справа № 274/570/26
провадження № 2/0274/1417/26
Рішення
Іменем України
( заочне )
24.03.2026 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
Представник ТзОВ "Фінансова компанія "Ейс" Поляков О.В. звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року в розмірі 49402,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №917809919. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, шляхом перерахування через банк- провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума кредиту становить 14 800,00 грн.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу №25/1118-01 укладались додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №140 від 29.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року.
11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року.
Відповідно до Реєстру боржників б/н від 14.07.2025 за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року на загальну суму 49 402,04 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.
Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.02.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.143 - 144).
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, надав згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи ( а.с.7).
Відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, в судове засідання не з"явився, повторно, причину неявки суду не повідомлено.
Суд, за письмовою згодою представника позивача, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 24.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій визначено суму бажаного кредиту - 4000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, фінансовий номер телефону - НОМЕР_1 , номер карти - НОМЕР_2 (а.с.11).
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику (а.с.24 - 25, 27-32).
Згідно з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" невід'ємною частиною договору є Графік розрахунків (а.с.12-17).
24.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №917809919 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п. 1.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього. Сторони погодили, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,64 % від суми кредиту, з розрахунку 598,36% річних (а.с.41-43).
Додатком №1 до договору №917809919 від 24.03.2021 є Графік розрахунків (а.с.43 зворот).
До підписання кредитного договору №917809919 від 24.03.2021 відповідач ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту продукту "Смарт" (а.с. 40 ).
ОСОБА_1 шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MINV8KT96 підтвердив факт ознайомлення із запропонованими в договорі умовами кредитування, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.26).
Введення відповідачем одноразового ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
24.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно платіжного доручення перерахувало грошові кошти в сумі 4000,00 грн на банківську карту відповідача НОМЕР_2. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів за договором №917809919 від 24.03.2021 (а.с.18).
Відповідачем було збільшено кредит на підставі додаткових угод до договору №917809919 від 24.03.2021, внаслідок чого йому додатково надано кредитні кошти в розмірі: 26.03.2021 - 1000,00 грн, 28.03.2021 - 300,00 грн, 28.03.2021 - 3000,00 грн, 04.04.2021 - 1600,00 грн, 06.04.2021 - 500,00 грн, 06.04.2021 -3000,00 грн, 08.04.2021 -100,00 грн,20.04.2021 - 1000,00 грн, 14.05.2021 - 200,00 грн, 16.05.2021 - 100,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.18-23, 34-39, 44-53 зворот).
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 29.06.2021 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 34095,32 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по тілу кредиту та 21296,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.56 - 57).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року (а.с. 84-89 ).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.89 зворот).
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 90-94 ).
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.95).
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.95 зворот).
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с.96).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №140 від 29.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34095,32 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по тілу кредиту та 21296,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.82 - 83).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить: 49402,04 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по кредиту та 36603,68 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.55).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року (а.с.75-79).
03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2, згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно (а.с.79 зворот).
30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №3, згідно якої сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 включно (а.с.80).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49402,04 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по кредиту та 36603,68 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.73 - 74).
11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 (а.с.62, 66-71).
Відповідно до Реєстру боржників б/н за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49402,04 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по кредиту та 36603,68 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с. 64 - 65).
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 розмір заборгованості останнього становить: 49402,04 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по кредиту та 36603,68 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.54).
Крім цього, інформацією, наданою АТ "Укрсиббанк" від 19.02.2026 на ухвалу суду від 09.02.2026, на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 випущено платіжну карту № НОМЕР_2 до рахунка НОМЕР_4 валюта UA. У період з 24.03.2021 по 21.05.2021, згідно Виписки по рахунку відбулось зарахування коштів:
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 26.03.2021 до 31.03.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 28.03.2021 до 02.04.2021 в сумі 3000,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 28.03.2021 до 02.04.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 04.04.2021 до 09.04.2021 в сумі 1600,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 06.04.2021 до 11.04.2021 в сумі 3000,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 06.04.2021 до 11.04.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 08.04.2021 до 13.04.2021 в сумі 100,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 20.04.2021 до 25.04.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5 ; за період від 14.05.2021 до 19.05.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК»;
- зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_5; за період від 16.05.2021 до 21.05.2021 в сумі 100,00 грн.; емітент карти - АТ «УКРСИББАНК» (а.с.150 - 151).
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1056- 1 цього ж Кодексу процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності кредитного договору №917809919 від 24.03.2021, однак таким правом не скористався.
З долучених позивачем до матеріалів справи копій платіжних доручень та витребуваної судом Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №105863788 від 03.05.2019 встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти в загальному розмірі 14800,00 грн.
З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Відповідно до наданих розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розмір заборгованості становив 34095,32 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по тілу кредиту та 21296,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам. Разом з тим строк кредитування відповідно до договору становив 30 днів.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено ряд додаткових угод до договору №917809919 від 24.03.2021, якими сторони продовжували строк кредитування. Станом на 29.06.2021 розмір заборгованості становить 34095,32 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по тілу кредиту та 21296,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Доказів того, що позичальник повторно ініціював продовження строку користування кредиту та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку, передбаченому договором, після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.
Не надано й доказів того, що первісний кредитор продовжив строк дії кредиту, таким чином суд вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості зі сплати процентів нарахованих після 29.06.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що проценти підлягають нарахуванню за період з 24.03.2021 до 29.06.2021 в розмірі 21296,96 грн.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Позивачем не надано доказів пролонгації строку кредитування після 29.06.2021 року. Проте, вказана обставина не позбавляє позичальника обов'язку повернути позивачеві фактично отримані ним кредитні кошти та проценти нараховані в межах строку кредитування.
Отже позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, суд стягує з відповідача заборгованість за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року в розмірі 34095,32 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по тілу кредиту та 21296,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити. Такі висновки були зроблені неодноразово Верховним судом у постановах від 03.10.2019 р. (справа №922/445/19), від 09.06.2020 р. (справа №5020-961/2012) та від 02.09.2020 р. (справа №329/766/18).
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №20/08/25-01 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «ФК Ейс» та АБ «Соломко та партнери», додаткову Угоду №25770908829 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року на суму 7000,00 грн (а.с. 115-119).
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Загальна ціна позову в даній справі становить 49402,04 гривень, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 7000,00 гривень.
З урахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, передбачає певну частку у співвідношенні до ціни позову та предмету спору.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 34095,32 грн, витрати на професійну правничу допомогу по даній справі, які підлягають стягненню з відповідача становлять 4831,00 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1837,50 грн.
Керуючись ст. 12-13,75-81,89,211,247,263-265,274-275,279,280-282,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.Юрія Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №917809919 від 24.03.2021 року в розмірі 34095,32 грн., яка складається з наступного: 12798,36 грн - заборгованість по тілу кредиту та 21296,96 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.Юрія Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956 )судовий збір в розмірі 1837,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4831,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2026 року
Суддя Т.М. Вдовиченко