК України), натомість правильним є привласнення, однак будь-яких змін до обвинувального акту прокурором не надано, як і не змінено обвинувачення.
Провадження у частині цивільного позову просив залишити без розгляду, оскільки обвинуваченим сплачено заподіяну шкоду.
Просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та призначити остаточне покарання з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді 2 років пробаційного нагляду.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав та пояснив, що він з мамою ОСОБА_6 переїхали з окупованої території у Черкаський (Канівський) район в с. Беркозівка. Оскільки мама була хвора і «лежача» він самостійно оформлював всі документи від її імені на підставі довіреності, а саме допомогу від управління праці та соціального захисту населення, пенсію в ПФУ, та займався відкриттям рахунку в банку. Мама до смерті близько пів року була «лежача» і добровільно надала йому інформацію про пін-код банківської картки, а він знімав гроші на побутові потреби сім'ї. Про смерть смерті мами він повідомив ПФУ, а управління соціального захисту не повідомив, оскільки думав, що вони автоматично про це дізнаються. Кошти приходили на карту мами і після її смерті, якими він так само користувався як і за маминого життя, нічого не змінюючи в налаштуваннях картки та рахунку. Після того, як гроші перестали надходити на картку мами він її не використовував. Отримавши листа від управління соціального захисту про сплату коштів отриманих після смерті мами, він не думав що це так серйозно.
Під час судових дебатів погодився з позицією захисника.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_5 надав квитанції про повну сплату коштів в сумі 12000,00 грн., а саме квитанції на 2000,00 грн. та на 10000,00 грн.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив виправдати ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 361 та ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки прокурором не доведено наявність складу злочинів в діях обвинуваченого. За ч. 1 ст. 190 КК України просив призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 року пробаційного нагляду.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з'явився, скеровано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо цивільного позову зазначив, що ОСОБА_5 повністю сплачено суму збитків в розмірі 12000,00 грн.
В обґрунтування винуватості прокурор надав докази, які на його думку підтверджують обвинувачення за всіма статтями обвинувачення, які були досліджені в судовому засіданні:
- витяг з ЄДРДР № 12025255340000152 від 09.09.2025, згідно якого були внесені відомості про те, що ОСОБА_5 незаконно заволодів коштами ОСОБА_6 , яка померла і отримувала кошти як ВПО (дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України), він же діючи від імені померлої ОСОБА_6 здійснював несанкціоновне втручання в роботі інформаційних систем АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », шляхом входу до платіжного застосунку (дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України), він же знаючи про смерть матері ОСОБА_6 привласнив її банківську карту після чого здійснював за її допомогою операції по зняттю коштів ( дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України).
- рапорт о/у СКП ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 09.09.2025, відповідно до якого по зверненню начальника УСЗН по факту незаконного заволодіння державними коштами ОСОБА_5 вбачається ознаки кримінального правопорушення за ст. 190 КК України;
- витяг з ЄДРДР № 12025255340000178 від 27.10.2025, згідно якого були внесені відомості по факту незаконного розпорядження грошовими коштами покійної особи, шляхом несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Відомості внесені за ч.1 ст. 361 КК України;
- рапорт дізнавача СД ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 27.10.2025, відповідно до якого по факту незаконного розпорядження грошовими коштами померлої ОСОБА_6 , шляхом несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », шляхом входу до платіжного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вбачається ознаки кримінального правопорушення за ч.1 ст. 361 КК України;
- витяг з ЄДРДР № 12025255340000179 від 27.10.2025, згідно якого були внесені відомості по факту привласнення банківської картки померлої АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Відомості внесені за ч.1 ст. 357 КК України;
- рапорт дізнавача СД ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 27.10.2025, відповідно до якого по факту привласнення банківської картки вбачається ознаки кримінального правопорушення за ч.1 ст. 357 КК України;
- постанова прокурора Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури від 27.10.2025, якою матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12025255340000178 від 27.10.2025 за ч.1 ст. 361 КК України, матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12025255340000179 від 27.10.2025 за ч.1 ст. 357 КК України, об'єднано в одне кримінальне провадження за №12025255340000152 від 09.09.2025 за ч.1 ст. 190 КК України;
- повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 20.08.2025 №1385/01-07, ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, згідно якого повідомлено про факт виявлення заволодіння третіми особами державними коштами, без будь яких правових підстав, після смерті ОСОБА_6 , 1961 р.н., яка стала на облік як ВПО 28.12.2022.
- лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.09.2025 №2275/01-07, згідно якого звернулися до ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з вимогою про повернення нарахованих державних коштів у розмірі 12000,00 грн. у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00053509855 від 09.09.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Беркозівка, Черкаського району, Черкаської області, актовий запис про смерть №49;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00053509903 від 09.09.2025, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Галицинівка Мар'їнського району, Донецької області, його матір'ю є: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- ухвала слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.09.2025, згідно з якою було надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що містять банківське таємницю та які перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.10.2025, згідно якого з АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » було вилучено інформацію про картковий рахунок НОМЕР_3 за період з 00:00 год 01.02.2023 по 00:00 год. 31.08.2023;
- компакт-диск з електронним документами вилученими під час тимчасового доступу;
- протокол огляду предмету від 24.10.2025, згідно якого було оглянуто документи, вилучені під час тимчасового доступу;
- виписку по картковому рахунку ОСОБА_6 , за якого вбачається, що у період з 01.02.2023 по 31.08.2023 на картку було зараховано соціальної виплати на загальну суму 16000,00 грн.;
- заяву на приєднання укладену між ОСОБА_6 та АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- постанову дізнавача від 24.10.2025, згідно якої DVD-R диски з інформацією по картковому рахунку визнано речовими доказами;
- постанову дізнавача від 22.10.2025, згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- лист ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.10.2025, згідно якого було надано інформацію про зарахування на рахунок ОСОБА_6 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в сумі 12000,00 грн.
- протокол огляду предмета від 28.10.2025, згідно яким було оглянуто банківську картку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_4 ;
- постанову дізнавача від 28.10.2025, згідно якої банківську картку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_4 визнано речовим доказом.
Оцінюючи зібрані по кримінальному провадженню докази в їх сукупності, в результаті повного і всебічного дослідження їх у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що пред'явлене органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_5 доведено частково, його дії суд кваліфікує:
- за ч. 1 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом обману.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, відшкодування шкоди, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин (обвинувачений із мамою є внутрішньо переміщеною особою, а мама тяжко хворіла і потребувала лікування, а обвинувачений певний час не мав постійного місця роботи)
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Відповідно до вимог КК України, покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вину визнав та щиро розкаявся, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин.
Враховуючи наведене, виходячи з основних засад призначення покарань, визначених ст.50, 65 КК України, та з метою попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що процес виправлення та перевиховання обвинуваченого можливий без ізоляції його від суспільства, та вважає за доцільне призначити покарання у виді штрафу.
На думку суду, таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 361 КК України, суд зазначає наступне.
Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ст. 91, 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.
Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Диспозиція ч. 1 ст. 361 КК України, передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах»:
- інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів;
- інформаційно-комунікаційна система - сукупність інформаційних та електронних комунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Відповідно до ч. 2 Закону України «Про електронні комунікації»:
- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг;
- електронна комунікаційна мережа загального користування - електронна комунікаційна мережа, доступ до якої відкритий для всіх кінцевих користувачів послуг.
Основним та безпосереднім об'єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення роботи інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, характеризується дією у вигляді несанкціонованого втручання у роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Об'єктом посягання за ст. 361 КК України є правильна обробка інформації в автоматизованій системі, тобто належне виконання запрограмованих у ній операцій. Метою втручання є порушення алгоритму або комплексу алгоритмів функціонування системи, що призводить до наслідків, передбачених у диспозиції ст. 361 КК України.
Для визнання факту вчинення кримінального правопорушення, склад якого передбачено у ст. 361 КК України, суд має встановити настання хоча б одного із зазначених у законі наслідків: витоку, втрати, підроблення, блокування інформації, спотворення процесу її обробки або порушення встановленого порядку її маршрутизації. Таким чином, втручання в автоматизовану систему передбачає, що певна автоматизована система вже створена і функціонує, тобто виконує певні запрограмовані операції з наявною в ній інформацією, і внаслідок такого втручання порушується порядок виконання операцій (постанова ККС ВС від 27.09.2021 справа № 570/2835/16-к).
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у формі витоку та зміни інформації, бажаючи їх настання, шляхом відкриття зазначеного додатку в період часу з березня 2023 по липень 2023 років здійснював неодноразові несанкціоновані входи від імені померлої ОСОБА_6 до платіжного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та грошові перекази, тим самим несанкціоновано втручався в роботу автоматизованої банківської системи « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Однак прокурором не надано доказів несанкціонованого втручання (будь-яких заяв потерпілої особи, щодо ненадання прав доступу до банківської картки не надано, відсутність порушення алгоритму або комплексу алгоритмів функціонування системи), натомість неспростованим є факт санкціонованого (з дозволу померлої ОСОБА_6 ) користування обвинуваченим банківською карткою як до смерті, так і після смерті мами, оскільки входив до системи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за санкціоновано отриманим паролем від мами, яка не могла пересуватися і обвинувачений її утримував, у тому числі і за рахунок коштів з даної банківської картки.
Іншими словами несанкціоноване втручання не може мати місце, якщо особа знає комбінацію коду та не втручається в роботу банкомату, а передбаченим способом, за допомогою клавіатури, вводить відомий пароль і здійснює списання/перерахування коштів.
Також суд зазначає наступне, відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, серед іншого, ч.1 ст.361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, без обтяжуючих обставин.
У свою чергу, потерпілим у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст.55 КПК України може бути, серед іншого, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було розпочате ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за заявою ІНФОРМАЦІЯ_9 про те, що ОСОБА_5 неправомірно користувався коштами державної допомоги, які були виплачені ОСОБА_6 після її смерті.
За даною заявою 09.09.2025 до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відомості до ЄРДР щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, були внесені 27.10.2025, на підставі відповідного рапорту дізнавача від 27.10.2025. Натомість, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних стосовно наявності заяв приватних (фізичних або юридичних) осіб про вчинення цього кримінального правопорушення.
У даному випадку суд враховує практику Верховного Суду, відповідно до якої волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч.1 ст.477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв'язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності, як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у ст.26 КПК України та полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.
За нормами чинного КПК України особливістю такого кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного: провадження розпочинається лише за заявою потерпілого, відмова якого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття справи (крім кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством). В іншій частині, в тому числі щодо кола осіб, уповноважених відкривати кримінальне провадження, процедури збирання доказів, пред'явлення обвинувачення в обвинувальному акті та підтримання його прокурором у суді, нормами цього Кодексу особливостей не встановлено.
Зміст ч. 1 ст. 477 КПК України у системному зв'язку із приписами ч.4 ст.26 та п.7 ч.1 ст.284 зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов'язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК України. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї.
Відтак, усупереч твердженням прокурора, рапорт слідчого про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, в даному випадку не може виступати заявою потерпілого про вчинення кримінального правопорушення та, як наслідок, безумовною підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, оскільки така ситуація суперечить нормам кримінального процесуального законодавства.
Основним об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, є, серед іншого, суспільні відносини у сфері забезпечення роботи інформаційної (автоматизованої) системи, а не право власності на майно (зокрема на гроші у безготівковій формі) чи встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів (зокрема платіжної картки), то попри те, що від порушення порядку роботи в інформаційній системі можуть наставати негативні наслідки для користувача системи, потерпілим в кримінально-правовому і процесуальному аспекті за ч.1 ст.361 КК України, є не користувач системи, а власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему, або володілець інформації - фізична або юридична особа, якій належать права на інформацію.
Водночас, прокурором не надано доказів, що в даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, власника інформаційної системи або володільця інформації (банк, іншу фінансову чи платіжну установу) органом досудового розслідування було визнано потерпілим, чи такі зверталися із заявою про кримінальне правопорушення.
Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 357 КК України, суд зазначає наступне.
