Справа № 359/3584/20
Провадження № 1-кп/359/53/2026
6 березня 2026 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час судового розгляду з технічною фіксацією, в тому числі з використанням системи ВКЗ, кримінального провадження №12020110100000804, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військового пенсіонера, учасника бойових дій, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у скоєнні ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбаченого ч.3 ст. 296 та ч.2 ст. 345 КК України,
розглянувши клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України, -
Згідно пред'явленого обвинувачення, 05.04.2020 о 23 год. 40 хв. ОСОБА_4 знаходився в приміщенні комунального некомерційного підприємства Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування по вул. Котляревського, 1 у місті Борисполі Київської області, де грубо порушував громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та висловлювався на адресу працівників медичної установи нецензурною лайкою та намагався нанести останнім тілесні ушкодження.
За таких обставин, працівники медичної установи, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_4 , о 23 год. 52 хв. викликано працівників приватної охорони ТОВ «Гарантія».
В подальшому, 05.04.2020 о 23 год. 55 хв. до комунального некомерційного підприємства Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, по вул. Котляревського, 1 у місті Борисполі Київської області з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_4 , прибули працівники ТОВ «Гарантія» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В свою чергу, ОСОБА_4 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, почав виражатися на адресу працівників ТОВ «Гарантія» нецензурними словами та погрожувати їм фізичною розправою.
В цей же час, працівники ТОВ «Гарантія» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , почали вчиняти дії направлені на затримання ОСОБА_4 , який в свою чергу, діючи умисно, проявляючи особливу зухвалість, з метою самоствердитись за рахунок завдання фізичного болю, ігноруючи загальновизнані правила поведінки в суспільстві, почав чинити опір, під час чого ОСОБА_4 наніс ногою один удар в пахову зону тіла ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов'язаному з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
В подальшому, 06.04.2020 о 00 год.05 хв. поліцейські батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , будучи одягнуті в формений одяг працівників поліції, прибули на службовому автомобілі до комунального некомерційного підприємства Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, що розташована за адресою: вул. Котляревського, 1, м. Бориспіль, Київська область, де за попередньою інформацією від чергового Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, невстановлена особа вчиняла хуліганські дії.
Надалі, працівники приватної охоронної фірми ТОВ «Гарантія» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уповноваженим особам Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передано затриманого ОСОБА_4 для складання відповідних процесуальних документів щодо вчиненого правопорушення.
Під час з'ясування обставин правопорушення - хуліганських дій, працівники поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходилися поруч з ОСОБА_4 .
У цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний намір завдати побої працівнику правоохоронного органу ОСОБА_10 , який виконував службові обов'язки з охорони громадського порядку.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс один удар ногою в пахову область тіла працівнику правоохоронного органу ОСОБА_10 , який виконував свої службові обов'язки щодо охорони громадського порядку, заподіявши тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 06.04.2020 у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин правого стегна та правої пахової складки.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. ст. 345 КК України.
Під час судового розгляду в даному кримінальному провадженні до виходу суду в нарадчу кімнату, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив письмове клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 проти задоволення клопотання та закриття кримінального провадження не заперечував.
Ознайомившись зі змістом клопотання, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в необхідному обсязі, суд прийшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на наступних підставах.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком суду законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку передбаченого у пункті 2 цієї статті.
Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, а також за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 296 КК України санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 КК України санкція статті передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Отже, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України, належать до нетяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 05.04.2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України та 06.04.2020 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день подання та розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296 та ч.2 ст.345 КК України, які є нетяжкими злочинами (згідно зі ст. 12 КК України) пройшло п'ять років. При цьому вказаний строк не зупинявся та не переривався, а обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі сплином строків давності.
Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17).
З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Таким чином, норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його винуватість чи невинуватість, та не реабілітує його за вчинені дії. У разі, якщо обвинувачений наполягає на його звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, суд не звільняється від обов'язку невідкладно розглянути таке клопотання і задовольнити його за наявності для цього підстав, однак позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання є першочерговим.
З огляду на те, що станом на 06.03.2026 закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296 та ч.2 ст.345 КК України, та беручи до уваги наявність його беззаперечної згоди, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296 та ч.2 ст.345 КК України, а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони обвинуваченого, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 49, ч. 3 ст. 296 ч.2 ст.345 КК України та ст. ст. 124, 129, 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296, ч.2 ст.345 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Кримінальне провадження №12020110100000804, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2020, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.296, ч.2 ст.345 КК України, - закрити.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон «Xiaomi Mi 9 Lite», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , синього кольору, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , - залишити у користуванні ОСОБА_4 .
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Суддя ОСОБА_1