Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2443/25
Провадження № 2-о/376/21/2026
05 лютого 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Коваленка О.М.
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації,про встановлення юридичного факту,
установив:
У провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 376/2443/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації,про встановлення юридичного факту.
Ухвалою судді від 21.08.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримала.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, 27.01.2026 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їхньої участі. Цією ж заявою представник Департаменту надає роз'яснення щодо обставин даної справи, а саме: ОСОБА_1 зверталася до Київської обласної державної адмінстріції з питання підтвердження статутсу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, категорії 2 з числа осіб, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення.
Визначення статусу постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551.
Питання підтвердження статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи розглядаються комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.
Регіональна комісія є колегіальним органом Київської обласної державної адміністрації, який утворений відповідно до Порядку та діє відповідно до Положення про комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2019 № 50, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у Київській області 08.02.2019 за № 21/1216.
Відповідно до визначених Положенням про Департамент, затвердженого Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 21.01.2025 № 32 (в редакції розпорядження Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 21.04.2025 №825), основних завдань та повноважень, Департамент організовує роботу Регіональної комісії і самостійних рішень за справами, які розглядаються Регіональною комісією, НЕ ПРИЙМАЄ.
Департамент, Регіональна комісія у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України та актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації, іншими законодавчими актами та відповідними Положеннями.
Регіональна комісія при прийнятті рішення про непідтвердження позивачці статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, категорії 2 з числа осіб, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (витяг з протоколу від 09.06.2025 № 90-25) керувалась первинними документами (архівна довідка архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації від 06.02.2025 № 05-07/114, адресний лист вибуття від 23.08.1989), у яких чітко заначено дату виписки (вибуття) з смт Вільча - 23.08.1989. Окрім того, ОСОБА_1 надала Регіональній комісії пояснення, де зазначила “з липня 1989 року по вересень 1989 року готувалася та вступила до ВУЗу. Коли не вдалося поступити то переїхала до с. Тхорівка, Сквирського р-ну Київської області, там проживала по вул. Шевченка».
Отже, у справі ОСОБА_1 , яка зберігається у Департаменті та розглядалася Регіональною комісією не має жодного документу, яким би підтверджувався факт проживання ОСОБА_1 у смт. Вільча Поліського району Київської області в період з 30.03.1972 по 30.12.1989.
У справі ОСОБА_1 , яка зберігається у Департаменті та розглядалася Регіональною комісією наявні первинні документи, які підтверджують факт вибуття позивачки з смт Вільча - 23.08.1989.
Таким чином, Департамент, який відповідно до наданих повноважень лише організовує роботу Регіональної комісії та зберігає особисті справи заявників, не може бути заінтересованою особою у справі № 376/2443/25 щодо встановлення юридичного факту, зокрема проживання ОСОБА_1 у смт. Вільча Поліського району Київської області в період з 30.03.1972 по 30.12.1989 та факту, що архівні довідки Вишгородської районної військової адміністрації Архівного відділу видані на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 дійсно належить ОСОБА_4 .
Суд, дослідивши та перевіривши обставини справи, дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Як визначено ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Із заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, а саме: проживання ОСОБА_1 у смт. Вільча Поліського району Київської області в період з 30.03.1972 по 30.12.1989 та факту, що архівні довідки Вишгородської районної військової адміністрації Архівного відділу видані на ім'я ОСОБА_5 дійсно належить ОСОБА_4 , вбачається, що встановлення зазначеного факту їй необхідно для отримання компенсацій та пільг, пов'язаних з визначенням статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 09.06.2025 №90-25, вирішили, що на підставі доданих документів не підтверджено ОСОБА_1 статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2, як такій, що постійно проживала та території зони безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення. Визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серія НОМЕР_1 від 18.05.1995 виданим необґрунтовано. Необґрунтовано видане посвідчення підлягає вилученню (а.с. 38).
Мета встановлення факту заявником - отримання компенсацій та пільг, пов'язаних з визначенням статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд уважає, що заявником обрано невірний спосіб захисту свого права. ОСОБА_1 не скористалася правом на досудове врегулювання спору шляхом подання звернення про перегляд рішення Київської ОДА.
Також, ОСОБА_1 до матеріалів заяви додано рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 104750009560 від 13.03.2025, яке може бути оскаржено до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України через Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області або до адміністративного суду (а.с. 44).
Рішення суб'єктів владних повноважень, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.06.2022, відомо, що «Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції).
У частині 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що заявником обрано невірний спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд, на підставі викладеного у сукупності, дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, враховуючи, що Департамент, який відповідно до наданих повноважень лише організовує роботу Регіональної комісії та зберігає особисті справи заявників, не може бути заінтересованою особою у справі № 376/2443/25, а встановлення юридичного факту не є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу заявника.
При цьому суд уважає за необхідне роз'яснити заявнику його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 255, 258-261 ЦПК України, суд
постановив:
Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації,про встановлення юридичного факту.
Роз'яснити право заявника на звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу у справі, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Коваленко