Справа № 162/148/26
Провадження № 2-а/162/5/2026
24 березня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі
головуючого судді Цибень О.В.,
з участю секретаря судового засідання Будько І.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Від позивача 24.02.2026 до суду надійшов вказаний позов.
Вимоги обґрунтовані тим, щo орієнтовно о 02 год 20 хв 08.02.2026 до автомобіля, у якому перебував позивач на побаченні з дівчиною та який був розміщений на приватній території, під'їхав транспортний засіб з розпізнавальною символікою Національної поліції, у якому перебували двоє озброєних чоловіків. По прибутті автомобіля зі спец сигналами, вимкнув двигун, оскільки, перебуваючи у транспортному засобі обігрівалися. На виконання вимоги осіб у поліцейському вбранні, які не назвали жодної законної підстави, не представились тощо, надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, адже посвідчення водія та страхового полісу позивач не мав. Під психологічним тиском озброєні чоловіки повідомили, що складуть постанову стосовно нього за ч.2 ст.126 КУпАП, а пізніше зобов'язали його пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Під час складання працівником поліції процесуальних документів позивач подавав клопотання про відкладення розгляду справи на достатній термін аби скористатися правом на захист, однак поліцейські неодноразово наголошували, що триматимуть його з дівчиною на морозі до ранку, тому він погодився на їх незаконні вимоги щодо проставлення підписів на папірцях, які вони надрукують. Через хвилин 40 вказані особи надрукували протокол про адміністративне правопорушення та постанову за ч.2 ст.126 КУпАП, а після їх зачитування відірвали корінець з реквізитами для сплати штрафу. Копії вказаних документів позивачу не вручали. Зі змістом постанови серії ЕНА №6630275 від 08.02.2026 позивач ознайомився лише 17.02.2026, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодних Правил дорожнього руху він фактично не міг порушити, адже не керував транспортним засобом, а при розгляді зазначеної справи порушено ряд його прав. В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вини позивача, його пояснень або незгоди із винністю, транспортний засіб не був зупинений працівниками поліції, а екіпаж поліції прибув до них без проблискових маячків та спецсигналів. Нескладення поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцемзнаходженням відповідного органу є порушенням прав позивача. На підставі викладеного позивач просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Головного управління Національної поліції у Волинській області матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. Із матеріалів справи вбачається, що підійшовши до автомобіля позивача поліцейський представився, повідомив причини зупинки та про факт ведення відеофіксації на нагрудну бодикамеру. На відеозаписі з відеореєстратора службового транспортного засобу поліцейських чітко вбачається момент руху транспортного засобу позивача, який на момент зупинки біля нього поліцейського автомобіля, знаходився із ввімкненою системою запалювання двигуна внутрішнього згорання, ввімкненими габаритними ліхтарями та відкочувався назад. На вимогу працівників поліції надати документи для перевірки водій ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії у встановленому законом порядку він не отримував, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб, яким керував позивач, відсутній. На місці події працівник поліції склав відповідні матеріали щодо ОСОБА_1 , виніс постанову серії ЕНА № 6330275 від 08.02.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП. Інспектор поліції ознайомив позивача із вказаною постановою, його правами та строками оскарження постанови. Відтак оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи. Відповідно до ст.222, 258, 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі на місці вчинення правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 08.02.2026 поліцейський ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кух М.М. виніс постанову серії ЕНА №6630275 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за порушення п.2.1а ПДР та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 08.02.2026 о 02:24 у с. Деревок по вул. Поліщука ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, а саме посвідчення водія не отримував.
Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п.2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (надалі - Інструкція №1026) передбачено обов'язок поліцейських проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є: забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення; усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій; перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Діюче законодавство, в тому числі ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом», але таке визначення було наведено в п.27 ПВС України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування». За вимогами п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 «Кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія». Крім того в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі». Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до вимог п 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Таким чином, виходячи із наведеного, під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Частиною 1 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема і за частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
Із наданого представником відповідача електронного доказу встановлено, що на відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 і процедуру розгляду справи працівником поліції, яка була дотримана і будь-яких порушень судом не встановлено. ОСОБА_1 були роз'яснені його права, він відмовився від скористання правом на правову допомогу та перекладача, не заперечував факту керування та добровільно, як водій, пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, був попереджений про винесення щодо нього оскаржуваної постанови.
З огляду на вищевикладене, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, доводиться дослідженими судом доказами.
Таким чином, на переконання суду, докази, подані представником відповідача, є належними та допустимими в розумінні положень ст. 251 КУпАП, повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.
Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, яке ставиться йому у провину.
Жодних доказів щодо неправомірності дій працівників поліції стосовно позивача чи їх оскарження суду не надано.
Працівник поліції мав законні підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Відкладення розгляду такої справи, як про це вказує позивач, на інший час та в іншому місці чи іншою посадовою особою законом не передбачено. Крім того, будь-яких обставин, які б вимагали додаткової перевірки, позивач поліцейському не повідомив.
Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві, про порушення його права на захист та правову допомогу, суд зазначає, що з наданого відеозапису вбачається, що співробітниками поліції не було відмовлено позивачу у правовій допомозі. Водночас ОСОБА_1 ніяких активних дій, спрямованих на реалізацію свого права на захист, під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення не вчинив.
За таких обставин, твердження позивача про порушення поліцейським його права на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є безпідставним.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.
Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, що кореспондується з позиціями КЦС ВС у постановах від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача доведено факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, тому постанову серії ЕНА № 6630275 від 08.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Керуючись ст. 9,77,90,139,242-246,286 КАС України, ст. 247,280,293 КУпАП, суд
Залишити без змін постанову серії ЕНА № 6630275 від 08.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 3400 гривень, винесену поліцейським ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кухом Михайлом Миколайовичем.
Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (адреса: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк Волинської області; ЄДРПОУ 4018604).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