Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 березня 2026 року, м. Харків справа № 520/34044/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000581/2 від 02.10.2024;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВП Харківська митниця (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) судовий збір у сумі 6952 грн. 00 коп.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВП Харківська митниця (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5000,00 грн.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000581/2 від 02.10.2024 Харківської митниці є необґрунтованим та безпідставним, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Позиція відповідача
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства. Зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що Харківською митницею не вимагались від позивача зайві документи, а лише ті, що можуть містити числове значення необхідне для обрахунку складових значень митної вартості товару.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин
Судом встановлено, що між позивачем та виробником товару RUIAN CENSO IMP. AND EXP. CO., LTD (Китай) було укладено контракт № DI24042024 від 24.04.2024.
Умовами контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини для ремонту автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом TS-241081 від 15.07.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 25865,50 доларів США.
02.10.2024 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію № 24UA807200014602U5.
Позивачем було заявлено митну вартість товару за 1 методом (вартість товару за контрактом + витрати на транспортування товару до кордону України). В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 1 400 478,94 грн., яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:
1. Декларацію митної вартості. 2. Контракт № D124042024 від 24.04.2024. 3. Додаткова угода від 01.08.2024 р. до контракту № D124042024 від 24.04.2024. 4. Інвойс № ATS-241081 від 15.07.2024. 5. Пакувальний лист бн до інвойсу. 6. Сертифікат про походження товару. 7. Банківський платіжний документ № 001289754 від 03.05.2024. 8. Банківський платіжний документ № 001345170 від 02.07.2024. 9. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023. 10. Додаткова угода від 13.10.2023 р. до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023. 11. Заявка від 30.07.2024 р. до договору про транспортне - експедиторське обслуговування. 12. Коносамент SHNGB00046605 від 08.08.2024. 13. Автотранспортна накладна б/н від 26.09.2024. 14. Довідка про витрати на транспортування вантажу 30585 від 26.09.2024. 15. Рахунок щодо сплати вартості перевезення № 12075 від 26.09.2024.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний в гр. 44 декларації.
02.10.2024 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось наступне:
«..На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.».
Проте, у повідомленні митниці не вказувалося, в яких саме документах виявлено розбіжності та в чому саме полягають недоліки наданих документів.
Позивачем до митниці не були надіслані додаткові документи та надано лист № 49 від 02.10.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за ст. 55 МК України.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000581/2 від 02.10.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість:
- товару № 1 в сторону збільшення з 31 308,42 дол. США до 60 377,60 дол. США., визначивши її у розмірі 4,24 доларів за один кілограм;
- товару № 2 в сторону збільшення з 2 644,56 дол. США до 8 688,98 дол. США., визначивши її у розмірі 4,22 доларів за один кілограм.
02.10.2024 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000700.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч. 7 ст. 55 МК України та надав відповідачу нову митну декларацію № 24UA80720001463902 від 02.10.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 144 835,18 (119903.40 +24931.78) грн. та ПДВ у розмірі 318 637,38 грн. (263787.47+54849.91). Разом сума переплати склала 463 472,56 грн.
Керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, позивач звернувся до відповідача із заявою №25/11-1 від 25.11.2024 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та наступні документи: 1. Проформа-інвойс № ATS-241081 від 24.04.2024. 2. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12623 від 03.10.2024. 3. Платіжна інструкція № 1203 від 04.10.2024. 4. Лист довідка експедитора від 15.11.2024.
У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 09.12.2024 - відмова в скасуванні рішення про коригування митної вартості, в якому зазначено: «Подані Вами додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої Вами митної вартості оцінюваних товарів, зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару». Зауважень щодо поданих додаткових документів відповідач не зробив.
Не погодившись із прийнятим Харківською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Норми права, які застосовує суд, висновки суду
Оскільки у період з 02.06.2025-10.06.2025, 03.07.2025-04.07.2025, 21.07.2025-25.07.2025, 06.08.2025-08.08.2025, 25.08.2025-27.08.2025, 15.09.2025-17.09.2025, 13.10.2025-17.10.2025, 30.10.2025-31.10.2025, 03.12.2025-05.12.2025 суддя перебувала у відпустці та навчанні - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Коригування митної вартості здійснено митним органом за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.
Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA807000/2024/000581/2 від 02.10.2024
Джерелом інформації для даного Рішення по товарам стала наявна у митного органу цінова інформація щодо мінімального рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів та раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно положень статті 264 МК України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ.
Щодо зауважень митного органу при прийнятті спірного рішення, слід зазначити наступне.
Відповідач у спірному рішенні зазначив:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- відсутня експортна декларація, передбачена умовами п. 2.3. Контракту від 24.04.2024 №DI24042024 (митна декларація країни відправлення, в якої міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи, а також вартість товару);
- відсутня проформа-інвойс, передбачена умовами п. 2.2 Контракту від 24.04.2024 №DI24042024;
- відсутній транспортній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту SHNGB00046605;
- вартість морського фрахту, суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 №81;
- за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №MSKU9177501 був вивантажений в порту Gdansk 21.09.2024, а виїхав з порту на транспортному засобі № BH7532PO / BH5478XG - 26.09.2024, тобто простій та зберігання контейнера в порту склав 5 днів, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі.
- відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;
- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;
- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
У рішенні також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 4,24$/кг, товар 2) 4,22$/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних деклараціях №UA807200/2024/013092 (24UA807200013092U9) від 03.09.2024 (товар 1) та №UA100100/2024/042647 (24UA100100042647U1) від 26.08.2024 (товар 2).
Доводи відповідача щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд оцінює критично, оскільки рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Щодо посилання митного органу на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), експертної митної декларації, то суд зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.
Водночас суд зазначає, що експортна митна декларація не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16.
Щодо доводів відповідача про відсутність проформи-інвойса відповідно до п.2.2 Контракту від 24.04.2024 №DI24042024, то до відповідача разом с заявою про перегляд рішення було надіслано проформу-інвойс № ATS-241081 від 24.04.2024, на підставі якого було здійснено оплату та який зазначений у платіжних документах (SWIFT) № 001289754 від 03.05.2024, № 001345170 від 02.07.2024.
Крім того, проформа - інвойс (Proforma invoice) це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.
По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення.
Щодо доводів відповідача про не надання позивачем належних документів на підтвердження транспортних витрат.
Так, відповідач вказує, що декларантом до митного оформлення не надано, транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту SHNGB00046605.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил № 599 не є вичерпним.
Суд зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.
Декларантом до митниці було надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг».
За Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язується організувати рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортноімпортних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п.1.1). Експедитор зобов'язаний при необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1). Експедитор надає клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи (п. 2.1.6).
Експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» на виконання умов договору було організоване морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент SHNGB00046605 від 08.08.2024 та була організована доставка вантажу автомобільним транспортом до України на підтвердження чого до митниці було надано CMR б/н від 26.09.2024р.
У зв'язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» до митниці було надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Євро Форвардінг».
На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці разом с заявою про перегляд рішення надіслано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №12623 від 03.10.2024 3 експедитором, платіжну інструкцію № 1203 від 04.10.2024 про оплату послуг експедитора.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Отже, доводи відповідача про не надання позивачем транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту SHNGB00046605 суд відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити вартість перевезення товару з урахуванням інших наданих документів.
Щодо доводів відповідача у спірному рішенні, що вартість морського фрахту суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 №81, суд зазначає, що листи Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» не є нормативно-правовими актами та не можуть застосовуватися як підстава для коригування митної вартості товарів та не містять жодного правового обов'язку для суб'єктів господарювання або митниці. Отже, посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості на листи ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81, як на підставу для коригування митної вартості, є необґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про не зазначення декларантом у жодному документі понесених витрат на зберігання/перевантаження товару в портах з посиланням на відомості з сайту www.maersk.com/tracking суд зазначає наступне.
