провадження № 2/294/48/26
справа № 294/2594/23
24 березня 2026 року м Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі судді Білери І.В., за участі секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» через представника звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 97 570 грн. 10 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору 2684, 00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.01.2022 між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 1/4486895, згідно якого йому було надано кредит в сумі 50 000 грн. строком на 60 місяців та процентною ставкою 36% річних. 29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір про відступлення права вимоги № 4-2023, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №1/4486895 від 25.01.2022 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт». Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача перед позивачем станом на 19.12.2023 утворилась заборгованість в загальному розмірі 97 570, 10., яка складається зі строкової заборгованості у розмірі 42 297, 92 грн.; простроченої заборгованості у розмірі - 7 702, 08 грн.; відсотків у розмірі - 1 048, 96 грн.; прострочених відсотків у розмірі - 28 521, 14 грн.; комісії у розмірі - 900 грн.; простроченої комісії у розмірі - 17 100 грн.
Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 24.02.2026.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 24.03.2026.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника, у якому позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, а розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з'явлення в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, неподання ним відзиву, наявність згоди позивача на заочне вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, дослідивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.01.2022 було підписано заяву-анкету №0102217-25012022-001 на отримання готівкового кредиту "Свобода" (а.с.9).
25.01.2022 між АТ "Креді Агріколь Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір № 1/4486895, за умовами якого банком відповідачу надано кредит у сумі 50 000,00 грн. зі строком з 25.01.2022 до 24.01.2027, а позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту (п. 1.1. Договору) (а.с. 35-36).
З метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 в банку (надалі рахунок погашення заборгованості) (пункт 2.1 Договору).
За користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду, щомісячно в розмірі 36.00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (для списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором, а також комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі комісія), щомісячно в розмірі 1,80% від суми кредиту зазначеної в п. 1.1. Договору (пункти 1.4.1., 1.4.2. Договору). Договір підписаний відповідачем.
Додатком № 1 до Договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет) (а.с. 38-39).
До позовної заяви додано копію паспорту споживчого кредиту із додатком №1 (а.с. 10-13).
Факт видачі (перерахування на рахунок) відповідачу кредиту підтверджується копією меморіального ордеру №41314171-1 від 25.01.2022 (а.с.14).
29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», укладено договір №4-2023 про відступлення прав вимог до боржника за кредитним договором №1/4486895 від 25.01.2022 (а.с. 26-33).
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 29.08.2023 ТОВ «Глобал Спліт» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1/4486895 від 25.01.2022 в розмірі 97 570, 10 грн (а.с.19).
15.09.2023 АТ "Креді Агріколь Банк" надіслав відповідачу повідомлення, за яким проінформував останнього про відступлення права вимоги на користь ТОВ" Глобал Спліт" та про необхідність сплатити суму заборгованості у розмірі 97 570,10 (а.с.18).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача станом на 19.12.2023 виникла заборгованість за кредитним договором № 1/4486895 від 25.01.2022 в розмірі 97 570,10 грн, яка складається зі строкової заборгованості у розмірі 42 297, 92 грн.; простроченої заборгованості у розмірі - 7 702, 08 грн.; відсотків у розмірі - 1 048, 96 грн.; прострочених відсотків у розмірі - 28 521, 14 грн.; комісії у розмірі - 900 грн.; простроченої комісії у розмірі - 17 100 грн (а.с. 13).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Взяті на себе зобов'язання за договором № 1/4486895 від 25.01.2022 банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак в порушення зазначених умов договору відповідачка зобов'язання за договором належним чином не виконувала, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості та виписками по рахунку боржника, які є первинними документами та підтверджують здійснені по банківському рахунку операції.
Таким чином, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення строкової та простроченої заборгованості в сумі 50 000 грн, а також нарахованих та прострочених відсотків на суму 29 510, 10 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією та простроченою комісією в сумі 18 000 грн суд виходить з наступного.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».
Окрім того, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже ,Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 ч. 1 ст.1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою № 49 від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20) та від 15.12.2021 у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1.4.2 ч.1 Кредитного договору № 1/4486895 від 25.01.2022, за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 1,80% у місяць від суми кредиту. Обслуговування кредитної заборгованості включає розрахунково-касове обслуговування заборгованості, надання інформації щодо стану заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості тощо.
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що положення п. 1.4.2 ч.1 Кредитного договору № 1/4486895 від 25.01.2022 є нікчемними.
З виписки по рахунку за кредитним договором відповідача вбачається, що станом банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за комісією та простроченою комісією на загальну суму 18 000 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості, а позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» у цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги товариства задоволено частково на 81,54 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 2 188,54 грн.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12,19,81,141,258-260,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ 41904846, адреса: вул. Жилянська, 5 Б, оф. 5) заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 510 (сімдесят дев'ять п'ятсот десять) грн.. 10 коп.,
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ 41904846, адреса: вул. Жилянська, 5 Б, оф. 5) судовий збір в розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 54 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І. В. БІЛЕРА