Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
про відмову у забезпеченні адміністративного позову
"23" березня 2026 р. Справа № 520/3966/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Марина Лук'яненко, розглянувши заяву представника позивача - Приватної фірми "ГАММА-55" про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Приватної фірми "ГАММА-55" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправними та скасування приписів, постанови,-
Позивач, Приватна фірма "ГАММА-55", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправним та скасувати Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт Управління державного архітектурно будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.01.2026;
2. визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сферi мостобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів i правил Управління державного архітектурно будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.01.2026;
3. визнати протиправною та скасувати Постанову № 6 від 09.02.2026 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
20.03.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії Постанови № 6 від 09.02.2026 про накладення на приватну фірму «ГАММА-55» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 119 808,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 80546932, яке відкрите 18.03.2026 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі Постанови № 6 від 09.02.2026 про накладення на приватну фірму «ГАММА-55» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 119 808,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначено, що державний виконавець 18.03.2026 відкрив виконавче провадження № 80546932. Постановою у ВП №80546932 з позивача стягнуто суму мінімальних витрат у розмірі 161,00 грн., а також суму виконавчого збору в розмірі 11980,80 грн.
Позивач вважає, що зазначені постанови про стягнення коштів підлягають скасуванню внаслідок їх винесення з порушенням вимог чинного законодавства. Окрім того, позивач посилається на те, що подальше виконання стягнення у виконавчому провадженні може призвести до реалізації майна та обладнання позивача, зупинення господарської діяльності та, як наслідок, неможливості вживати заходи зі своєчасної виплати заробітної плати на підприємстві. А подальше вчинення виконавчих дій у ВП № 80546932 може призвести до того, що у разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду цієї адміністративної справи позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема, шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч.9 ст. 205 КАС України та ч.4 статті 229 КАС України розглянути заяву представника позивача в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті визначено два випадки при яких допускається забезпечення позову, як до його пред'явлення, так і на будь-якій стадії розгляду справи: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписом п. 1, 2 ч. 1 ст. 151 КАС України встановлено види забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта та заборона відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно до положень ч.5 ст.151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому, розв'язуючи клопотання про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.
Отже, за загальним правилом предмет доказування за заявою про забезпечення позову повинен відрізнятись від предмету доказування у спорі.
Тому суд зважає на суть та правову природу інституту забезпечення позову, котра окреслена у правовому висновку постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Суд зазначає, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Комітет Міністрів Ради Європи у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15 грудня 2004 року, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Водночас Європейський суд з прав людини притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144-153).
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Також судом зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №826/13306/18, де указано, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 28.02.2024 у справі №380/14241/23 та від 14.03.2024 у справі №540/7262/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що питання забезпечення позову в аналогічних спірних правовідносинах було предметом розгляду Верховного Суду України у справі №640/5228/22. Так, постановою Верховного Суду України від 06.03.2025, визначено, що "...наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки виконання оскаржуваної постанови до вирішення питання про її законність та обґрунтованість істотно ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду."
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок №244), передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
За приписами пунктів 28-29 Порядку № 244 постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження поштою або через електронний кабінет у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.
У разі несплати штрафу в установлений строк уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю надсилає другий примірник постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби для примусового виконання за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у встановленому законом порядку.
Пунктом 31 Порядку № 244 передбачено, що Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили (п.31 Порядку №244).
У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.
Отже, оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Предметом спору у цій справі є винесені Управлінням державного архітектурно будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, та постанова про накладення штрафу № 6 від 09 лютого 2026 на Приватну фірму "ГАММА-55".
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 24.02.2026, тобто на п'ятнадцятий день після отримання оскаржуваної постанови № 6.
Отже, на час звернення позивача до суду 24.02.2026 та відкриття провадження у справі оскаржувана постанова №6 направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання, і не є підставою для зупинення її виконання відповідно до вимог Порядку № 244.
Позивач, подаючи заяву про забезпечення позову, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу № 6 від 09 лютого 2026 та зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 80546932, відкритому на підставі означеної постанови, до вирішення справи по суті.
Позивачем разом із заявою про забезпечення позову надано до суду копії наступних документів: постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2026 ВП №80546932, постанови від 18.03.2026 ВП №80546932 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 161,00 грн., постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2026 ВП №80546932 у сумі 11980,80 грн.
Отже, враховуючи той факт, що на 15 день строку, передбаченого чинним законодавством на оскарження винесеного рішення суб'єкта владних повноважень про накладення штрафу, державним виконавцем розпочато процес примусового виконання постанови Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.02.2026 №6, суд дійшов висновку, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі вирішення наявного спору на предмет оскарження рішення суб'єкта владних повноважень на користь позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду України від 06.03.2025 по справі №№640/5228/22.
Суд враховує, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Таким чином, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Зважаючи, що виконавчим органом фактично розпочато процедуру примусового стягнення коштів за оскаржуваною Постановою №6, суд доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом стягнення у виконавчому провадженні № 80546932, яке відкрите 18.03.2026 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі Постанови № 6 від 09.02.2026 про накладення на приватну фірму «ГАММА-55» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 119 808,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Натомість в частині вимоги позивача щодо зупинення дії Постанови № 6 від 09.02.2026 про накладення на приватну фірму «ГАММА-55» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 119 808,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, суд зазначає, що такі дії свідчитимуть про фактичне вирішення спору по суті, враховуючи, що предметом розгляду в даній справі є скасування означеної Постанови.
Враховуючи викладене, суд вважає що наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241-243, 256, 294, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - Приватної фірми "ГАММА-55" про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 80546932, яке відкрите 18.03.2026 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі Постанови № 6 від 09.02.2026 про накладення на приватну фірму «ГАММА-55» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 119 808,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Роз'яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення (підписання).
Ухвала складена та підписана суддею 23.03.2026.
Суддя Марина Лук'яненко