23 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5890/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (суддя Н.В. Стрельнікова) у справі № 280/5890/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради, у якому просив:
- визнати протиправними дії експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради щодо прийняття рішення від 13.01.2025 №245/25/154/Р про невизнання позивача особою з інвалідністю;
- скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради від 13.01.2025 №245/25/154/Р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради було прийнято Рішення ЕКОПФО щодо невизнання позивача особою з інвалідністю у відповідності до норм постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». В Рішенні ЕКОПФО зазначено, що позивач має легкий ступінь обмеження до трудової діяльності та пересування, що не дозволяє встановити йому групу інвалідності. Позивач вважає, що таке Рішення ЕКОПФО є незаконним, необґрунтованим та упередженим, оскільки воно містить в собі низку порушень чинного законодавства України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що фактично звернення позивача до суду з даним позовом направлено на вирішення питання щодо встановлення йому відповідної групи інвалідності.
Суд врахував, що при розгляді по суті спору, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку відповідачем, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку відповідача виходить за
межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд констатував, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки судом прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.
Перевіривши доводи позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстави визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт відповідача, а саме рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради від 13.01.2025 №245/25/154/Р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції хибно не врахував порушення відповідачем положень постанови №1388 в частині процедури перевірки наданих медичних документів, повного внесення діагнозів, дотримання процедури проведення оцінювання у відповідності до критеріїв, строків надання результатів оцінювання. Вважає, що суд першої інстанції хибно не використав право на проведення незалежної медичної експертизи відносно позивача. Зауважує, що він повідомляв суд про порушення розгляду скарги позивача в Центрі оцінювання функціонального стану особи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експетною комісією №156622 від 15.12.2022, позивачу строком до 01.01.2025 було встановлено третю групу інвалідності.
13.01.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради було прийнято Рішення ЕКОПФО щодо невизнання позивача особою з інвалідністю у відповідності до норм постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
В Рішенні ЕКОПФО зазначено, що позивач має легкий ступінь обмеження до трудової діяльності та пересування, що не дозволяє встановити йому групу інвалідності.
Вважаючи протиправними дії експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради щодо прийняття рішення від 13.01.2025 №245/25/154/Р про невизнання позивача особою з інвалідністю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України..
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров'я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п. 7 Порядку №1338).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку №1338).
Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку №1338).
Відповідно до п. 14 Порядку №1338 оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров'я.
У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про що оприлюднюється на офіційному вебсайті МОЗ, опрацювання направлень та документів для проведення оцінювання та процес оцінювання здійснюються із застосуванням паперового документообігу з прийняттям рішення за результатами оцінювання за формою, встановленою МОЗ, яке повинно бути підписане всіма членами та головуючим експертної команди та скріплене печаткою закладу охорони здоров'я, на базі якого функціонує відповідна експертна команда, що провела оцінювання. Після появи технічної можливості такі рішення та документи підлягають негайному внесенню до електронної системи (не пізніше ніж протягом наступного дня після появи технічної можливості).
Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.
До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання (п. 28 Порядку проведення оцінювання).
Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров'я електронного направлення до розгляду.
У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи.
У разі необхідності проведення додаткового обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.
Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження або зміни складу експертної команди.
Якщо під час розгляду справи член експертної команди дізнався про наявність у нього конфлікту інтересів, він зобов'язаний негайно повідомити про це адміністратору, зазначити про відповідний конфлікт інтересів у протоколі, що є підставою для формування нового складу експертної команди для розгляду такої справи (п. 29 Порядку №1338).
Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров'я особи, медичні та інші документи цієї особи.
Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку №1338).
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я (п. 31 Порядку №1338).
Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров'я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 34 Порядку №1338).
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п. 35 Порядку №1338).
Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п. 36 Порядку №1338).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1268 “Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання (п. 40 Порядку №1338).
Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п. 44 Порядку №1338).
У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди (п. 45 Порядку №1338).
У разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис (п. 46 Порядку №1338).
Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку №1338).
За умовами Критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов:
- стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
- обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
Колегія суддів враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.
Отже, оцінка підставності рішення відповідача щодо невизнання позивача особою з інвалідністю виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, адже суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника щодо невикористання судом першої інстанції права на проведення медичної експертизи, адже вони не спростовують вищевказані висновки щодо меж необхідного дослідження, яке здійснюється судом.
Стосовно доводів позивача про відсутність діагнозу в п. 17.1.7 рішення експертної команди, то суд першої інстанції обґрунтовано врахував доводи відповідача з цього приводу про те, що він, не є власником електронної системи у якій проводиться оцінювання. Згідно постанови КМУ №1338 власником електронної системи, щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та володільцем її інформації є держава в особі МОЗ. Ця проблема була усунена власником електронної системи та в подальшому не спостерігалась. Оновлений електронною системою витяг з рішення експертної команди №245/25/154/В від 13.01.2025 додано відповідачем до відзиву.
Щодо аргументів скаржника про недотримання строків надання результатів оцінювання, колегія суддів зауважує, що таке порушення процедури відповідачем саме по собі не може бути підставою для визнання протиправним рішення від 13.01.2025 №245/25/154/Р про невизнання позивача особою з інвалідністю, адже згадане порушення безпосередньо не могло вплинути на зміст спірного рішення.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про порушення розгляду його скарги Центром оцінювання функціонального стану особи, адже такі дії не є предметом дослідження у справі.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт відповідача, а саме рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради від 13.01.2025 №245/25/154/Р.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №280/5890/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 23.03.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров