П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42247/25
Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,
повний текст судового рішення
складено 09.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2025 року, зобов'язання зареєструвати податкову накладну, -
До Одеського окружного адміністративного суду 22.12.2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 23.05.2025 № 12910486/30390020 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26.12.2024 № 7;
- зобов'язати Державну податкову службу в зареєструвати податкову накладну № 7 від 26.12.2024, вважати податкову накладну прийнятою та зареєстрованою датою направлення до податкового органу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року позовна заява була залишена без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки у позовній заяві та роз'яснено, що в разі неусунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.
01.01.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» надійшла заява про усунення недоліків, в якій він просить суд поновити строк звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до адміністративного суду у справі № 420/42247/25, визнати недоліки позовної заяви усунутими, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2025 року, зобов'язання зареєструвати податкову накладну - повернуто позивачеві.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частинами 1,2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
З огляду на наведене, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, мають зв'язок дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
З урахуванням вищевикладеного, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з вимогами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо:
1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»);
2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»);
3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа «Брумареску проти Румунії»).
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що 27.05.2025 він отримав рішення № 12910486/30390020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 26.12.2024, тобто саме 27.05.2025 позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів в даному випадку, а саме про існування оскаржуваного рішення відповідача від 27.05.2025 № 12910486/30390020, при цьому з позовом до суду першої інстанції звернувся лише 22.12.2025 року, тобто з пропуском визначеного законом строку звернення до суду.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» в апеляційній скарзі та, зокрема, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду зазначає, що він є юридичною особою, зареєстроване місцезнаходження якої відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб - місто Одеса. У період, що припадає на строк звернення до суду, місто Одеса, що супроводжувалися тривалими аварійними та стабілізаційними відключеннями електроенергії, перебоями в роботі мобільного та інтернет зв'язку, а також нестабільною роботою електронних державних сервісів. Частково фактична господарська та організаційна діяльність позивача у зазначений період здійснювалась у місті Києві, де знаходились працівники підприємства та здійснювалась поточна діяльність, у тому числі подання податкових документів і реєстрація податкових накладних. Разом з тим усі юридично значущі дії здійснювались від імені юридичної особи як єдиного суб'єкта права, з використанням електронних сервісів державних органів та з урахуванням зареєстрованого місцезнаходження підприємства. Воєнні дії, безпекова ситуація, перебої з електропостачанням та зв'язком у різних регіонах України, зокрема, в місті Одеса та місті Київ, впливали на діяльність позивача комплексно, створюючи реальні труднощі для стабільної організації роботи підприємства, своєчасного опрацювання електронної кореспонденції та підготовки процесуальних документів.
Позивач вважає, що пропуск строку звернення до суду був спричинений сукупністю об'єктивних воєнних та організаційних обставин, а не недбалістю чи зловживанням процесуальними правами з його боку.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19).
Також, Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №520/33364/23).
За доводами апелянта, безпекові обмеження, пов'язані з постійними повітряними тривогами та необхідністю перебування працівників в укриття, перебої з електропостачанням та зв'язком, позбавили апелянта можливості звернутись з позовною заявою в межах визначеного законодавством строку.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані скаржником обставини не носили постійного, безперервного характеру, а тому не були перешкодою що унеможливлювала своєчасне звернення до суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» у зв'язку з неусуненням недоліків останньої відповідно до вимог ч.2 ст.123 КАС України.
На переконання колегії суддів, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути, також, виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко