24 березня 2026 року м. Рівне№460/1058/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови щодо непризначення з 26.07.2025 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання призначити пенсію.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки у останньої відсутній необхідний 26 річний страховий стаж.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Більська Воля Володимирецького району Рівненської області, зареєстроване місце проживання з 17.12.1997 - с.Берестівка, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 04.12.1997.
Позивач є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 09.09.2022 взамін посвідчення № НОМЕР_3 .
02.10.2025 звернулася до органу пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно із ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №172050005651 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно із зазначеним рішенням: вік заявника становить 54 роки 02 місяці 07 днів, страховий стаж - 20 років 11 місяців 21 день. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз.2 ч.4 ст.26 Закону №1058-ІV).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу п'ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
У спірних правовідносинах право позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, тобто після досягнення 54 річного віку, не є спірним у даній справі та за змістом спірного рішення не був підставою для відмови у призначенні пенсії.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 10.10.2025 №172050005651 відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 21 день. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди.
Отже, суть спору між сторонами у даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу.
Перевіряючи наявність у позивачки необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд встановив та врахував таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, чи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Зі змісту спірного рішення та розрахунку форми РС-право суд встановив, що страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 21 день.
При цьому, суд зауважує, що відповідному рішенні про відмову у призначенні пенсії вказано, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.
Посилань на неврахування до стажу будь яких періодів роботи позивача таке рішення не містить.
У позовній заяві позивач визнає обставини щодо наявності у неї зазначеної вище кількості страхового стажу, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а тому такі обставини відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.
Враховуючи, що позивач не заперечує наявності у неї страхового стажу 20 років 11 місяців 21 день, то питання достовірності зарахування органом Пенсійного фонду страхового стажу не є спірним в межах цієї судової справи.
Як уже зазначалось, згідно зі статтею 26 Закону№1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності необхідного стажу на момент досягнення пенсійного віку.
На момент звернення позивача (02.10.2025) за призначенням пенсії, їй виповнилося 54 роки 2 місяці 8 днів.
Отже, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, позивач набула права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону №796-ХІІ у 54 роки (25.07.2025).
При цьому, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, наявність страхового стажу для призначення пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ має становити не менше 26 років на момент досягнення пенсійного віку (з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; 32 роки - 6 років = 26 років).
Водночас, у позовній заяві позивач вказує, що вона має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку за наявності не менше 15 років страхового стажу.
Суд вважає такі твердження необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Стаття 55 Закону №796-XII визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, частиною третьою статті 55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Тобто Закон №796-XII чітко визначає, що призначення пенсії особам, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи (до яких відноситься і позивачка), здійснюється органом Пенсійного фонду відповідно до норм Закону №1058-IV з урахуванням норм Закону №796-XII.
Стаття 26 Закону №1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком.
Таким чином, умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV, а пільги щодо зниження віку для призначення такої пенсії особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, - статтею 55 Закону №796-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Аналіз вищевказаних правових норм свідчить на користь того, що пенсія за віком вищевказаним особам призначається відповідно до статті 26 Закону №1058-IV по досягненню 60-річного, 63-річного або 65-річного (в залежності від наявного страхового стажу), а відповідно до статті 55 Закону №796-XII пенсійний вік та страховий стаж особи може бути знижено. При цьому, страховий стаж за наслідком його зниження (зменшення) не може становити менше ніж 15 років.
Позивач помилково вважає, що для призначення особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсії за віком із зниженням пенсійного віку необхідна кількість років страхового стажу є 15 років, визначена ч.1 ст.55 Закону №796-XII, оскільки зазначена в цій статті кількість років страхового стажу, визначена законодавцем як гранична межа до якої такий страховий стаж особи може бути зменшеним. Адже частина перша статті 55 Закону №796-XII передбачає зниження пенсійного віку та страхового стажу не лише для осіб, які проживали на території зони гарантованого добровільного відселення (максимум на 6 років), а й іншим особам, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, зниження пенсійного віку та страхового стажу яким проводиться на 10 років.
Враховуючи викладене, позивач дійшла хибного висновку про наявність у неї права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років при наявності 20 років страхового стажу.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду у позивача відсутній необхідний страховий стаж 26 років, то остання не набула права на призначення пенсії за віком у віці 54 роки.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовляючи позивачці в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, з огляду на що, спірне рішення відповідає критеріям правомірності і підстав для його скасування у суду немає.
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи результати судового розгляду справи, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016. ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)
Повний текст рішення складений 24.03.2026.
Суддя Олег ГРЕСЬКО