П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37788/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №420/37788/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , 1970 року народження, з військового обліку у зв'язку із виключенням його з військового обліку станом на 17.11.2010 року, у зв'язку із досягненням гранічного віку перебування в запасі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , 1970 року народження, з військового обліку у зв'язку із виключенням його з військового обліку станом на 17.11.2010 року, у зв'язку із досягненням гранічного віку перебування в запасі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати в мобільному додатку «Резерв +» запис про те що: «Вас розшукує ТЦК», а також про те, що: «ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставили вас для складання протоколу», як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Разом з апеляційною скаргою надійшло клопотання апелянта про забезпечення позову, в якому просить суд забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , 1970 року народження, на військову службу під час мобілізації, в особливий період, а саме: заборонити видавати мобілізаційні розпорядження, направлення для проходження ВЛК та проходження служби і інші документи, спрямовані на мобілізацію позивача, до набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 зазначив, що згідно з даними облікової картки, рядовий ОСОБА_1 , був виключений з військового обліку за віком, про що, 02.01.2011 року, було внесено відповідний запис, що підтверджується підписом та печаткою відповідального на той час працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 . Разом з тим, станом на 20.02.2026 року, в мобільному за стосунку « Резерв + » не скасовано інформацію, про те, що ОСОБА_1 , 1970 року, не являється військовозобов' язаним, а також не скасовано інформацію щодо розшуку ТЦК та СП . Так, заявник вважає, що наразі відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу, відтак йдеться про зміну його статусу з «військовозобов'язаного» на «військовослужбовця».
З огляду на наведене, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з вимогами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів вважає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п.5 ч.3 ст.151 КАС України).
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Колегія суддів зазначає, що вимога заявника про заборону ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , 1970 року народження, на військову службу під час мобілізації, в особливий період, ґрунтуються на припущеннях щодо його можливого призову на військову службу в майбутньому.
Також слід зазначити, що такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатимуть надання судом передчасних правових оцінок по суті у подальшому пред'явленні позову і ототожнюватиметься з його фактичним задоволенням.
Крім того, безумовно, рішення, дії, чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі дії (бездіяльність) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав ОСОБА_1 , якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.
Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.150, 151, 154, 311, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №420/37788/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи судового рішення.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко