05 березня 2026 року м.Дніпросправа № 280/5233/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 280/5233/25 (суддя Семененко М.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 49/в від 27 грудня 2024 року, про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство оборони України (далі відповідач) призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особі, що втратив 20% працездатності внаслідок захворювання пов'язаного з захистом Батьківщини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 позов задоволено. Судом визнано протиправним та скасоване рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене п. 28 протоколу від 27.12.2024 № 49/в, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отриману травму пов'язану із захистом Батьківщини та захворювання пов'язаного з проходженням військової служби. Також зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що підставою для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є дотримання сукупності умов: отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання військовослужбовця із виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності. Оскільки доказами, наданими позивачем, підтверджується втрата працездатності без встановлення йому інвалідності, як особі звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, однак за п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII(далі - Закон №2011) та п. 18 Положення від 25.12.2013 № 975, то відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2024 № 100 ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини (по особовому складу) №58-РС від 26.03.2024 у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи). З 07.04.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
18.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено документи позивача для встановлення причинного зв'язку отриманої травми/поранення.
Згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2859 від 29.07.2024, визнано, що захворювання солдата ОСОБА_1 , які підтвердження довідкою ВЛК КНП «Міська лікарня №9» ЗМР від 26.06.2024 №1479, довідкою про безпосередню участь у бойових діях від 29.05.2024 №6255 виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , довідкою про обставини травми №1291 від 24.02.2023 виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , військово-медичними документами та документами лікувальних закладів МОЗ України, а саме захворювання «М54.17 Дегенеративно-дистрофічне ураження поперекового відділу хребта. Екструзія L5-S1, протрузії L4-L5. Вертеброгенна радикулопатія С1 зліва, сенсорні розлади, больовий синдром, обмеження вертебродинаміки хронічний перебіг стадія неповної ремісії. СПО (01.02.2024): мікродискектомія L5 зліва. ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Довідкою МСЕК від 13.08.2024 серії АГ №0021856 визначено ступень втрати професійної працездатності у відсотках: 20% (двадцять). Причина втрати професійної працездатності: захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся із відповідною заявою.
Відповідно до п. 28 Витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розслідування питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 року № 49/в солдату в запасі ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 07.04.2024, а 13.08.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, оформлене п. 28 протоколу від 27.12.2024 № 49/в, яким йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про протиправність оскарженого позивачем рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, оформлене п. 28 протоколу від 27.12.2024 № 49/в та зобов'язав відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.
Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як особі, яка втратила професійну працездатність у відсотках: 20% (двадцять). Причина втрати професійної працездатності: захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок № 975.
Згідно із положеннями пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Тобто, право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
- тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
- причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причинами такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом із тим це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі № 760/18315/16-а, в яких колегія суддів дійшла висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 24.05.2024 у справі № 340/2722/22.
Позивача виключено зі списків військової частини 07.04.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено документи позивача для встановлення причинного зв'язку отриманої ним травми/поранення.
Довідкою МСЕК від 13.08.2024 серії АГ №0021856 визначено ступень втрати професійної працездатності у відсотках: 20% (двадцять). Причина втрати професійної працездатності: захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Тобто, позивач одразу після звільнення з військової служби вчинив всі необхідні та залежні від нього дії, направлені на встановлення ступеню втрати працездатності, діяв без необґрунтованих зволікань, а порушення строку видачі довідки МСЕК після спливу 3-х місяців з дня звільнення позивача з військової служби, спричинено обставинами, які не залежали від його волевиявлення, в тому числі тривалим розглядом документів в державних органах.
Як вірно встановив суд, строк був перевищений лише на 36 днів.
Доказів того, що затримка у видачі відповідної довідки зумовлена поведінкою самого позивача, до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим суд вірно дійшов висновку, що позивач не мав об'єктивної можливості подати документи для призначення йому одноразової грошової допомоги у визначений законодавцем тримісячний строк з незалежних від нього причин.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Конституційним Судом України наголошено, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого ч.1 ст.46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні ч. 5 ст. 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Судом обґрунтовано обрано спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, і такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та забезпечить належний захист прав та інтересів позивача .
Колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень процесуальних норм. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують. Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 280/5233/25 залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак