з питань забезпечення позову
24 березня 2026 року м. Рівне№460/1853/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1 або ВЧ НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-3, або ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати: 1) наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.04.2025 №236 «Про завершення службового розслідування»; 2) наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.10.2025 №359-АГД «Про списання військового майна»; 3) наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.10.2025 №659 (з основної діяльності), яким вніс зміни в пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з основної діяльності) від 03.04.2025 №236 «Про завершення службового розслідування»; 4) наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2026 року №2.
Ухвалою від 06.02.2026 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив учасникам справи строки подання до суду їх заяв по суті спору.
Після відкриття провадження у справи представник позивача Шкодяк І.А. 12.03.2026 засобами поштового зв'язку надіслав до суду заяву про забезпечення вказаного адміністративного позову, у якій просить забезпечити цей позов шляхом зупинення дії індивідуального акту - наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2026 року №2 та заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 проводити стягнення із місячного грошового забезпечення позивача коштів у розмірі 20%.
Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову, представник позивача зазначає про те, що предметом оскарження у вказаному адміністративному позові є накази суб'єктів владних повноважень щодо нібито протиправної бездіяльності позивача, внаслідок якої відповідачам спричинена майнова шкода на суму 109626,00 грн, однак, незважаючи на обізнаність відповідачів із фактами подачі позивачем до суду цього позову і відкриття судом провадження у цій справі, відповідачі вживають заходів примусового стягнення коштів з позивача, в результаті яких з позивача вже в січні 2026 року утримано з грошового забезпечення 7829,58 грн і такі стягнення плануються надалі. При подачі позову позивач мав на меті довести протиправність рішень суб'єктів владних повноважень та незаконність виданих ними наказів, на підставі яких з нього незаконно стягуються кошти, а незупинення стягнення коштів грубо порушує конституційні права позивача, який на теперішній час проходить військову службу в бойовій військовій частині, а тому зупинення стягнення коштів до вирішення спору по суті буде відповідати засадам, наведеним у статті 150 КАС України.
При вирішенні по суті вказаної заяви позивача про забезпечення його позову до відповідачів суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні .
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
За результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про таке.
1. Твердження представника позивача про очевидну протиправність оскаржуваних рішень відповідачів не підтверджується наданими для суду доказами і є передчасним. Адже наведені у заяві про забезпечення позову обставини та докази вказують на те, що очевидність такої протиправності потребує з'ясування та детальної перевірки доказами обставин, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, як на підставу протиправності оскаржуваних рішень відповідачів. За вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд не може достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті, а тому суд вважає передчасним і непідтвердженим доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження позивача про те, що протиправність вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову рішень відповідачів є очевидною. При цьому, суд звертає увагу на те, що за вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та доказів встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
2. Наявними у додатках до позовної заяви і заяви про забезпечення позову матеріалами не підтверджено поза обґрунтованим сумнівом того, що невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано. З доданих до позовної заяви і заяви про забезпечення позову матеріалів поза обґрунтованим сумнівом не вбачається, що до вирішення судом спору по суті можуть настати стверджувані позивачем наслідки реалізації оспорюваних рішеннь відповідачів у вигляді фактичного стягнення з позивача коштів у сумі 109626,00 грн, адже зі змісту доданої до позовної заяви довідки ВЧ НОМЕР_1 про грошове забезпечення від 27.02.2026 №306 у стовбці таблиці "аліменти та інші утримання, грн." хоча і вбачається факт проведення утримання із заробітку позивача за січень 2026 року грошових коштів у сумі 7829,58 грн, однак данні такої довідки не підтверджують поза обґрунтованим сумнівом того факту, що ці грошові кошти утримані з позивача відповідачем на виконання оспорюваних позивачем у цій справі наказів, а не в якості аліментів чи будь-яких інших добровільних чи примусових відрахувань (утримань) із заробітку позивача. Тому станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
3. Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду. Водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач у своїй заяві про забезпечення позову, несе ризики втручання судом в дискреційні повноваження відповідача і може мати характер вирішення судом наперед питання про протиправність ще не вчинених дій. А це суперечить принципам та завданню адміністративного судочинства. Отже суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення його позову до відповідачів не є відповідними (адекватним) тим позовним вимогам, з якими позивач звернувся до суду. Відтак, такі заходи неспроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на недоведеність позивачем існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у сфері публічно-правових відносин, а також неспівмірність запропонованих заявником заходів з предметом судового спору, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких підстав та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК