Справа № 292/89/26
Провадження № 2/292/172/26
24 березня 2026 року с-ще Пулини
Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Кеш ту гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2026 року позивач ТОВ "ФК Кеш ту гоу" звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №136895 від 17.07.2020 у розмірі 5200 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 липня 2020 року між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №136895 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідачці надано кредит в сумі 1000 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2% на добу.
28.10.2021 між ТОВ "Займер" та ТОВ "ФК Кеш ту гоу" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ "Займер" відступило ТОВ "ФК Кеш ту гоу" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .
Станом на 24.11.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5200 грн., який складається з простроченої заборгованості в розмірі 1000 грн., заборгованості за процентами в розмірі 4200 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, в разі неявки відповідачки ухвалити заочне рішення.
У судові засідання, призначені на 09.03.2026 та 24.03.2026, відповідачка не з'явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.
З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.07.2020 між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 , укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №136895, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в сумі 1000 грн.
Згідно пункту 1.2 договору, кредит надається строком на 30 днів, до 15.08.2020.
Відповідно до п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Як вбачається з п.4.3 договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов"язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.
Згідно графіка розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту: кредит надано на 30 днів, сума кредиту 1000 грн., фіксована процентна ставка за день користування - 2%, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 600 грн., до оплати всього - 1600 грн.
Довідкою ТОВ "Займер" про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №136895 від 17.07.2020 ідентифікована. Акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ за допомогою одноразового ідентифікатора - KL4237, який 17.07.2020 направлений на номер телефону - НОМЕР_1 .
28 жовтня 2021 року між ТОВ "Займер" (клієнт) та ТОВ "ФК Кеш ту гоу" (фактор) укладено договір факторингу №01-28/10/2021, у відповідності до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов"язань боржників за кредитними договорами.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, ТОВ "Займер" відступив ТОВ "ФК Кеш ту гоу" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 136895 від 17.07.2020, в розмірі 5200 грн., з яких: 1000 грн. - залишок по тілу кредиту, 4200 грн. - залишок по відсотках.
З платіжних інструкцій №№ 432, 1653 від 02.11.2021, №1672 від 23.11.2021, вбачається, що ТОВ "ФК Кеш ту гоу" сплатило ТОВ "Займер" за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, кошти в сумі 20000,00 грн., 702 417,04 грн., 722 417,04 грн.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ "Платежі онлайн" №638/12 від 17.12.2025, за кредитом №136895 17 липня 2020 року о 11:24:04 на номер платіжної картки НОМЕР_2 перераховано 1000 грн.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №136895 від 17.07.2020 ОСОБА_1 , заборгованість станом на 24.11.2025 складає 5200 грн., з них: за кредитом -1000 грн., за процентами - 4200 грн. Заборгованість не погашена.
25.11.2025 позивачем направлено ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов"язань за кредитним договором, згідно якої право вимоги за її кредитним договором відступлено позивачу. Заборгованість за кредитним договором становить 5200 грн., а тому вимагають у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, сплатити дану заборгованість.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Визначення поняття зобов"язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, згідно якої - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення договору ТОВ "Займер" з відповідачкою в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає Закону України "Про електронну комерцію".
ТОВ "Займер" свої зобов"язання за договором виконало в повному обсязі, а саме відповідачці було надано кредит в сумі 1000 грн.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 5200 грн., з них: за тілом кредиту - 1000 грн., за відсотками - 4200 грн.
Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі заявлених 4200 грн., оскільки більша частина з них нарахована після спливу строку кредитування, передбаченого договором.
Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 252 ЦПК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або роками. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У ст.631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити ваші права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору
Відтак, закінчення строку договору, який був належним чином виконаний позбавленою стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як вбачається з пункту 1.2 договору, ОСОБА_1 надано кредит строком на 30 днів, до 15.08.2020. Відповідно до вказаного строку відповідачка мала повернути кредит та сплатити проценти за надання кредиту.
У той же час, з наданої виписки з особового рахунка вбачається, що ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом станом на 24 листопада 2025 року, тобто поза межами строку кредитування, який не має перевищувати 30 днів. Останнім днем строку позики та відповідно нарахування відсотків є 15 серпня 2020 року.
Однак, зважаючи на те, що строк позики сплив 15 серпня 2020 року, суд вважає, що позивачем необґрунтовано нараховані проценти після 15 серпня 2020 року на загальну суму 3600 грн.
Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики.
Після закінчення строку позики і невиконання боржником своїх зобов'язань щодо повернення позики та сплати відсотків за його користування, у статті 625 ЦК України, передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання та відповідальність боржника за неправомірне використання кредитних коштів.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум кредиту матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредиту.
З відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти нараховані в період строку кредиту з 17.07.2020 по 15.08.2020 (30 днів) на загальну суму 600 грн., з розрахунку - 1000 грн. х 2,00 % х 30 днів.
Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 1600 грн., з них: за тілом кредиту - 1000 грн., за відсотками - 600 грн. що становить 30,77 % ціни позову.
Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов"язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови договору та не сплатила заборгованості в добровільному порядку, суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованісті в сумі 1600 грн., так як згідно укладеного договору позивач набув права вимоги до відповідачки.
Як зазначено в ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, додаткову угоду до нього №2 від 29.12.2025, акт про отримання правової допомоги на суму 10500 грн. від 19.02.2026 та платіжну інструкцію № 3 10783 від 19.02.2026 про перерахування ТОВ "ФК "Кеш ту гоу" на оплату за правничу допомогу згідно рахунку 19.02.2026-50 від 19.02.2026 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 в розмірі 10500 грн.
Враховуючи, що позивачем надано суду розрахунок витрат із зазначенням конкретних видів та вартості правничої допомоги, а відповідачкою не спростовано неспівмірність витрат, суд вважає, що ТОВ "ФК "Кеш ту гоу" надані належні докази на їх підтвердження, а тому вимоги про стягнення витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10500х30,77% = 3230 грн. 85 коп.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (1600/5200)х2662,40 = 819 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Кеш ту гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кеш ту гоу" (місцезнаходження: вул.Кирилівська, 82, офіс 7, м.Київ, 04080, ЄДРПОУ - 42228158) заборгованість за кредитним договором №136895 від 17 липня 2020 року в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн., судовий збір в сумі 819 (вісімсот дев"ятнадцять) грн. 20 (двадцять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 85 (вісімдесят п"ять) коп.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Кеш ту гоу", знаходиться за адресою: вул.Кирилівська, 82, офіс 7, м.Київ, 04080, ЄДРПОУ - 42228158.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя В. Ф. Лотуга