Експедитор у довідці № 30585-1 від 15.11.2024, надісланому до митниці додатково, надав пояснення з цього приводу, а саме «вказаний контейнер прибув в порт Гданськ 21.09.2024 р., був завантажений та виїхав з порту на транспортному засобі № BH7532PO /BH5478XG 29.09.2024 р. Рахунок (на зберігання контейнера в порту) ми не отримували від лінії, так як судохідна лінія МAERSK не виставляє рахунки за зберігання».
За твердженням позивача, всі складові витрат на перевезення, вказані у рахунках на оплату транспортних послуг, а також довідці про транспортні витрати.
Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення позивачем додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеними вище документами.
Щодо посилань митного органу на те, що відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2. статті 53 МК України, такий документ як рахунок на оплату транспортних послуг що містить інформацію, щодо відстані в кілометрах, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту не передбачено.
Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, рахунок на оплату транспортних послуг є документом, який відповідає вимогам та підтверджує митну вартість.
Таким чином, вимога митниці про необхідність наявності калькуляції транспортних витрат необґрунтована та безпідставна. Відповідно до наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» калькуляція надається тільки при перевезені товару імпортером власним транспортом. В даному випадку перевезення було організовано експедитором та власний транспорт позивач не використовував.
Тому, твердження представника митного органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Доводи відповідача як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
У відповідності до ч. 1 ст. 58 МК України позивач підтвердив, що:
1) немає жодних обмежень щодо прав ТОВ «Авто Тренд» на використання оцінюваних товарів;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів ТОВ «Авто Тренд» не надійде прямо чи опосередковано продавцеві;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи.
Щодо використання для визначення митної вартості товарів митної декларації іншого імпортера суд зазначає, що враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного другорядного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.
Відповідач при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів застосував резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, посилаючись на митну декларацію, яка стала джерелом інформації при прийнятті рішення, а саме: № UA807200/2024/013092 (24UA807200013092U9) від 03.09.2024 (товар 1) та № UA100100/2024/042647 (24UA100100042647U1) від 26.08.2024 (товар 2).
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (висновок щодо застосування положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України, викладений в постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 09.11.2022 у справі №520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21), що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Позиція Верховного Суду при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у такому: «посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стані джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки».
Проте у спірному рішенні будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів не наведено, зазначено тільки що країна походження Китай, умови поставки FОВ Китай.
Отже, при використанні цінової бази ЄАІС відповідачем неправомірно використана як джерело цінова інформація із митних декларацій № UA807200/2024/013092 (24UA807200013092U9) від 03.09.2024 (товар 1) та № UA100100/2024/042647 (24UA100100042647U1) від 26.08.2024 (товар 2).
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Таким чином, застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими декларантом до митного оформлення.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товару пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 6952,09 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, а також витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію довіреності від 10.05.2023, виданої ТОВ "Авто Тренд", якою уповноважено адвоката Бондаренко Інну Віталіївну представляти інтереси та вести справи в усіх судових установах, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3363 на ім'я Бондаренко Інни Віталіївни, копію договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, в якому в п.3.1. зазначено про те, що сторони узгодили, що Клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору, на підставі відповідно рахунку. Також надано копію Додаткової угоди №20 від 31.10.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, в п.3 якої зазначено, що сторони узгодили, що Клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг на рахунок виконавця в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч гривень) без ПДВ за підготовку позовної заяви, платіжну інструкцію №14037 від 05.11.2024, якою підтверджено оплату Клієнтом послуг, наданих Виконавцем, згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 та Додаткової угоди №20.
Також, до позовної заяви додано копію Акта прийому-передачі виконаних послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 б/н від 10.12.2024, відповідно до п. 3 якого загальний витрачений на правову допомогу час складає 5 годин, вартість виконаної роботи складає 5 000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату професійної правової допомоги, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000581/2 від 02.10.2024.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРЕНД» (ЄДРПОУ 38493680) сплачену суму судового збору в розмірі 6952 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант