Справа № 420/41643/25
23 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМТЕХНІКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/41643/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМТЕХНІКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 вищевказаний позов вирішено задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій від 16.09.2025 №13278436/3847937.
Зобов'язати ДПС України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМТЕХНІКА» № 1 від 15.07.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМТЕХНІКА» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В позовній заяві зазначено, що ТОВ «УКРРЕМТЕХНІКА» понесено витрати на професійну адвокатську допомогу на супровід у суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн.
13.03.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №27731/26), в якому просить ухвалити у справі № 420/41643/25 додаткове рішення та стягнути з Державної податкової служби України на користь ТОВ «УКРРЕМТЕХНІКА» судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн 00 коп., а також сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн, які не були враховані при винесенні судового рішення.
16.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/28204/26) про долучення до заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №420/41634/25 копію договору про надання правової допомоги №06/12 від 16 грудня 2025 року.
17.03.2026 від представника відповідача ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання (вх. №ЕС/29196/26) у якому просить відмовити у задоволення заяви; у разі задоволення зменшити розмір правничої допомоги.
У вказаних запереченнях зазначили, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, також вказали, що позивач не надав суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат.
Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, враховуючи, що на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді розглядаються безліч судових справ з аналогічним предметом спору - скасування рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, відповідачі дійшли висновку, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає справедливим призначити Позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката, що становить розмір прожиткового мінімуму на 2025 рік станом на час звернення з позовом до суду. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць складає 3028 грн. з 1 січня 2025 року. Відтак, розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.
Дослідивши отриману заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням заперечень відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові КАС ВС від 27.06.2024 року у справі № 805/5029/18-а.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п'ятої статті 134 КАС.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокат Грищук К.П. надала наступні докази:
- ордер ВН №1625927 від 15.12.2025;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001889;
- договір про надання правової допомоги №05/12 від 15.12.2025;
- протокол погодження розміру гонорару за договором про надання правової допомоги №05/12 від 15 грудня 2025 року;
- платіжна інструкція №169 від 11.12.2025;
- акт наданих послуг №01-15/12/2025 від 16.12.2025;
- платіжна інструкція №173 від 24.12.2025.
При дослідженні вказаних доказів судом встановлено, що до матеріалів справи та вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення ордеру серії ВН №1625927 від 15 грудня 2025 року виданого на підставі договору про надання правничої допомоги №08/12 від 08 грудня 2025 року, однак вказаного до суду надано не було, натомість до заяви долучено два різних договори про надання правової допомоги №05/12 від 15 грудня 2025 року та №06/12 від 16 грудня 2025 року.
Суд зауважує, що в силу приписів частини третьої статті 134 КАС України подання договору про надання правничої допомоги на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу є обов'язковим, оскільки саме в договорі обумовлюються умови сплати гонорару та його розмір. Наданий позивачем додаток до договору таких умов не визначає.
Окрім того, долучені докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме протокол погодження розміру гонорару адвоката за договором про надання правової допомоги є Додатком до Договору №05/12 від 15 грудня 2025 року, акт наданих послуг №01-15/15/2025 складений відповідно до Договору №05/12 від 15 грудня 2025 року, а тому суд зазначає, що з наданих доказів неможливо ідентифікувати виконання адвокатом зазначених в акті робіт саме в межах адміністративної справи №420/41643/25. Аналогічно не можливо встановити, що саме в межах адміністративної справи №420/41643/25 відбулось погодження розміру гонорару адвоката на суму 15000,00 грн.
Відтак, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
За таких обставин, оскільки позивачем не надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тобто не додержані приписи ч. 4 ст. 134 КАС України, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
Що стосується стягнення сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн, які не були враховані при винесенні судового рішення, суд зазначає наступне.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить у 2025 році суму 3028,00 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №169 від 11.12.2025 (а.с.10)
Суд звертає увагу, що позовну заяву подано до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Враховуючи положення частини третьої ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно рішенням Одеського окружного адміністративного суду при розгляді позовної заяви стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМТЕХНІКА» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На переконання суду, вищезазначені обставини свідчать про те, що судом вирішено питання про судові витрати у рішенні від 23.02.2026.
З огляду на вищевикладене, заява ТОВ «УКРРЕМТЕХНІКА» про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою, суперечить вимогам КАС України та, як наслідок, не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Принагідно суд звертає увагу, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, передбачені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 за № 1650/24182.
Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.
Таким чином, з метою повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно звернутись до суду, на рахунок якого помилково перерахований судовий збір, із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком № 787.
Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням для вирішення питання повернення суми судового збору.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 243, 248, 250, 252, 256, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ТОВ «УКРРЕМТЕХНІКА» (вх. №27731/26 від 13.03.2026) про ухвалення додаткового рішення по справі №420/41643/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення тексту судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА