П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19036/24
Перша інстанція суддя Бжассо Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовському районному суду м. Одеси, а саме:
- визнання протиправним та скасувати наказу Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап.
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі 27 відсотків відповідно до ст. 52 ЗУ “Про державну службу» та наказу Суворовського районного суду м. Одеси № 105-0/с-ап від 11 вересня 2023 року “Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправним та скасовано п. 4 наказу Суворовського районного суду м. Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап;
- зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 з 22 січня 2024 року, відповідно до ст. 52 ЗУ «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області подано апеляційну скаргу з якої зазначається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин позивачу з 22 січня 2024 року у повному обсязі, відповідно до чинних положень ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік», нараховувалась та виплачувалась надбавка за вислугу років.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» № 22-о/с-ап від 21 березня 2024 року позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18 відсотків посадового окладу, стаж якої на державній службі станом на 22 січня 2024 року складає понад 9 років.
Вважаючи наказ Суворовського районного суду міста Одеси “Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап, в частині встановлення надбавки позивачу в розмірі 18 відсотків посадового окладу протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин порушено вимоги ЗУ “Про державну службу» при обрахунку позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 22 січня 2024 року, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України “Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно ч. 1 ст. 50 ЗУ “Про державну службу», держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця враховує кваліфікацію та досвід, важливість і складність роботи на посаді, ступінь відповідальності, а також результативність, ефективність та якість виконання посадових обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 50 ЗУ “Про державну службу», заробітна плата державного службовця складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця; 2) варіативної заробітної плати - премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячної або квартальної премії.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 52 ЗУ “Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
З іншого боку, згідно п. 12 розділу “Прикінцеві положення» ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік», у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.
Норми Закону України “Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є розмір надбавки за вислугу років на державній службі, який визначено для ОСОБА_1 Суворовським районним судом м. Одеси станом на 22 січня 2024 року.
В даному випадку, позивач є державним службовцем місцевого загального суду, якому з 22 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік» на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
В свою чергу, спір виник внаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років всупереч вимогам ч. 1 ст. 52 ЗУ “Про державну службу», які передбачали, що розмір надбавки за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, в межах доводів та вимог апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у справі, яка переглядається, ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Крім того, у цьому Законі визначено, що норми раніше прийнятого ЗУ “Про державну службу» про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються у 2024 році лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.
Вказані норми ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, неконституційними у встановленому порядку не визнавались.
Тому, з наведеного логічно випливає, що норми ЗУ “Про державну службу» щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено у 2024 році.
Відповідне тлумачення також дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії норм права, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік», яка зупинила дію норми ЗУ “Про державну службу» та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців.
Відтак, враховуючи чинність на момент виникнення спірних правовідносин п. 12 розділу “Прикінцеві положення» ЗУ “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Суворовським районним судом м. Одеси правомірно видано оскаржуваний наказ, яким встановлено позивачу на 2024 рік надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Вказаний висновок щодо застосування норм права відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 19 лютого 2026 року (зразкова справа № 240/7215/24).
З іншого боку, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - скасувати, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Суворовського районного суду м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян