Справа № 420/7984/26
24 березня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області вчиняти дії на виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 за № Е4703759 від 12.02.2026 р. зареєстрованого в ГУНП в Херсонській області за № 2747 від 12.02.2026 про адміністративне затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В обґрунтування заяви представник вказує на те, що відомості про скоєння позивачем адміністративного правопорушення відсутні та до теперішнього часу відповідачем не надано, а отже й затримання позивача за зверненням відповідача правоохоронними органами буде порушенням його конституційних права на свободу пересування (стаття 33 Конституції України). Затримання правоохоронними органами позивача за зверненням відповідача № Е4703759 від 12.02.2026 р., з огляду на очевидну протиправність таких дій та тривалість розгляду справи в суді, унеможливить виконання рішення суду про поновлення порушених прав позивача шляхом зняття його з розшуку ІНФОРМАЦІЯ_6 (направлення відповідного звернення до правоохоронних органів), оскільки незаконне звернення відповідача до органів поліції буде виконано, якщо позивач буде затриманий органами поліції.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Як вбачається із поданої заяви, необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача мотивує тим, що обізнаність органів поліції про наявність звернення ТЦК та СП від 12.02.2026 р. за № Е4703759 створює реальну загрозу безпідставного затримання ОСОБА_1 , що призведе до порушення його конституційного права на свободу та особисту недоторканність. На переконання заявника, у разі здійснення такого затримання до моменту вирішення справи по суті, відновлення порушених прав позивача стане неможливим, оскільки основна мета позову - превентивний захист від примусових заходів - не буде досягнута.
Суд відхиляє вказані доводи та зазначає, що звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції є елементом передбаченого законом механізму взаємодії державних органів у сфері військового обліку Сама по собі наявність такого звернення не є безумовним свідченням неминучості протиправного затримання, оскільки дії поліції мають вчинятися суворо у межах та у спосіб, визначені законодавством. Крім того, позивачем не надано доказів того, що щодо нього вже вживаються заходи адміністративного затримання, які мають невідворотний характер та спричинять шкоду, яку неможливо буде відшкодувати у разі задоволення позову.
Також суд зазначає, що задоволення заяви про заборону органам поліції вчиняти певні дії фактично означатиме зупинення виконання суб'єктом владних повноважень його законних функцій у сфері оборонної роботи, що суперечить балансу приватних та публічних інтересів.
З огляду на вказане та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко