П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25930/25
Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:16.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини (далі - в/ч НОМЕР_1 ), в/ч НОМЕР_2 про:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 щодо не надання нової довідки про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025 роки, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01 лютого 2023 року по 26 лютого 2025 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області нову довідку про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільненням, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ із зазначенням розміру індексації грошового забезпечення за період за 2024-2025 роки, та з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), за період з 01 лютого 2023 року по 26 лютого 2025 року;
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 у розмір - 331 136 (триста тридцять одна тисяча сто тридцять шість) гривень 78 копійок;
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024-2025 роки, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024-2025 роки, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 у розмірі - 34 644 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок чотири) гривні 66 копійок;
- стягнення з в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у суді першої інстанції у розмірі - 10 000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачами протиправно було виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року без урахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законодавством за вказані періоди, а також не в повній мірі була виплачена Позивачу грошова допомога на оздоровлення, та не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що, із дня набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704" (далі - Постанова №481) (20 травня 2023 року) у відповідних суб'єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704".
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- в останній раз, коли приймався нормативно-правовий акт щодо підвищення окладів військовослужбовцям - був березень 2018 року, відтак, враховуючи, що з того моменту часу не було прийнято інших подібних нормативно-правових актів щодо підвищення окладів військовослужбовцям відповідно до чого, базовий місяць березень 2018 року так і не змінився. Для обчислення пенсії апелянту відповідачем складено та направлено до пенсійного органу довідку про щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ за період з 01 лютого 2023 року по 26 лютого 2025 року. Однак, як вже повідомлялося, судом було проігноровано, що відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати Апелянту індексацію грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2024 року, та до моменту звільнення, тобто до 26 лютого 2025 року;
- судом першої інстанції також було залишено без уваги, вимогу - підготувати та видати оновлену довідку за 24 місяці підряд перед місяцем звільнення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму;
- відповідачі були зобов'язані здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у наступних розмірах: - з 01 червня 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі - 2 684 гривні; - з 01 січня 2024 року по 28 лютого 2025 року у розмірі - 3 028 гривень. З урахуванням наведеного, відповідачі повинні були нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року у розмірі - 835 779 (вісімсот тридцять п'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) гривень 73 копійки. Проте, відповідачами було нараховано та виплачено позивачу менше грошове забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року у розмірі - 504 642 (п'ятсот чотири тисячі шістсот сорок дві) гривні 95 копійок. Відтак, відповідачами було протиправно не виплачено позивачу грошове забезпечення у розмірі - 331 136 (триста тридцять одна тисяча сто тридцять шість) гривень 78 копійок (835 779,73 - 504 642,95). Таким чином, з червня 2023 року по 26 лютого 2025 року визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року, а всі інші складові грошового забезпечення (щомісячні додаткові) розраховуватися з урахуванням посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями. А отже, оскільки у період з червня 2023 року по 26 лютого 2025 року, відповідач використовував таку розрахункової величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, що є протиправним, сторона позивача вважає що існує достатньо підстав для зобов'язання Відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року за період з червня 2023 року по 26 лютого 2025 року, з урахування проведених раніше виплат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
В/ч НОМЕР_1 перебуває на обслуговувані у в/ч НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 26 лютого 2025 року №40, молодшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , відповідального виконавця управління в/ч НОМЕР_1 - переведено до нового місця проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з квітня 2022 року по 26 лютого 2025 року.
17 червня 2025 року позивач в особі представника звернувся із заявами до відповідачів з метою отримання відповідних документів та здійснення нарахування та виплати належних сум грошового забезпечення.
В/ч НОМЕР_2 у липні 2025 року засобами поштового зв'язку на адвокатський запит представника позивача було надано картку особового рахунку позивача, та довідку-розрахунок виплаченої індексації грошового забезпечення.
Позивач зазначав, що проаналізувавши надані відповідачем документи, виявлено, що відповідачами було виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року без урахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законодавством за вказані періоди, а також не в повній мірі була виплачена Позивачу грошова допомога на оздоровлення, та не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності Постановою №481 у відповідних суб'єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №2710-ІХ на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704.
З огляду на викладене у відповідача відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01 червня 2023 року по 26 лютого 2025 року, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, крім того відсутні підстави для нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024-2025 роки, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII вказано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою №704 затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній до 20 травня 2023 року, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови №704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови №704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), якою п.4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З огляду на зазначене, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови №103, яким п. 4 Постанови №704 викладений у новій редакції.
Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Згідно з п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Отже, з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Однак, 20 травня 2023 року набрала чинності Постанова №481, якою внесені зміни до п.4 Постанови №704 та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
Тобто, починаючи з 20 травня 2023 року п.4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах у відповідачів у період з 20 травня 2023 року по 28 лютого 2025 року були відсутні правові підстави для розрахунку грошового забезпечення, виходячи із посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, зокрема, і станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставин того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним п.2 Постанови №481, як на підставу правомірності заявлених позовних вимог, то колегія суддів наголошує, що в силу приписів ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року набрало законної сили 18 червня 2025 року, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18 червня 2025 року, що свідчить про правомірність його застосування відповідачем з 20 травня 2023 року, зокрема з 20 травня 2023 року по 28 лютого 2025 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2025 року по справі №280/8605/24, в якій Верховний Суд зауважив, що визнання у судовому порядку п.2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі №480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах №280/8083/24, №280/8605/24 та №460/3942/24, від 02 липня 2025 року у справі №240/29489/23, від 18 серпня 2025 року №300/8187/24 вже сформував висновок про застосування у спірний період п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481. Неведений висновок є релевантним до обставин цієї справи і колегія суддів не бачить підстав для відступу від цього висновку.
Колегія суддів акцентує увагу, що допомога на оздоровлення також не підлягає перерахунку, оскільки її розмір залежить від розміру грошового забезпечення.
Щодо посилань апеляційної скарги про зобов'язання здійснити на користь позивача перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнення з урахуванням індексації за місяць, в якому його було звільнено, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено зі служби у 26 лютого 2025 року, разом з тим ані в лютому, ані у січні апелянт не отримував індексацію грошового забезпечення.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 не містять вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, а тому посилання на врахування індексації грошового забезпечення є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.