24 березня 2026 року Справа № 480/8784/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8784/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001), і просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправними та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 183450024682 від 24.10.2025 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 17.10.2025 року на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 1616.112.1993 № 3723-XII, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди її роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 17.09.2002 по 22.11.2005.
В обґрунтуванні позовних вимог представник позивача зазначила, що позивачка звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви позивачу було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно записів трудової книжки вона має достатньо стажу державної служби для призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги
Ухвалою суду від 25.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/8784/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2026 № 171/2026 "Про призначення суддів" та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 №12-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату від 05.03.2026 № 1856 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/8784/25.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 зазначену справу було передано на розгляд судді Сумського окружного адміністративного суду Глазьку С.М. Ухвалою суду від 10.03.2026 справу прийнято до свого провадження.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Проаналізувавши вищевказані положення зазначає, що із набранням чинності Закону №889- VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону №1058-IV. Разом із тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).
При визначенні права особи на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 за записами трудової книжки або на підставі інших документів встановлюється відповідність займаної посади, посадам, визначеним статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.
Вказує, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII , є встановлення за обійманою посадою відповідного рангу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» (яка була чинна до 26.10.2001) посади працівників міських адміністрацій було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців.
Зазначає, що 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», статтею 14 якого керівники відділів, їх заступники виконавчих органів міських рад віднесено до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Після набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дані посади відноситься до посад службовців органів місцевого самоврядування, отже стаж служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби не зараховується.
З огляду на викладене, органом Пенсійного фонду України відмовлено позивачу у перерахунку пенсії - переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відповідно до записів в трудовій книжці, позивачка працювала в органах місцевого самоврядування, та немає необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.
Від представника позивача відповідь на відзив до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що первинно ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
17.10.2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 22).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 24.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду в Тернопільській області було прийнято рішення № 183450024682 про відмову в перерахунку пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 23).
При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що право на призначення пенсії державного службовця мають:
- особи, які на день набрання чинності Законом № 889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України
- які на день набрання чинності Законом № 889, працювали на посадах державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст .25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
У відповідності до статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно статті 10 Закону №1058-ІV, особа яка має право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором. При цьому за власним бажанням можна змінити вид пенсії.
Відповідно до поданих документів заявниці, відсутнє право на переведення на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" оскільки немає необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (працювала в органах місцевого самоврядування).
Враховуючи викладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку згідно поданої нею заяви № 14164 від 17.10.2025, саме в переході з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Ухвалою суду від 12.03.2026 у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області витребувано розрахунок стажу роботи ОСОБА_3 , який був використаний при прийнятті оскаржуваного рішення № 183450024682 від 24.10.2025.
Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 12.03.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
На виконання вимог ухвали відповідач надав витребувані судом докази, а саме Форму РС-право (а.с.79), з якої вбачається, що період з 17.09.2002 по 22.11.2005 був зарахований як загальний страховий стаж, однак з наданого розрахунку не вбачається, що цей період зарахований до стажу державної служби.
Не погодившись з рішенням про відмову у переведенні на інший вид пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача.
Стаж роботи за період з 17.09.20002 по 22.11.2005 підтверджується Довідкою № 12.01-30/1736/06 від 27.05.2025 року виданою Департаментом соціального захисту населення (ДСЗН СМР), (а.с 27) згідно якої ОСОБА_1 , працювала:
- з 17.09.2002 по 26.04.2004 провідним спеціалістом підвідділу з питань праці відділу праці управління праці та соціального захисту населення Ковпаківської районної в місті Суми адміністрації (наказ про призначення від 17.09.2002 № 42-о, наказ про звільнення від 26.04.2004 № 26-о);
- з 27.04.2004 по 22.11.2005 на посадах провідного спеціаліста, головного спеціаліста управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (наказ про призначення від 27.04.2004 № 1-к, наказ про звільнення від 22.11.2005 № 105-к).
Отже, стаж служби в органах місцевого самоврядування за період роботи з 17.09.2002 по 22.11.2005 становить 03 роки 02 місяці 05 днів.
Крім іншого відповідно до Архівної довідки від 24.06.2025 № 1006 (а.с. 29) в документах архівного фонду територіальної Державної інспекції з питань праці у Сумській області у наказах з особового складу є такі відомості про роботу ОСОБА_1 :
- призначена на посаду провідного спеціаліста - державного інспектора праці відділу аналітичного та правового забезпечення з посадовим окладом згідно із штатним розписом, як переможця конкурсу, присвоєно 12 ранг державного службовця з 25 листопада 2005 року (наказ № 60-к від 25 листопада 2005 року);
- призначена на посаду головного спеціаліста - державного інспектора праці відділу аналітичного та нормативно-правового забезпечення, як таку, що пройшла стажування з 18 січня 2006 року (наказ № 4-к від 18 січня 2006 року);
- присвоєний 11 ранг державного службовця в межах VI категорії посад (наказ № 52-к від 07 листопада 2007 року);
- прийнята на посаду головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Суми з 01 березня 2012 року (наказ № 15-к від 01 березня 2012 року);
- переведена на посаду заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів у Сумській області, як таку, що успішно пройшла стажування на даній посаді з 18 березня 2013 року (наказ № 15-к від 15 березня 2013 року);
- звільнена у зв'язку з переведенням до Управління Держпраці у Сумській області відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України з 04 листопада 2015 року (наказ №87 від 04 листопада 2015 року).
У документах архівного фонду Управління Держпраці у Сумській області у наказах з особового складу є такі відомості про роботу ОСОБА_1 :
- призначена на посаду головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області , із збереженням 11 рангу державного службовця, за переведенням з територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області з 05 листопада 2015 року (наказ № 124-к від 04 листопада 2015 року);
- присвоєний 9 (дев'ятий) ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби з 01 травня 2016 року (наказ № 57-к від 29 квітня 2016 року);
- присвоєний черговий 8 (восьмий) ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби з 05 листопада 2019 року (наказ № 433-к від 04 листопада 2019 року);
- переведена на посаду головного державного інспектора сектору з питань дитячої праці, застрахованих осіб та зайнятості населення відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області на період перебування основного працівника цього сектору у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за її згодою, зі збереженням 8 рангу державного службовця, з посадовим окладом згідно із штатним розписом, до дня фактичного виходу основного працівника з відпустки, з 09 серпня 2021 року (наказ №393-к від 05 серпня 2021 року;
- присвоєний черговий 7 (сьомий) ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби з 05 листопада 2022року (наказ № 233/СМ-К від 07.11.2022); - звільнена з посади за угодою сторін відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» з 30 листопада 2022 року (наказ № 323/СМ-К від 29.11.2022).
Таким чином, стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить понад 13 років.
Досліджуючи питання, чи підлягає зарахуванню стаж роботи позивача в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, суд зазначає про наступне.
Згідно з п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Положенням пункту 8 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Згідно із пунктом 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Згідно з пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
У пунктах 1 та 4 частини 2статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 р. визначено, що до стажу державної служби зараховується:
- час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;
- час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі №735/939/17.
Згідно записів трудової книжки позивача, зокрема, період роботи в органах місцевого самоврядування з 17.09.2002 по 22.11.2005 підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивача для визначення права на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу".
З матеріалів справи встановлено, що підставою відмови у переведенні позивачки на пенсію за нормами Закону №3723-XII є недостатній стаж державної служби, який полягає в не зарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування.
Надаючи оцінку таким висновкам ГУ ПФУ в Тернопільській області, суд зазначає наступне.
В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2016 №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01.05.2016), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»(пункт 4 Порядку №229).
Відповідно до пункту 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, спірні правовідносини регулює також і Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1994 №283 (далі - Порядок № 283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Отже, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
04.07.2001 набрав чинності закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, аналізуючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач з урахуванням положень пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки вона досягла встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, а також не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016, а отже відповідала всім умовам, визначених законодавством, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 24.10.2025 № 183450024682, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
В даному випадку, враховуючи те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, та беручи до уваги необхідність повторного розрахунку стажу позивача, із урахуванням періодів роботи, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 17.10.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періодів роботи позивачки з 17.09.2002 по 22.11.2005.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.10.2025 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме останній має завершити процедуру переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, у даній справі, оскаржуване рішення відповідачем було прийнято без належного дослідження та врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
В матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що органом пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів та чи були досліджені документи, що є в пенсійній справі позивача.
При цьому, суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи та обставини, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії чи переведення з одного виду пенсії на інший за умови, що таких дій не вчинив відповідач.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення саме про призначення позивачу пенсії за віком.
Таким чином, оскільки відповідачем оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією про сплату від 17.11.2025 (а.с.15).
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як суб'єкта, що прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.10.2025 № 183450024682.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу державної служби періоди її трудової діяльності з 17.09.2002 по 22.11.2005 та повторно розглянути заяву від 17.10.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько