24 березня 2026 року м. Рівне№460/16021/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства внутрішніх справ України Відділ координації пенсійних виплат, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України Відділ координації пенсійних виплат, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (далі - відповідачі) щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, зобов'язання повторно направити до МВС України матеріали щодо призначення відповідної допомоги, зобов'язання прийняти рішення відповідно до вимог п.9 Порядку та умов призначення і виплатити одноразову грошову допомогу із затвердженням висновку щодо її виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідачів щодо непризначення та невиплати позивачу грошової допомоги відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністерству України від 21.10.2015 №850.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, у яких просили у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказали, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення державного пожежного нагляду ВДПО УМВС України в Рівненській області та мав спеціальне звання «підполковник внутрішньої служби». Оскільки позивач, як підполковник внутрішньої служби належав до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони, тому не належав до категорії працівників міліції, отже норми Порядку на позивача не можуть поширені. Також вказали на те, що надіслані документи не відповідають вимогам підпункту 2 та 3 пункту 3, пункту 4 та пункту 7 Порядку №850, що унеможливило затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Позивач подав відповідь на відзиви, у яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначивши про наявний обов'язок у суб'єктів владних повноважень направити до МВС України матеріали щодо призначення допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, а також прийняти рішення відповідно до вимог п.9 Порядку та умов призначення і виплатити одноразову грошову допомогу із затвердженням висновку щодо її виплати.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 03.02.2020 позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності: захворювання, «так, пов'язане з проходженням служби органах внутрішніх справ», що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №504831.
З постанови медичної (військово-лікарської) комісії від 28.05.2020 №8 вбачається, що позивачу встановлено ряд захворювань, які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ на момент звільнення (07.12.1998).
Відповідно до довідки серії АГ №0025298 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданої 27.08.2020 Рівненською обласною МСЕК №1, ступінь втрати позивача професійної працездатності становить 20%.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі 460/2876/24, яке набрало законної сили 28.05.2025, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення за матеріалами, поданими 18.05.2023 Ліквідаційною комісією УМВС в Рівненській області листом №1/97, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку з втратою професійної працездатності; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення відповідно до вимог пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, за наслідками розгляду матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності.
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі №460/2876/24 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях подано висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 419575,00 грн, який не погоджено.
Листом від 21.08.2025 за №31/35/16-10632-2025 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях повідомив позивача про те, що Відділ координації пенсійних питань МВС України листом від 11.08.2025 №29268/-2025 повідомив, що за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерств внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності, надіслані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі №460/2876/24 та вказав на наявність недоліків, які унеможливили прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком №850. Зокрема, вказано, що під час розгляду матеріалів з'ясовано, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення державного пожежного нагляду ВДПО УМВС України в Рівненській області та мав спеціальне звання «підполковник внутрішньої служби». Оскільки позивач, як підполковник внутрішньої служби належав до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони, тому не належав до категорії працівників міліції, отже норми Порядку на позивача не можуть поширені. У надісланих матеріалах відсутня інформація про наявність чи відсутність у позивача попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без встановлення інвалідності, за період проходження служби та після звільнення з органів внутрішніх справ, а також відсутня інформація про підстави раніше виплачених страхових сум, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам п.4 Порядку. При встановленні 2 групи інвалідності відсутнє встановлення втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що згідно з нормами підпункту 2 пункту 3 Порядку не дає права на призначення одноразової грошової допомоги. Також зазначено, що акти за формами Нцз-5 від 10.03.2020 та Нцз-1 від 13.03.2020 за результатами розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 16.05.1971, не відповідають формі затвердженій МВС, тому не можуть бути враховані при прийнятті рішення. Отже, надіслані документи не відповідають вимогам підпунктів 2 та 3 пункту 3, пункту 4 та пункту 7 Порядку, що унеможливило затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
Вважаючи протиправними дії Відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, а також наявності обов'язку повторно направити до МВС України матеріали щодо призначення відповідної допомоги, зобов'язання прийняти рішення відповідно до вимог п.9 Порядку та умов призначення і виплатити одноразову грошову допомогу із затвердженням висновку щодо її виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ).
Так, частиною шостою статті 23 Закону № 565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07 листопада 2015 року Закон № 565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі Закон № 580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином, норми статті 23 Закону № 565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації положень статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року прийняв постанову № 850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що норми Порядку №850 на позивача не поширюється, оскільки він не належить до категорії працівників міліції, оскільки останні вже були спростовані в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №460/17929/21, яке набрало законної сили.
Відтак, дана обставина згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає.
За змістом пункту 1 Порядку № 850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктами 2, 3 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
- часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб.
За приписами пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно із п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Як передбачено пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Отже, пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що МВС після отримання від органу внутрішніх справ, у якому працівник міліції проходив (проходить) службу висновку щодо виплати грошової допомоги приймає одне з таких рішень:
1) про призначення грошової допомоги;
2) про відмову в призначенні грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850.
У свою чергу пунктом 14 Порядку №850 визначений вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі №296/10138/16-а.
Суд встановив, що 13.02.2020 під час первинного огляду органами МСЕК позивача з 03.02.2020 встановлено інвалідність II групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК від 17.03.2020 серії 12 ААБ за № 504831.
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі від 03.09.2024 у справі №460/2876/24, та на підставі поданих позивачем матеріалів Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях подано до МВС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 419575,00грн.
Однак, висновок не був погоджений завідувачем сектору з питань виплат Відділу координації пенсійних питань МВС. Також на висновку 07.05.2025 зазначено резолюцію начальником Відділу координації пенсійних питань МВС про відмову у його затвердженні.
Листом від 21.08.2025 за №31/35/16-10632-2025 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях повідомив позивача про те, що Відділ координації пенсійних питань МВС України листом від 11.08.2025 №29268/-2025 повідомив, що за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерств внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності, надіслані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі №460/2876/24 та вказав на наявність недоліків, які унеможливили прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком №850. Зокрема, вказано, що під час розгляду матеріалів з'ясовано, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділення державного пожежного нагляду ВДПО УМВС України в Рівненській області та мав спеціальне звання «підполковник внутрішньої служби». Оскільки позивач, як підполковник внутрішньої служби належав до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони, тому не належав до категорії працівників міліції, отже норми Порядку на позивача не можуть поширені. У надісланих матеріалах відсутня інформація про наявність чи відсутність у позивача попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без встановлення інвалідності, за період проходження служби та після звільнення з органів внутрішніх справ, а також відсутня інформація про підстави раніше виплачених страхових сум, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам п.4 Порядку. При встановленні 2 групи інвалідності відсутнє встановлення втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, що згідно з нормами підпункту 2 пункту 3 Порядку не дає права на призначення одноразової грошової допомоги. Також зазначено, що акти за формами Нцз-5 від 10.03.2020 та Нцз-1 від 13.03.2020 за результатами розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 16.05.1971, не відповідають формі затвердженій МВС, тому не можуть бути враховані при прийнятті рішення. Отже, надіслані документи не відповідають вимогам підпунктів 2 та 3 пункту 3, пункту 4 та пункту 7 Порядку, що унеможливило затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
Між тим, згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що передумовою отримання особою одноразової грошової допомоги, є звернення до уповноваженого органу, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати грошової допомоги, який направляється МВС для прийняття відповідного рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги.
Таким чином, Порядком № 850 передбачено прийняття, за результатами розгляду документів, рішень про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги.
Суд зазначає, що висновок щодо виплати грошової допомоги працівникові міліції, в якому відображено: день виникнення права на отримання грошової допомоги, підставу для призначення одноразової грошової допомоги, розмір одноразової грошової допомоги до виплати, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер, а є одним із документів з переліку, установленого вимогами спеціального законодавства (матеріали про призначення одноразової грошової допомоги), на підставі яких МВС приймає рішення про призначення або відмову у призначенні грошової допомоги, реалізуючі свої дискреційні повноваження.
За своєю правовою природою висновок щодо виплати грошової допомоги працівникові міліції є службовим документом, який фіксує факт забезпечення виконання уповноваженими посадовими особами механізму оформлення документів для призначення грошової допомоги і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставою для її призначення та містить розрахунок допомоги до виплати. Отже, висновок є лише носієм певної інформації.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо прийняття одного з рішень, передбачених у пункті 9 Порядку №850.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про призначення чи про відмову в призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити відповідно до законодавства.
Вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850, за змістом якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
У пункті 14 Порядку № 850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, які було зазначено у листі від 11.08.2025 №29268/-2025.
Суд наголошує на тому, що з порушенням вимог пункту 9 Порядку № 850 відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову. Мотиви відмови викладені відповідачем лише в листі від 11.08.2025 №29268/-2025, який не є рішенням відповідача, прийнятим відповідно до Порядку №850.
При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Суд зазначає, що за зверненням позивача рішення уповноваженим органом (МВС України) у відповідності до вимог Порядку №850 про наявність чи відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, не приймалося.
Суд в силу вимог КАС України не може переймати на себе прийняття такого рішення.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України та зобов'язання відповідача розглянути матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 і прийняти рішення, передбачене п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною першою 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України Відділ координації пенсійних виплат, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 та прийняти рішення, передбачене п. 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Міністерство внутрішніх справ Відділ координації пенсійниї питань (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01601. ЄДРПОУ/РНОКПП 00032684) Відповідач - Головний сервісний центр МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (Флія ГСЦ МВС) (вул. Вербова, 39,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33020. ЄДРПОУ/РНОКПП 45543373)
Повний текст рішення складений 24.03.2026.
Суддя Олег ГРЕСЬКО