П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12681/25
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 11.12.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням її розміру за кожен рік роботи понад 20 років, -
25.11.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, починаючи з 01.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він має статус особи яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 2, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 2016 року. Позивач вказував, що має стаж понад 20 років, у зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплатиту пенсії в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796- ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, листом відповідача від 31.10.2025 йому було відмовлено у проведені перерахунку, і така відмова на думку позивача є протиправною з огляду на правове регулювання спірних правовідносин та судової практики Верховного Суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений:
- визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 11.10.2017, а саме: без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із її збільшенням на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», в редакції, чинній до 11.10.2017, а саме: без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.06.2025.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії змінились правове регулювання спірних правовідносин.
Апелянт вказує, що у зв'язку зі змінами Закон №796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 ст. 27 Закону №1058-IV.
Оскільки позивач не виявив бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини другої ст. 27 Закону №1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини першої ст. 27 Закону №1058-IV, то відповідач у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбачене ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону №796, в редакції, чинній до 01.10.2017. При цьому апелянта посилається на аналогічний висновок щодо подібних правовідносин, який викладений в постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №300/168/21, від 23.10.2019 у справі №809/627/18.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з електронних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (категорія 2), що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Миколаївською обласною державною адміністрацією 30.09.2011.
Відповідно до протоколу Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі від 20.11.2015 №550 позивачу призначено з 21.10.2015 пенсію за віком з доплатою за понаднормовий стаж 5 років і додатковою пенсією потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Рішенням Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 09.12.2017 №948080115319 позивачу перерахований розмір пенсії за віком з 01.10.2017 без доплати за понаднормовий стаж.
Рішенням Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 07.12.2017 №948070112283 розмір пенсії за віком позивача перерахований з 01.10.2017 з врахуванням доплати за понаднормовий стаж за 10 років відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV.
Згідно з рішенням відповідача від 26.02.2025 №948080115319 позивачу перераховано пенсію за віком, до суми якої включено доплату за понаднормовий стаж за 1 рік відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV.
24.07.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії позивача пенсії з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Листом від 31.10.2025 №1400-0202-8/91587 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку його пенсії.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII (до 11 жовтня 2017 року), то останній має право на перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Пункт 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії - жовтень 2015 року) передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11 жовтня 2017 року, поставивши в залежність можливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Отже, ключовим правовим питанням, яке підлягає вирішенню в цій справі, є правомірність застосування органами пенсійного фонду до осіб, яким пенсія призначена до 11 жовтня 2017 року, положень пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №2148-VIII.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Апеляційний суд зазначає, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно рішення КСУ у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23 квітня 2014 року у справі №6-26цс14 та Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справі №904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі №320/1175/17-а, від 14 листопада 2019 року у справі №826/2966/16, від 03 вересня 2020 року у справі №826/11304/16 та від 27 вересня 2022 року у справі №320/1510/20.
Разом із цим, у рішенні від 12 лютого 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Аналіз положень статті 58 Конституції України в контексті аналогічних правовідносин до тих, що виникли у цій справі, було здійснено Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду і викладено у постанові від 25 червня 2024 року (справа №300/3435/21).
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати Верховного Суду, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі №809/627/18, від 29 серпня 2022 року у справі №300/1390/19, від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21, від 10 січня 2024 року у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно з пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що була чинною на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах у такий спосіб:
(1) держава гарантувала, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно з пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв'язку з внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.
З огляду на це, за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, пунктом 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера, так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).
Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за додатковий стаж роботи залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
З огляду на це, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII (до 11 жовтня 2017 року), то останній має право на перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Вказане свідчить про те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII не знайшли своє підтвердження під час здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія