Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 березня 2026 р. № 520/28886/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 утриматися від внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 без належних правових підстав (факту притягнення ОСОБА_1 до відповідальності).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до відомостей Реєстру, позивач має статус особи, яка перебуває у розшуку у зв'язку з неприбуттям за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, при цьому зазначено, що він підлягає призову під час мобілізації та перебуває на військовому обліку офіцерського складу.
07.04.2025 відповідачем позивачу було направлено повістку №3122747 з вимогою прибути 17.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, однак поштове відправлення було повернуто у зв'язку з відсутністю адресата за місцем проживання.
Згідно з листом відповідача від 17.05.2025 року, позивач з 27.04.2025 року перебуває у розшуку у зв'язку з неприбуттям за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, при цьому до органів Національної поліції направлено звернення щодо його доставлення до ТЦК та СП.
Позивач в адміністративному позові посилається на те, що відносно нього не складено протокол про адміністративне правопорушення та не винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні підстави для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та оголошення його у розшук. Також позивач зазначив, що строки притягнення до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою сплинули, тому відсутні правові підстави для його розшуку та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування інформації щодо розшуку та порушення правил військового обліку, однак отримав відповідь про необхідність особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду відповідної справи.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном (далі - Порядок №1487).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1951-VII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Відповідно частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Водночас, аналіз наведених норм права свідчить про те, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності або про вчинення нею правопорушення можливе лише за наявності належним чином встановленого факту такого правопорушення, що підтверджується відповідними процесуальними документами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та/або постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону України №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, закон прямо пов'язує можливість внесення відповідних відомостей до Реєстру саме з фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності, що має бути оформлено у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у листі від 17.05.2025 повідомив, що відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась, однак при цьому до органів Національної поліції направлено звернення щодо доставлення позивача до ТЦК та СП як особи, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, та в Реєстрі відображено відомості про порушення правил військового обліку і перебування у розшуку.
Суд звертає увагу, що сам факт неприбуття особи за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є тотожним факту притягнення до адміністративної відповідальності та не може вважатися встановленим правопорушенням у розумінні статей 210, 210-1 КУпАП.
Відповідно до статей 254, 256, 283 КУпАП, факт вчинення адміністративного правопорушення підлягає фіксації шляхом складання протоколу, після чого справа підлягає розгляду уповноваженим органом з прийняттям постанови, яка може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Отже, до моменту винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відсутні правові підстави вважати особу такою, що вчинила адміністративне правопорушення.
Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи не доведено наявності правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Посилання відповідача у відзиві на загальний обов'язок громадян з'являтися за викликом до ТЦК та СП та на положення законодавства про мобілізацію не спростовують наведених висновків суду, оскільки такі норми визначають обов'язки громадян, але не надають відповідачу права вносити до державних реєстрів відомості про вчинення правопорушення без дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості оголошення особи у розшук у порядку, застосованому відповідачем, без наявності відповідного процесуального рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Направлення відповідачем звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача як особи, яка вчинила правопорушення, за відсутності складеного протоколу та постанови, суперечить вимогам закону.
Отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, та як наслідок зобов?язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 ; утриматися від внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 без належних правових підстав (факту притягнення ОСОБА_1 до відповідальності), суд зазначає наступне.
Як установлено судом, підставою для направлення відповідачем звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки було внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук.
Водночас судом встановлено, що такі відомості були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів без наявності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, тобто без правових підстав.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що направлення відповідачем звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є складовою протиправних дій відповідача, пов'язаних із безпідставним внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними саме дій відповідача щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру та зобов'язання відповідача їх видалити, що, у свою чергу, усуває правові підстави для подальшого інформування органів Національної поліції про необхідність доставлення позивача.
Крім того, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Разом з тим, вимога про зобов'язання відповідача утриматися від внесення у подальшому будь-яких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів фактично спрямована заборону вчинення відповідачем дій майбутньому, незалежно від того, чи виникнуть у відповідача законні підстави для внесення відповідних відомостей.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, як передчасно заявлених.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення.
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та необхідності його доставлення до ТЦК та СП, як особу, яка вчинила правопорушення, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 березня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях