Справа № 362/2420/26
Провадження № 1-кс/362/220/26
20 березня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого начальником Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської областіпрокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022116140000335 від 28.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України, -
Слідчий СВ відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022116140000335 від 28.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, але не пізніше 27.07.2021, невстановлена досудовим розслідуванням особа, в невстановленому місці, час та спосіб надала державному реєстратору відділу державної реєстрації виконавчого комітету Васильківської міської ради (ЄДРПОУ 04054857) ОСОБА_6 , документи для реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004 загальною площею 1,96 га за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема: Договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 , який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1866 від 28.11.2012, укладений нібито між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Сторона 1) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Сторона 2), відповідно до якого, серед іншого, без будь-яких доплат Стороною 1 передано у власність Стороні 2 земельну ділянку загальною площею 1,9600 га (рілля) із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 3221487300:02:013:0004, розташовану на території Рославичівської сільської ради Васильківського (нині Обухівського) району Київської області, яка належить ОСОБА_9 на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії КВ№046357 та паспортні дані громадянина України на ім'я ОСОБА_7 .
Слідчий в клопотанні зазначає, що реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди для ОСОБА_7 у вигляді набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004, зловживаючи своїми повноваженнями державного реєстратора, перебуваючи на посаді державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Васильківської міської ради (ЄДРПОУ 04054857), ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні Васильківської міської ради за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Тракторна, 1-А, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, пароль для доступу до Єдиних та Державних реєстрів, діючи всупереч цілям та завданням із здійснення заходів щодо державної реєстрації, будучи уповноваженим на самостійне прийняття рішень щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, маючи обов'язок здійснювати перевірку відповідності поданих заявниками документів вимогам законодавства, перевірку наявності правових підстав для державної реєстрації, достовірності та належності поданих документів заявником, перевірку відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, всупереч зареєстрованому за ОСОБА_9 , від 22.01.2018 правом власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004 та правом оренди земельної ділянки на підставі Договору оренди землі №215 від 22.12.2018, який укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «Україна-КЛВ» (ЄДРПОУ 41519389), строком до 31.12.2026, за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, нехтуючи вимогами ст. ст. 10, 18, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діючи умисно не вчинив необхідних дій, щодо здійснення перевірки поданого йому договору міни від 28.11.2012 та 27.07.2021, на підставі заяви з реєстраційним номером: 46969220 від 27.07.2021 безпідставно прийняв рішення № 268345915 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004, площею 1,96 га за ОСОБА_7 .
Таким чином, на думку слідчого, ОСОБА_6 зловживаючи службовими повноваженнями державного реєстратора під час виконання свої функцій з метою отримання неправомірної вигоди для ОСОБА_7 у вигляді набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004 загальною площею 1,96 га, що розташована в межах с. Рославичі, Обухівського району, Київської області, чим своїми умисними діями спричинив тяжкі наслідки спадкоємцю померлого ОСОБА_9 в особі його сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з володіння якого фактично вибула вказана земельна ділянка, вартістю 849170 (вісімсот сорок дев'ять тисяч сто сімдесят) гривень, що на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення є тяжкими наслідками.
Слідчий в клопотанні вказав, що вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: Інформацією отриманою від Виконавчого комітету Васильківської міської ради про те, що ОСОБА_6 дійсно працював у Васильківській міській раді на посаді державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Васильківської міської ради з 13.05.2021 по 30.09.2021 року, інформацією отриманою з Київського обласного нотаріального архіву про те, що 28.11.2012 року за реєстровим №1866 приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 вчинено іншу нотаріальну дію, а саме засвідчення вірності копії з документів, інформацією отриманою з відділу державної управління ЦНАП Васильківської міської ради №11/11-08 від 10.02.2023, тимчасовим доступом (виїмкою) документів, а саме до документів які перебували у володінні приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_11 , під час якого вилучено: договір-купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004, оригінал договору міни від 28.11.2012 р. №1866, висновком за результатами судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого: «Підпис у графі «Сторона 1» лівіше рукописного напису « ОСОБА_9 » зі зворотного боку договору міни, датованого 28.11.2012 та укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , який зареєстрований в реєстрі за №1866 - виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою», висновком за результатами судової оціночно-земельної експертизи, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3221487300:02:013:0004 станом на 27.07.2021 складала 849 170 грн без врахування ПДВ, допитом в якості потерпілого ОСОБА_10 від 15.10.2022 та матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Виходячи із вище викладеного, слідчий посилається на те, що наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України), так як ОСОБА_6 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, з моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні тяжкого злочину та розуміючи реальність покарання за його вчинення, санкція якого передбачає позбавлення волі, може вжити заходів, щоб переховуватись від органу досудового розслідування та подальшому суду з метою уникнення відповідальності. Крім того, підозрюваний може вільно пересуватись по території України та за її межі, у зв'язку із чим має змогу покидати своє місце фактичного проживання на довгий період часу та перебувати у будь-якому іншому місці, невідомому слідству, прокурору та суду, тому задля уникнення відповідальності за вчинене діяння, може виїхати за межі свого місця фактичного проживання.
Також слідчий вважає, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілу сторону, а також особу яка надала йому підроблений документ, місце знаходження якої наразі не встановлено, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та під час судового розгляду (ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Додатково, на думку слідчого, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме знищити, сховати, спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не вилучено оригінали всіх необхідних документів (ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, за твердженням слідчого, наявність обґрунтованої підозри, обставини вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_6 та його тяжкість, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вказує що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити речові докази та незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що є ризиками передбаченими п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Перебування підозрюваного без запобіжного заходу, дасть можливість останньому незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, що перешкодить об'єктивному судовому розгляду у подальшому.
Також слідчий вважає, що більш м'які запобіжні заходи передбачені ст. 176 КПК України до підозрюваного не можуть бути застосовані.
У судовому засіданні прокурор, слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, зазначені в клопотанні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечили, та просили слідчого суддю обрати інший запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Заслухавши прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022116140000335 від 28.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
09 березня 2026 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 ,складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022116140000335 від 28.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України, погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , вручене ОСОБА_6 09.03.2026.
Вирішуючи вищезазначене клопотання, слідчий суддя виходить з положень ст. 2 КПК України, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
Згідно з ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Єдиною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України.
Його застосування без встановлення наявності підстав та ненадання матеріалів, що підтверджують ризики, передбачені ст. 177 КПК України є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього слідчий суддя з'ясував місце реєстрації підозрюваного, та його місце проживання.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту звертає увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує
ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України, його вік, наявність вищої, освіти, одруженого, маючого малолітню дитину, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні; компрометуючими матеріалами на підозрюваного органи досудового розслідування не володіютьє; також прокурором, слідчим слідчому судді не додано доказів, а також не містять матеріали клопотання і кримінального провадження, що до підозрюваного раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував.
Тому слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Оцінюючи обґрунтованість вказаних прокурором та слідчої ризиків, з числа, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що не вжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді обрання підозрюваній запобіжного заходу, про який заявлено клопотання, зумовить невиконання ним покладених на неї процесуальних обов'язків при пред'явленні підозри та негативно вплине на дієвість цього провадження.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на вказане, беручи до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України» у якому вказано, що ризик того, що особа примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних.
Враховуючи те, що у матеріалах, які долучені до вказаного клопотання про обрання запобіжного заходу та надані слідчому судді, відсутні переконливі дані про те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу сторону, з метою змусити їх змінити покази, а також те, що потерпілий вже був допитаний і новий його допит не планується, доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підлягають критичній оцінці слідчим суддею.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України» вказано, що ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчим суддею оцінюється ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, спростовується тим, що до нього раніше не застосовувались запобіжні заходи, які він порушував, а також, що після того, як йому було вручено підозру та клопотання він одразу з'явився на виклик суду.
Також суд критично ставиться до ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний вже не працює державним реєстратором та не може мати доступ до оригіналів документів, зазначених слідчим у клопотанні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, враховуючи, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючим ризиком ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме із пред'явленою підозрою, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого начальником Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської областіпрокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022116140000335 від 28.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має вищю освіту, одруженого, який має малолітню дитину, працює слюсарем-сантехніком ІІІ розряду у КП «Микуличі» Немішаївської селищної ради, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- повідомляти прокурора, слідчого, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відділ поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.
Строк дії ухвали з дня її проголошення та до «17» травня 2026 року, включно.
На ухвалу протягом п'яти діб з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 24.02.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1