Справа № 420/38519/25
23 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №213050042185 від 27.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.06.2025 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 06.05.1996 р. по 20.10.1997 р., з 16.01.1998 р. по 01.12.1999 р., з 16.10.1988 р. по 18.12.1988 р., та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 20.06.2025 року звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком. Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №213050042185 від 27.06.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Разом з тим, позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача та вважає його протиправними, з огляду на що звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/38519/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України.
Під час розгляду справи від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що власник трудової книжки не може не знати про те, які записи вносяться до його трудової книжки власником чи уповноваженою ним особою/органом. З цього приводу відповідач звертає увагу суду, що за період з 16.10.1988 по 18.12.1988 у трудовій книжці записи про працевлаштування та звільнення відсутні, що суперечить вимогам Інструкції №162. Таким чином, відсутні правові підстави для врахування вказаного періоду роботи. На підтвердження періоду з 16.10.1988 по 18.12.1988 позивач надала довідку, видану Херсонським кооперативом “РЕНТ». Однак, вищезазначена довідка, видана ОСОБА_2 (мовою оригіналу), не прийнята до уваги, оскільки в довідці не повністю зазначено по батькові “Винц.», а також відсутня дата видачі довідки та вихідний номер, більше того в довідці не зазначені підстави на прийом/звільнення з роботи. Враховуючи вищезазначене, у Головного управління підстав для зарахування періодів роботи визначені трудовою книжкою до страхового стажу позивача немає. Таким чином, дії відповідача є законними, а рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 року, таким, що скасуванню не підлягає.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку від пенсійного органу до суду не надходило.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 20.06.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення їй пенсії за віком в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви вона додала, зокрема, але не виключно, трудову книжку серії НОМЕР_1 , видану на ім'я ОСОБА_3 , з якої вбачається наступне:
06.05.1996 року по 20.10.1997 року - період роботи на посаді бухгалтера в приватному морському агентстві «Атлам-Сервіс» (записи №10-12);
16.01.1998 року по 01.12.1999 року - період роботи на посаді директора в приватному агентстві «САВ-Сервіс» (записи №13-14).
Також позивачем до заяви було долучено довідку, видану Херсонським кооперативом “РЕНТ», на підтвердження періоду її роботи з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року на посаді робітника кондитерського цеху.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розподілено на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155250034433 від 28.04.2025 року, оскільки за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав - 28 років 9 місяців 5 днів. До страхового стажу позивача за записами трудової книжки від 25.07.1983 року серії НОМЕР_1 не зараховано наступні періоди роботи через порушення вимог п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58, а саме:
з 06.05.1996 по 20.10.1997 (записи №10-12) - оскільки у графі 4 розділу “На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» дописано дату наказу на звільнення;
з 16.01.1998 по 01.12.1999 (записи №13-14) - оскільки перевищений термін між датою прийняття 16.01.1998 року та датою наказу про прийняття 03.12.1999 року, відсутні дата наказу та номер наказу на звільнення.
Не прийнято до уваги довідку про період роботи з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року, видану Херсонським кооперативом “РЕНТ», оскільки не повністю зазначено по батькові “Винц.» (мовою документа), відсутня дата видачи довідки та вихідний номер, не зазначені підстави на прийом/звільнення з роботи. Довідка потребує перевірки щодо відповідності первинним документам.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
Згідно ч.1 статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам; документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.05.1996 року по 20.10.1997 року та з 16.01.1998 року по 01.12.1999 року через порушення вимог п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
За п.1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Разом з тим суд наголошує на тому, що відповідно до вищезазначених приписів законодавства основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише за відсутності у трудовій книжці, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, на підтвердження таких періодів приймаються інші документи, що уточнюють спірні моменти.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_3 , вбачається, що з 06.05.1996 року по 20.10.1997 року вона працювала на посаді бухгалтера в приватному морському агентстві «Атлам-Сервіс» (записи №10-12), а у період з 16.01.1998 року по 01.12.1999 року працювала на посаді директора в приватному агентстві «САВ-Сервіс» (записи №13-14).
Суд зауважує, що вищевказані записи виконані акуратно, будь-яких виправлень не містять, з огляду на що судом не вбачається будь-яких порушень приписів Інструкції №58, яка діяла на час заповнення роботодавцями вказаних пунктів у трудовій книжці позивача.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Вищевказана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 року по справі №580/4012/19.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, на думку суду, на заявника не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємств не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про прояв пенсійним органом надмірного формалізму при розрахунку страхового стажу позивача, а тому вищевказані періоди її роботи з 06.05.1996 року по 20.10.1997 року на посаді бухгалтера в приватному морському агентстві «Атлам-Сервіс», та з 16.01.1998 року по 01.12.1999 року на посаді директора в приватному агентстві «САВ-Сервіс» безпідставно не були враховані до визначення такого стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року на посаді робітника кондитерського цеху згідно довідки, виданої Херсонським кооперативом “РЕНТ», суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено судом вище, відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно п.18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За п.п.23-24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Варто зазначити, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_3 , відсутні відповідні записи про період роботи позивача з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року на посаді робітника кондитерського цеху у Херсонському кооперативі «РЕНТ».
На підтвердження роботи на вищевказаній посаді за період з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року позивачем було надано лише довідку, видану Херсонським кооперативом “РЕНТ». Вказана довідка містить печатку кооперативу та підпис посадової особи кооперативу (голови правління кооперативу).
Суд погоджується із твердженням відповідача, що у вказаній довідці відсутні дата, номер її видачі відповідним підприємством, а також відсутні відомості про внутрішні накази кооперативу, на підставі яких позивача було прийнято та звільнено з посади.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком зазначено, що надана позивачем довідка, видана Херсонським кооперативом «РЕНТ», потребує перевірки щодо відповідності первинним документам.
Суд з цього приводу зазначає, що пенсійним органом за час розгляду справи не було надано жодних доказів вжиття ним заходів перевірки вищевказаної довідки, виданої Херсонським кооперативом «РЕНТ», щодо відповідності первинним документам. Також пенсійним органом не було надано доказів вжиття заходів для проведення перевірки факту роботи позивача з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року у Херсонському кооперативі «РЕНТ».
Вищевказані обставини свідчать про те, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для перевірки відомостей, зазначених у довідці, виданої Херсонським кооперативом «РЕНТ», для зарахування спірного періоду роботи позивача з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року до її страхового стажу.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Підсумовуючи вищезазначеного суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області не доведено протягом часу розгляду справи обґрунтованості рішення №213050042185 від 27.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/38519/25 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 06.05.1996 року по 20.10.1997 року на посаді бухгалтера в приватному морському агентстві «Атлам-Сервіс», з 16.01.1998 року по 01.12.1999 року на посаді директора в приватному агентстві «САВ-Сервіс», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення похідної позовної вимоги зобов'язального характеру в частині зобов?язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 16.10.1988 року по 18.12.1988 року на посаді робітника кондитерського цеху згідно довідки, виданої Херсонським кооперативом “РЕНТ», оскільки на час розгляду справи перевірки відповідачем відповідності відомостей зазначеної довідки первинним документам не проведено.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №213050042185 від 27.06.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 06.05.1996 року по 20.10.1997 року на посаді бухгалтера в приватному морському агентстві «Атлам-Сервіс», з 16.01.1998 року по 01.12.1999 року на посаді директора в приватному агентстві «САВ-Сервіс», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валетини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057).
Суддя О.В. Білостоцький