Справа № 148/2983/25
Провадження №1-кс/148/20/26
23 березня 2026 року м.Тульчин
Слідча суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина клопотання слідчого Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження №62025240040004667, відомості про яке внесено до ЄРДР 31.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тульчин Вінницької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 , -
встановив:
Слідчий Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області поліції ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним вище клопотанням, яке погоджено з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040004667 від 31.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 06.05.2025 солдата, призваного за мобілізацією, ОСОБА_5 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта 6-го зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний, зокрема, свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військово-професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватися вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені завдання, додержуватися військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків і вимог Статутів Збройних Сил України, а також покладається обов'язок на кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України та накази командирів.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан, строк дії якого продовжено Указами Президента України: № 133/2022 від 14.03.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 06.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 56/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 31.10.2025, який триває по даний час.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без дозволу командування та начальників, яким він підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 09.05.2025 самовільно залишив місце тимчасового розміщення 6-го зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , яке знаходилося у АДРЕСА_2 на території військової частини НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не вживав заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , перебував поза межами вказаної військової частини, обов'язки військової служби не виконував, про своє місцезнаходження органи військового чи цивільного управління не повідомляв, чим ухилився від проходження військової служби по даний час.
Як результат, встановивши наявність достатніх підстав для підозри особи у скоєнні кримінального правопорушення, 28.11.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також на те, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий вважає, що є достатні підстави, які вказують на необхідність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органій досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого, до підозрюваного ОСОБА_5 не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Крім того, вважає, що даний запобіжний захід виправданий з огляду на репутацію підозрюваного, відсутність постійного місця роботи, вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану.
У звязку з викладеним слідчий просить обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали в повному обсязі за обставин, викладених вище. Вважають, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому може переховуватись від суду та слідства, перебував у розшуку, може впливати на свідків, адже йому відомо їх місце проживання. Також зазначили, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою. Заперечили щодо клопотання захисника щодо визначення підозрюваному застави, оскільки вважають, що підстави для цього відсутні.
Підозрюваний ОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_6 заперечили щодо клопотання слідчого. Вважають, що прокурором не доведено ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки: одружений, виховує сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні має також батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має онкологічне захворювання, є інвалідом II групи, та матір пенсіонерку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_5 , хоч не працює офіційно, однак має постійний дохід від сімейний бізнесу з утримання ставків та розведення риби. У звязку з хворобою батька ОСОБА_5 змушений був самовільно залишити військову частину, адже для ведення бізнесу потрібна була його допомога. Самого факту вчинення правопорушення ОСОБА_5 не заперечує, однак вважає, що воно було збігом тяжких обставин, пов'язаних із захворюванням батька. Ризики є мінімальними, ОСОБА_5 не має наміру переховуватися. В зв'язку з чим просять при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 гривень у національній грошовій одиниці, з покладанням на останнього обов'язків з передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку учасників щодо нього, дослідивши додані до клопотання докази, суд доходить наступного.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» № 14 від 19.12.2014 зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Крім того, з аналізу ч.2 ст. 177 КПК України вбачається, що, крім наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК, слід враховувати, що підставою застосування запобіжного заходу має бути наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» у пункті 175 зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, згідно рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На час розгляду даного клопотання органом досудового слідства ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Вказане питання було предметом розгляду під час розгляду слідчим суддею клопотання органу досудового розслідування про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_5 для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З досліджених в судовому засіданні доказів слідча суддя дійшла переконання, що слідчим, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтуваність даної підозри підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: копією повідомлення про кримінальне правопорушення від 30.09.2025 командира ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 9), копією акту службового розслідування (а.п. 10-15), копією з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1279 від 28.05.2025 (а.п. 16-18), копіями протоколів допиту свідків від 26.11.2025 (а.п. 37-40, 41-44, 45-48). Сам підозрюваний ОСОБА_5 не заперечив факту самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на те, що бажає повернутись до військової частини для проходження військової служби.
Також прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Наявність даного ризику підтверджується і тим, що він переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим згідно постанови слідчого від 29.12.2025 оголошено його розшук (а.п. 63-66), та згідно ухвали слідчої судді від 08.01.2026 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу (а.п. 80-81). Про вказаний ризик свідчить також те, що починаючи з травня 2025 року він не вжив жодних дій щодо повернення на військову службу. Також існує ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, з якими проходив військову службу, з метою зміни ними показів.
Вказане свідчить про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу з метою запобігання вказаним ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання про те, чи підлягає застосуванню до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, чи більш м'який запобіжний захід, слідча суддя керується вимогами ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.
Так, за змістом ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, за змістом ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З огляду на вказане, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 кримінального правопорушення, існуючих ризиків, особи підозрюваного, який ухилявся від органів досудового розслідування, слідча суддя не вбачає ґрунтовних підстав та можливості застосування щодо ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, як такого, що достатній для запобіганню наявним ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає, що воно підлягає задоволенню.
Строк запобіжного заходу слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 13:05 год. 22.03.2026, що слідує із протоколу затримання ОСОБА_5 від 22.03.2026 (а.п. 77-79).
Вирішуючи клопотання сторони захисту щодо визначення підозрюваному ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідча суддя виходить із такого.
За змістом ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
З аналізу змісту вказаних законодавчих норм слід дійти висновку, що не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, є лише правом суду. Натомість визначення розміру застави як альтернативи найсуворішому запобіжному заходу - триманню під вартою є обов'язком суду.
З огляду на викладене слідча суддя при обранні підозрюваному запобіжного заходу та вирішуючи клопотання сторони захисту щодо визначення підозрюваному застави, враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України і вважає необхідним визначити підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативу - заставу в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 166 400 грн. з покладенням на нього обов'язків, передбачених пп. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру застави слідча суддя враховує майновий стан підозрюваного, виходить із того, що саме такий її розмір під загрозою її втрати утримуватиме підозрюваного від намірів та спроб порушувати покладені на нього обов'язки, при цьому не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилось би на безальтернативне.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 350 КПК України, слідча суддя,-
постановила:
Клопотання задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, який обчислювати з 13 год. 05 хв. 22.03.2026.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави, здатний забезпечити виконання ним покладених на нього обов'язків, у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 166 400 грн., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
З дня внесення застави строком на два місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
невиконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору, а також направити для виконання начальнику СІЗО ДУ "Вінницька установа виконання покарань № 1".
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 24.03.2026.
Слідча суддя ОСОБА_1