24 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/390/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/390/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
14.01.2026 адвокат Ворона Олена Анатоліївна, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВІ №1362921 від 06.01.2026) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 (у розмірі 1762,00 грн), після 29.01.2020;
- зобов'язати відповідачів провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 31.01.2025 виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлених законом на 1 січня 2022, 2023, 2024 та 2025 років, шляхом множення цих розмірів на відповідні тарифні коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати відповідачів після проведення зазначеного перерахунку виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманого грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням усіх складових, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення посадового окладу, премії, винагороди, що мають постійний характер), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога, допомога на оздоровлення, підйомна допомога тощо) та здійснити виплату різниці за вирахуванням сплачених сум.
Позовні вимоги мотивує обставинами того, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачами здійснювалося у заниженому розмірі, оскільки у період з 25.02.2022 по 31.01.2025 виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховувалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного нового календарного року (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 та на 01.01.2025).
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
06.02.2026 до суду від в/ч НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник наполягає на правомірності дій командування в/ч НОМЕР_1 та її правонаступника в особі в/ч НОМЕР_2 . Зазначає, що згідно з постановою КМ №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Стосовно спірних правовідносин, які стосуються періоду з 20.05.2023 по 09.11.2024, представник зазначив, що у період з 25.02.2022 по 31.05.2022 в/ч НОМЕР_2 для виплати грошового забезпечення перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював виплати грошового забезпечення на підставі наказів командира в/ч НОМЕР_2 для військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 . Тому у в/ч НОМЕР_2 відсутня інформація про розмір грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2022 по 31.05.2022, оскільки розпорядником цієї інформації є ІНФОРМАЦІЯ_2 . Що стосується періоду з 20.05.2023 по 30.09.2025, то постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, внаслідок чого замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762,00 грн. Саме тому відсутні підстави для застосування при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а.с. 22-30).
Ухвалою суду від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відповіді на відзив представника позивача навела доводи, які дублюють зміст позовної заяви.
Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Пирятин Полтавської області, з 25.02.2022 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період та направлений для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 , де проходив її на посаді водія третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти з 25.02.2022 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №21 (зворот а.с. 33).
Згідно з Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №31 від 31.01.2025 (а.с. 32) молодшого сержанта ОСОБА_1 , техніка 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , призначеного розпорядженням Генерального Штабу ЗСУ (по переміщенню військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу) від 25.01.2025 №25 - командиром 6 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 6 зенітної кулеметної роти в/ч НОМЕР_3 , вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Видати речовий, грошовий, продовольчий та атестат служби засобів ближнього бою та розвідки. З 31.01.2025 виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Цим же наказом передбачено виплату позивачеві щомісячної премії у розмірі 486% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 30 по 31 січня 2025 року. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримував. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана в кількості 22 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана в кількості 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2025 рік не отримував.
Як з'ясував суд з довідки в/ч НОМЕР_2 від 02.02.2026 №1526/91153 (а.с. 36) про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, здійсненого в/ч НОМЕР_2 молодшому сержанту ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 по 31.01.2025, позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячну премію, надбавку за особливості проходження служби. Також позивачу нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення у липні 2022 року в сумі 13466,85 грн, в липні 2023 року - у сумі 21657,98 грн, в липні 2024 року - у сумі 24273,45 грн.
Представник позивача стверджує, що у період з 25.02.2022 по 17.10.2025 грошове забезпечення військовими частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 виплачувалось позивачу у заниженому розмірі, оскільки відповідачами не враховано фактичне зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, чим занижено усі види грошового забезпечення позивача.
З цих підстав позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII).
Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII).
Соціальний захист військовослужбовців, за визначенням наведеним у ст. 1 Закону №2011-XII, - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з приписами статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розміри грошового забезпечення військовослужбовців визначені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до приписів пункту 6 розділу XXIII "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
Тож на момент виникнення спірних правовідносин діє пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на факт відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103, суд доходить висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020.
Водночас 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704", пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши її абзац перший у такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання - 1 762,00 грн.
Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними. Цим же рішенням визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме - закону про державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме - в частині, яка не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, тобто закону про державний бюджет України на відповідний рік, з використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним, чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 визначений у розмірі 2481,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 визначений у розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 визначений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 визначений у розмірі 3028,00 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, відповідно до якого у період з 01.06.2022 по 31.01.2025 грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Представник в/ч НОМЕР_2 не заперечує того, що у період з 01.06.2022 по 31.01.2025 позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за вказаний період підлягають задоволенню.
Водночас стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.05.2022, то, як зазначив представник в/ч НОМЕР_2 , у зазначений період в/ч НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у розпорядника бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_5 , який і здійснював виплати грошового забезпечення на підставі наказів командира в/ч НОМЕР_2 для військовослужбовців цієї частини. Відтак у в/ч НОМЕР_2 відсутня інформація про розмір грошового забезпечення позивача за спірний період з 25.02.2022 по 31.05.2022, оскільки розпорядником інформації є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивача з приводу заперечень відповідача щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.05.2022 ніяк не відреагувала.
Суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є стороною у справі, позовних вимог до нього про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.05.2022 з боку позивача не заявлено.
Тож у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати за період з 25.02.2022 по 31.05.2022 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення) слід відмовити.
Обираючи належний і достатній спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує обставини того, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск в/ч НОМЕР_1 14.07.2025 була ліквідована, а в/ч НОМЕР_2 набула статусу її правонаступника.
За таких обставин суд визнає протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування з 01.06.2022 по 31.01.2025 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення) та зобов'язує в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 01.06.2022 по 31.01.2025 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення), визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення
З приводу вимог позивача здійснити виплату різниці за вирахуванням сплачених сум, то такі вимоги задоволенню не підлягають за передчасністю, оскільки нарахування, про яке веде мову представник позивача, ще не відбулося.
За таких обставин позов у цілому слід задовольнити частково.
Позивач витрат на сплату судового збору не поніс, оскільки звільнений від його сплати у спорі про стягнення заробітку, інших судових витрат не поніс, а тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/390/26 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо застосування з 01.06.2022 по 31.01.2025 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.06.2022 по 31.01.2025 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення), визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун