Справа № 146/409/26
"23" березня 2026 р. смт.Томашпіль
Слідчий суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора у кримінальному провадженні- прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , слідчого СВ ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 захисника підозрюваного, адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль клопотання т.в.о. старшого слідчого СВ ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 152 КК України,-
23 березня 2026 року слідчий СВ ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 звернувся до Томашпільського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано наступним.
20.03.2026 року біля 18:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , спільно із власницею даного помешкання ОСОБА_7 , спільно вживали алкогольні напої.
Перебуваючи у вказаній квартирі, після вживання алкогольних напоїв, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно власниці даного помешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язаний із вагінальним проникненням в її тіло, з використанням геніталій, з метою задоволення своїх сексуальних потреб.
Реалізуючи свій злочинний умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті, направленого на статеву свободу та недоторканість потерпілої, ОСОБА_5 , використовуючи похилий вік потерпілої, повалив її на ліжко та розпочав шляхом погроз та погрозами вимагати щоб потерпіла вступила з ним в статевий акт.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_5 , користуючись своєю фізичною силою та віковою перевагою, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, знявши з потерпілої лосини та труси, пальцями своєї правої руки намагався проникнути у піхву потерпілої, проти її волі.
Однак, потерпіла ОСОБА_7 , долаючи опір, звільнившись від протиправних дій, вибігла з квартири, покликавши на допомогу сторонніх осіб, які припинили вказані протиправні дії.
За таких обставин, ОСОБА_5 , не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу щодо зґвалтування ОСОБА_7 , з причин, що не залежали від його волі, оскільки такі дії були припинені сторонніми особами.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, тобто незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, притягувався до кримінальної відповідальності 24.12.2007 Томашпільським районним судом Вінницької області за ст. 125 ч.1 КК України до 1 року 4 місяців 22 дня позбавлення волі, штраф 510 гривень, 23.09.2010 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ст. 129 ч. 1 КК України до 3 місяців арешту, 10.10.2011 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ст. 152 ч. 1, ст. 122 ч.1, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 08.11.2017 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ст. 185 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 1360 грн., внаслідок ст. 89 КК України вважається таким, що раніше не судимий. 21.03.2026 о 01.10 годині ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Після чого, 21.03.2025 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, тобто незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення;
-протоколом огляду місця події;
-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
-висновком судово-медичної експертизи;
-сукупністю інших доказів, зібраних у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбаченим у вказаній статті.
Разом з цим, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, вчинено відносно особи похилого віку, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.
Характер, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вікова характеристика потерпілої, дають слідству достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може ухилятися від органів досудового слідства.
Окрім того, існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема у 2001 році за ч. 1 ст. 152 КК України, однак належних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічний злочин.
Окрім того, ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за за порушення громадського спокою.
Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, існує високий ступінь ризику того, що
ОСОБА_5 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки та чинники, які могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку при обранні більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з тим, що показання свідків, потерпілих та висновки експертів мають ключове доказове значення під час встановлення винуватості особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи характер, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вікові ознаки потерпілої, вид передбаченого покарання, відсутність міцних соціальних зв'язків, характерезуючі дані, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий СВ ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_4 , прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 клопотання підтримали за обставин, викладених у ньому, просили клопотання задовольнити, вважають за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою.
В судовому засіданні ОСОБА_5 вину не визнав, чому викликали працівників поліції незнає.
Адвокат підозрюваного ОСОБА_6 попросив в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, просив обмежитись відносно ОСОБА_5 запобіжним заходом у виді домашнього арешту.
Розглянувши підстави внесеного клопотання, вислухавши пояснення підозрюваного, захисника, слідчого, доводи прокурора, вважаю клопотання обґрунтованим, яке підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Обставини, що дали підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ст. 152 КК України стверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення;
-протоколом огляду місця події;
-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
-висновком судово-медичної експертизи;
-сукупністю інших доказів, зібраних у кримінальному провадженні.
-21.03.2026 о 01.10 годині ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Після чого, 21.03.2025 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України, тобто незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 звернуто увагу судів, що при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовженням строків тримання під вартою суди мають додержувати вимог ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), далі Конвенції) і норм КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За ч.ч. 1, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
В судовому засіданні слідчим, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи характер, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вікові ознаки потерпілої, вид передбаченого покарання, відсутність міцних соціальних зв'язків, характерезуючі дані, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, суд вважає клопотання обґрунтованим, яке підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.5 ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Згідно ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України
Клопотання слідчого Відділення поліції №2 Тульчинського районного відділу поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 152 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком 60 днів, а саме до 21 травня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено о 11 год 30 хв 23 березня 2026 року .
Слідчий суддя: ОСОБА_1