Справа № 420/1291/26
23 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 19 січня 2026 року (документ сформований через систему Електронний суд 18.01.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просив:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2025 по 02.01.2026.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2025 по 02.01.2026.
Стягнути з Військову частину НОМЕР_2 та виплатити ОСОБА_3 суму моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою суду від 21 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є військовослужбовцем та проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 .
Позивач зазначив, що наказом начальника Збройних Сил України № 1206 від 19 листопада 2025 позивача було призначено начальником групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з витягу з наказу № 129 від 27.11.2025 позивача зараховано до особового складу та на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до направлення військової частини НОМЕР_2 № 197 від 06.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР в період з 09.12.2025 по 02.01.2026.
Згідно Виписного епікризу (з медичної карти стаціонарного хворого № 1797) у Позивача встановлено наступний клінічний діагноз - Наслідки ВТ (04.01.2025). ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді післятравматичної гідроцефалії, післятравматичної енцефалопатії, стійкого післятравматичного головного болю, астено-невротичного та вестибулоатактичного синдромів, зниження мнестичних функцій, інсомнії.
Позивач звертає увагу, що «наслідки ВТ» - це загальний медичний термін, який означає: організм постраждав від вибуху, і частина симптомів зберігається тривалий час.
Також позивач зазначає, що відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11 січня 2025 вих. № 1924/131 « 04» січня 2025 року під час виконання спеціальних бойових завдань у складі командування військової частини НОМЕР_4 о 20:40 внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ та вважати, що поранення лейтенанта юстиції ОСОБА_1 отримано під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане з захистом Батьківщини під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час виконання спеціальних бойових завдань внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ.
Таким, чином, відповідно до Виписного епікризу (з медичної карти стаціонарного хворого № 1797) позивач проходив стаціонарне лікування за наслідками вищезазначеної травми, що пов'язана з захистом Батьківщини.
Позивач зазначає, що 02.01.2026 він звернувся до начальника групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 з рапортом про виплату додаткової грошової винагороди за період лікування на стаціонарі з 09.12.2025 по 02.01.2026.
15.01.2026 Позивач отримав відповідь, що його рапорт не погоджено, так як позивач не надав на розгляд документ, що його поранення є тяжким.
Позивач вважає бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті додаткової винагороди за період стаціонарного лікування Позивача з 09.12.2025 по 02.01.2026 протиправною.
Так, позивач зазначає, що 01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесені зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Також позивач зазначає, що моральна шкода полягає у: тривалих фізичних та психоемоційних стражданнях, спричинених наслідками вибухової травми та контузії; стійких порушеннях сну, постійних головних болях, погіршенні психоемоційного стану; відчутті психологічного напруження, тривоги та безпорадності під час лікування; глибокому почутті несправедливості та знецінення внеску Позивача у захист Батьківщини через невиконання державою в особі відповідача своїх фінансових зобов'язань; необхідності докладати додаткових зусиль для підтримання належного рівня життя та лікування в умовах неналежного грошового забезпечення.
З урахуванням характеру та тривалості фізичних і моральних страждань, тяжкості наслідків ушкодження здоров'я, особливого статусу позивача як військовослужбовця, який зазнав шкоди здоров'ю під час захисту Батьківщини, а також принципів розумності, виваженості та справедливості, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.
До суду 12 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 лютого 2026 року № 31 здійснено виплату додаткової грошової винагороди позивачу ОСОБА_1 . Згідно з витягом з наказу від 03.02.2026 № 31, старшому лейтенанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 , начальнику групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 , виплачено додаткову грошову винагороду за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу. Таким чином, станом на дату розгляду справи судом, у справі № 420/1291/26 відсутній предмет спору.
Представник відповідача зазначає, що відповідно до положення пункту восьмого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Щодо стягнення з військової частини НОМЕР_2 моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень представник відповідача зазначає, що на думку військової частини НОМЕР_2 звертаючись до суду з даним позовом Позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправності дій військової частини НОМЕР_2 , доказів факту завдання моральної шкоди протиправними діями військовою частиною НОМЕР_2 та доказів безпосереднього причинного зв'язку між діями військової частини і заподіяною шкодою.
Представник відповідача зазначаєё що причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки і завдала шкоди, отже доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єкта владних повноважень завжди викликають негативні емоції.
Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відповідно до Виписного епікризу (з медичної карти стаціонарного хворого № 1797) Позивач проходив стаціонарне лікування за наслідками вищезазначеної травми, що пов'язана з захистом Батьківщини.
Також, у позовній заяві позивач зазначає, що моральна шкода полягає у «тривалих фізичних та психоемоційних стражданнях, спричинених наслідками вибухової травми та контузії», «стійких порушень сну, постійних головних болях, погіршення психоемоційного стану».
Як вбачається з власних тверджень позивача, фізичні та психоемоційні страждання, на які він посилається, спричинені саме бойовою травмою (ЗЧМТ, акубаротравмою, цефалгічним синдромом), отримано під час виконання спеціальних бойових завдань у складі командування військової частини НОМЕР_4 о 20:40 внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ, а не діями чи бездіяльністю відповідача щодо виплати грошової винагороди.
Таким чином, на переконання військової частини НОМЕР_2 Позивачу безумовно нанесено моральну шкоду саме протиправними діями збройної агресії російської федерації.
Своєю чергою до суду 19 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що згідно з витягом з наказу від 03.02.2026 № 31, старшому лейтенанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 , начальнику групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 , виплачено додаткову грошову винагороду за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу.
Таке твердження Відповідача не відповідає дійсності, оскільки ним дійсно видано наказ від 03.02.2026 № 31 про виплату ОСОБА_1 , начальнику групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 грошової компенсації за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у сумі 80 645,16 грн., але кошти на сьогоднішній день не виплачені.
Таким чином право Позивача на виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні так і залишається порушеним.
Позивач також звертає увагу, що зазначений наказ було видано Відповідачем вже після звернення Позивача до суду.
Позивач також наполягає щодо своїх вимог про відшкодуванню моральної шкоди, оскільки позивач проходе військову службу та отримав поранення під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У зв'язку з пораненням він перебував на стаціонарному лікуванні.
Причинно-наслідковий зв'язок між затримкою виплати та моральною шкодою, на думку позивача, полягає в тому, що моральна шкода позивачу спричинена саме неправомірною затримкою виплати, а не отриманим пораненням.
Поранення було наслідком виконання службового обов'язку та саме по собі не породжує моральних страждань, що є предметом цього позову. Натомість затримка виплати грошового забезпечення призвела до: - відчуття несправедливості та приниження гідності військовослужбовця; - тривалих душевних переживань через невизначеність щодо фінансового забезпечення під час лікування; - психологічного напруження через неможливість забезпечити базові потреби та підтримку сім'ї; - втрати відчуття соціальної захищеності та довіри до державних інституцій; - необхідності докладати додаткових зусиль для захисту свого права.
Особливо тяжкими ці переживання були з огляду на фізичний стан позивача під час лікування та реабілітації, коли він потребував стабільної державної підтримки, оскільки отримав тяжке поранення, що підтверджується медичними документами.
З наведених підстав представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
16.12.2024 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 2 роки.
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 1206 від 19 листопада 2025 позивача призначено начальником групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 129 від 27.11.2025 позивача з27.11.2025 року зараховано до особового складу та на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до направлення військової частини НОМЕР_2 № 197 від 06.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Багатопрофільний шпиталь ветеранів ООР в період з 09.12.2025 по 02.01.2026.
Згідно з Виписного епікризу (з медичної карти стаціонарного хворого № 1797) у Позивача встановлено наступний клінічний діагноз - Наслідки ВТ (04.01.2025). ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді післятравматичної гідроцефалії, післятравматичної енцефалопатії, стійкого післятравматичного головного болю, астено-невротичного та вестибулоатактичного синдромів, зниження мнестичних функцій, інсомнії.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11 січня 2025 вих. № 1924/131 « 04» січня 2025 року під час виконання спеціальних бойових завдань у складі командування військової частини НОМЕР_4 о 20:40 внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ та вважати, що поранення лейтенанта юстиції ОСОБА_1 отримано під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане з захистом Батьківщини під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час виконання спеціальних бойових завдань внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ.
Суд встановив, що 02.01.2026 він звернувся до начальника групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 з рапортом про виплату додаткової грошової винагороди за період лікування на стаціонарі з 09.12.2025 по 02.01.2026.
15.01.2026 позивач отримав відповідь, що його рапорт не погоджено, так як позивач не надав на розгляд документ, що його поранення є тяжким.
Також суд встановив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 31 наказано виплатити ОСОБА_1 , начальнику групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 додаткову грошову винагороду за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у сумі 80 645,16 грн.
Але позивач зазначив, що кошти на сьогоднішній день не виплачені.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану».
Пунктом 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» (далі - Постанова № 168) (у редакції чинної на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що 1-1. Установити, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Відповідно до п. 1-2 постанови КМУ № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1--1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11 січня 2025 вих. № 1924/131 « 04» січня 2025 року під час виконання спеціальних бойових завдань у складі командування військової частини НОМЕР_4 о 20:40 внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ та вважати, що поранення лейтенанта юстиції ОСОБА_1 отримано під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане з захистом Батьківщини під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час виконання спеціальних бойових завдань внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ.
Згідно з Виписного епікризу (з медичної карти стаціонарного хворого № 1797) у Позивача встановлено наступний клінічний діагноз - Наслідки ВТ (04.01.2025). ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді післятравматичної гідроцефалії, післятравматичної енцефалопатії, стійкого післятравматичного головного болю, астено-невротичного та вестибулоатактичного синдромів, зниження мнестичних функцій, інсомнії.
Сторони не заперечують, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане з захистом Батьківщини під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час виконання спеціальних бойових завдань внаслідок ворожого авіаційного удару типу КАБ.
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 31 наказано виплатити ОСОБА_1 , начальнику групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 додаткову грошову винагороду за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у сумі 80 645,16 грн.
Таким чином матеріалами справи підтверджено, що відповідачем самостійно усунуто порушення прав позивача та нараховано позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у сумі 80 645,16 грн., що виключає підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2025 по 02.01.2026.
Разом з цим суду не надано докази виплати нарахованої додаткової грошової винагороди в розмірі 80 645,16 грн, та позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Тому, суд доходить висновку, що слід задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у виплаті нарахованої позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2025 по 02.01.2026 в розмірі 80 645,16 грн на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 31 та зобов'язання відповідача здійснити виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 80 645,16 грн.
Щодо позовних вимог: стягнути з Військову частину НОМЕР_2 та виплатити ОСОБА_3 суму моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, суд зазначає таке.
Так, приписами ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в ст. 23 Цивільного кодексу України (далі, - ЦК України), відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.11.2019 по справі № 818/1430/17.
Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що на обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначив, що моральна шкода позивачу спричинена саме неправомірною затримкою виплати, а не отриманим пораненням.
Поранення було наслідком виконання службового обов'язку та саме по собі не породжує моральних страждань, що є предметом цього позову. Натомість затримка виплати грошового забезпечення призвела до: - відчуття несправедливості та приниження гідності військовослужбовця; - тривалих душевних переживань через невизначеність щодо фінансового забезпечення під час лікування; - психологічного напруження через неможливість забезпечити базові потреби та підтримку сім'ї; - втрати відчуття соціальної захищеності та довіри до державних інституцій; - необхідності докладати додаткових зусиль для захисту свого права.
Особливо тяжкими ці переживання були з огляду на фізичний стан позивача під час лікування та реабілітації, коли він потребував стабільної державної підтримки, оскільки отримав тяжке поранення, що підтверджується медичними документами.
Оцінюючи наведені позивачем доводи, суд погоджується, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги за період лікування дійсно могла привести до відчуття несправедливості та втрати відчуття дотримання державою гарантій соціального захисту та на належне матеріальне забезпечення військовослужбовців, особливо у воєнний стан.
Разом з цим суд враховує, що відповідачем було усунуто допущене порушення прав позивача та в ході розгляду справи прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 31, відповідно до якого наказано виплатити ОСОБА_1 , начальнику групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 додаткову грошову винагороду за період з 09 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року у розмірі 100 000 гривень 00 копійок в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у сумі 80 645,16 грн.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав відповідач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, за сукупністю встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди - 100 000 грн є завищеним та в цьому випадку справедливим та розумним розміром моральної шкоди буде 20 000 грн.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) у виплаті нарахованої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2025 по 02.01.2026 в розмірі 80 645,16 грн на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 31.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану», виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2025 по 02.01.2026 в розмірі 80 645,16 грн (вісімдесят тисяч шістсот сорок п'ять гривень 16 копійок) на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 31.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 20000 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко