Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3464/24
Провадження № 2/376/686/2026
"10" лютого 2026 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Таранчук В.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-
22.11.2024 року до Сквирського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з вищевказаним позовом.
23.01.2025 року Ухвалою Сквирського районного суду Київської області затверджено мирову угоду укладену між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 за умовами якої:
Визнати за ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 2,4865 га, кадастровий номер 3224688200:06:010:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тетіївської міської об'єднаної територіальної громади (бувша Черепинська сільська рада) в рахунок погашення боргу в сумі 250 000 гривень.
Постановою Київського апеляційного суду Київської області від 03.12.2025 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23.01.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
26.12.2025 року цивільна справа надійшла до Сквирського районного суду Київської області після закінчення апеляційного провадження.
Згідно отриманої судом інформацією, з матеріалів справи встановлено, що предметом спору у дані справі стала земельна ділянка площею 2,4865 га, кадастровий номер 3224688200:06:010:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тетіївської міської об'єднаної територіальної громади (бувша Черепинська сільська рада).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Вказаний правовий висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.
Таким чином спір, що виник між сторонами має розглядатися судом за правилами виключної підсудності.
Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Так, за змістом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно ч.9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю.
Згідно п.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа не підсудна цьому суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу породжено спір відносно земельної ділянки площею 2,4865 га, кадастровий номер 3224688200:06:010:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тетіївської міської об'єднаної територіальної громади (бувша Черепинська сільська рада), тобто на території, на яку розповсюджується юрисдикція Тетіївського районного суду Київської області, а тому суд прийшов до висновку про необхідність направлення даної справи за територіальною підсудністю на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області.
На підставі викладеного та керуючись ст.. ст.. 30, 31, ст. 187 ЦПК України, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18, ст. 124, ст. 125 Конституції України ,суд -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Тетіївського районного суду Київської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом п'ятнадцати днів з дня складення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні в той же строк з дня вручення ухвали суду з правом на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: О.М. Коваленко