У обвинувальному акті прокурор зазначив, що ОСОБА_5 знаючи, що його мама ОСОБА_6 померла, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, привласнив банківську картку померлої мами, яка є офіційним документом.
Частиною 1 ст. 357 КК України визначено, відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
Тим самим, передбачено наявність потерпілого, у якого здійснено привласнення банківської картки.
Саме по собі володіння банківською карткою іншої особи не утворює склад злочину без звернення потерпілої особи, оскільки саме потерпіла особа (фізична чи юридична) має заявити про порушення її права на використання офіційного документа (банківської картки), за відсутності такої заяви не можна стверджувати про наявність складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Виходячи зі змісту обвинувального акту вбачається, що власником картки є померла ОСОБА_6 , однак як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений користувався банківською карткою ОСОБА_6 і за її життя, однак будь-яких заяв від ОСОБА_6 про несанкціоноване привласнення її банківської картки, матеріали надані прокурором не містять.
Відомості до ЄРДР щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, були внесені 27.10.2025, на підставі відповідного рапорту дізнавача від 27.10.2025. Натомість, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних стосовно наявності заяв приватних (фізичних або юридичних) осіб про вчинення цього кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1317 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Обвинувачений ОСОБА_5 є сином померлої ОСОБА_6 , та на момент смерті останньої, проживав з нею, тому відповідно є спадкоємцем за законом, який успадкував усі права та обов'язки померлої мами.
Виходячи з наведеного ОСОБА_5 успадкувавши все майно, фактично є власником, у тому числі і банківської картки, яка належала померлій мамі ( ОСОБА_6 ).
Зважаючи на викладене, привласнення обвинуваченим даної картки не могло бути як за життя померлої ОСОБА_6 , оскільки заяв про привласнення померла не подавала, так і після її смерті, так як обвинувачений став спадкоємцем всього майна померлої, у тому числі і банківської картки.
Поряд з наведеним, суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 09.12.2021 по справі № 487/4245/18, де суд підкреслив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004)
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, визнання обвинуваченим винуватості без наявності вагомих належних та допустимих доказів може призвести до необґрунтованого засудження особи, що мало місце в СРСР, особливо в період 1917-1941 років, де вироки ухвалювалися лише на підставі визнавальних показань.
Україна є правовою, демократичною європейською країною та декларує незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (преамбула до Конституції України).
Для реалізації європейського курсу, повернення до практики відправлення правосуддя за часів СРСР є неприпустимим як і перетворення суду виключно на статиста зі сторони обвинувачення, який безальтернативно погоджується з усіма доводами сторонами обвинувачення.
Отже суд розглядаючи кримінальне провадження не може враховувати виключно визнавальні показання обвинуваченого, а повинен надати оцінку достатності усім доказам сторони обвинувачення.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 370 та ч. 3 ст. 373 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюватися лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: … 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено «поза розумним сумнівом» допустимими та достатніми доказами, того що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 361 та ч. 1 ст. 357 КК України, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
Зважаючи на викладене, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, ОСОБА_5 за цим обвинуваченнями, слід виправдати.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361 та ч. 1 ст. 357 КК України, що є підставою для ухвалення виправдувального вироку.
Щодо цивільного позову.
Прокурором в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_8 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 129 КПК України, суд постановляючи обвинувальний вирок залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди суд виходить з вимог ст. 1166 ЦК України, де зазначено, що майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно квитанції від 23.12.2025, ОСОБА_5 було сплачено 2000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди.
18.03.2026 до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшла заява про повне відшкодування обвинуваченим ОСОБА_5 завданих збитків, а саме у розмірі 12000,00 грн., у зв'язку з чим не підтримує заявлений прокурором цивільний позов.
Враховуючи повну сплату обвинуваченим ОСОБА_5 завданої матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та залишення цивільного позову без розгляду.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч.1 ст. 357 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирати.
Строк виконання покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Цивільний позов прокурора поданого в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази:
- DVD-R диск, з інформацією по банківському рахунку - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- банківську картку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_2 , яка перебуває в кімнаті зберігання речових доказів - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1