Справа № 420/26849/25
23 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 07 серпня 2025 року (документ сформований в системі Електронний суд 07.08.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просив:
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у здійсненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 , який вважається зниклим безвісти при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення його брата ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який зник безвісти 28.06.2025 року під час виконання бойового завдання в умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України поблизу населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії ЛВА-1 №034604 від 07 квітня 1999 року.
Враховуючи встановлену групу інвалідності, а також характер наявних захворювань, позивач має потребу в сторонньому догляді, що обґрунтовано станом його здоров'я.
Позивач зазначив, що рідним братом та особою, яка фактично здійснювала постійний догляд за ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протягом тривалого періоду часу саме брат забезпечував постійний супровід, допомогу у побуті, медичному обслуговуванні та соціальній адаптації позивачу.
Позивач зазначив, що у грудні 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_7. Під час виконання бойового завдання в умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, 28 червня 2025 року військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти поблизу населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області. Факт його зникнення безвісти саме під час виконання завдання із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії підтверджується офіційним сповіщенням сім'ї №5708 від 30 червня 2025 року.
У зв'язку зі зникненням безвісти ОСОБА_2 , позивач втратив не лише постійну фізичну допомогу в повсякденному житті, а й фактичного доглядальника та єдиного годувальника.
Позивач зазначає, що він звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 із заявою за вих. №2041/6007 від 07.07.2025 року (вх. №15910 від 07.07.2025 року) щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 - рідному братові солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який з 28.06.2025 року вважається зниклим безвісти під час безпосередньої участі в бойових діях.
За результатами розгляду зазначеного звернення було отримано відповідь військової частини НОМЕР_2 №0666/297/1026 від 02.08.2025 року, згідно з якою військова частина просить надати документи, що підтверджують факт законного представництва ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що документи, які підтверджують наявність оформленого у встановленому порядку законного представництва між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відсутні, оскільки таке представництво не оформлювалося.
Водночас зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість оформлення опіки або піклування виключно щодо осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними на підставі рішення суду. Оскільки ОСОБА_1 є повнолітнім та не визнаний недієздатним, офіційне оформлення законного представництва у його випадку не передбачалося та не вимагалося законом.
Втім, незважаючи на відсутність формального статусу опікуна або піклувальника, брат Позивача - ОСОБА_2 - фактично здійснював постійний догляд, надавав необхідну побутову, медичну та емоційну підтримку особі з інвалідністю ІІ групи, яка має суттєві обмеження щодо самообслуговування та повсякденного функціонування.
Позивач звертає увагу, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, який регламентує порядок виплат грошового забезпечення у разі зникнення військовослужбовця безвісти, передбачає можливість здійснення таких виплат рідним братам у межах другої черги отримувачів. Соціальний зміст цієї норми полягає у забезпеченні підтримки найближчих родичів військовослужбовця у разі його зникнення безвісти, особливо в ситуаціях, коли інші утриманці або члени сім'ї відсутні.
Позивач вважає, що його ситуація відповідає критеріям, які дають право на отримання грошового забезпечення у межах другої черги. Зокрема, через його фактичну залежність від брата як особи, що надавала постійний догляд, а також через нездатність самостійно забезпечити власне існування. Батьки Позивача померли, інших членів родини, які могли б здійснювати догляд або матеріальну підтримку, немає. Він має суттєві обмеження у самообслуговуванні та потребує постійної сторонньої допомоги. В таких умовах виплата частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця є життєво необхідною.
До суду 15 серпня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити, посилаючись на те, що відповідно до Закону України Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх(далі - Закон 3995-IX), I. Пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст.190 із наступними змінами) викласти в такій редакції: "6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).
Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.
Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Так, представник відповідача зазначає, що на адресу військової частини НОМЕР_2 надходило звернення від ОСОБА_1 за вх.№15910 від 07.07.2025, стосовно виплати належного грошового забезпечення за зниклого безвісти брата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 , відповіддю військової частини НОМЕР_2 було повідомлено, що право на отримання частки грошового забезпечення його брата може бути реалізоване, якщо він надасть на адресу військової частини НОМЕР_2 документи, які засвідчують, що ОСОБА_2 являється його законним представником.
Втім, ні до моменту звернення до суду із даним адміністративним позовом, на ні теперішній час, позивачем не було надано військовій частині вищезазначених документів, та позивачем у позові не спростовується вказаний факт.
Також представник відповідача звертає увагу, що відповідно до частини Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання грошового забезпечення у разі зникнення безвісти військовослужбовця мають члени сім'ї, які перебували на його утриманні.
Поняття «перебування на утриманні» передбачає наявність постійної, систематичної та основної матеріальної підтримки, що підтверджується належними доказами: офіційними документами, квитанціями, довідками, рішеннями суду тощо.
Позивач не надав жодного документального підтвердження факту перебування на утриманні військовослужбовця.
Наведені ним у позові обставини про «допомогу» чи «передачу коштів» не можуть розцінюватися як юридичне утримання у розумінні закону. Фінансова допомога між родичами без документального підтвердження носить добровільний та епізодичний характер і не створює правових підстав для призначення грошового забезпечення.
З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено паспортом громадянина України НОМЕР_5 та свідоцтвом про народження НОМЕР_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_6 батьками ОСОБА_1 є батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_4 .
Позивач є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії ЛВА-1 №034604 від 07 квітня 1999 року. Інвалідність встановлена безстроково, висновок про умови та характер праці: непрацездатний в звичайних виробничих умовах.
Батько - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_8 .
Мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_9 .
Сторони не заперечують, що у грудні 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України та він проходив службу у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_7.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.6.2025 року № 184 вважати такими, що вибули із оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зникли безвісті: 28 червня 2025 року: солдата ОСОБА_2 , призупинити будь-які виплат на особисті карткові рахунки солдата ОСОБА_2 .
Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2025 року № 194 у зв'язку з відсутністю понад десять діб, увільнити від займаних посад і зарахувати у розпорядження командира військової частини з 09 липня 2025 року солдата ОСОБА_2 .
Суд встановив, що сповіщенням сім'ї № 41 ІНФОРМАЦІЯ_6 № 5708 від 30 червня 2025 року, адресоване ОСОБА_1 , позивача було повідомлено, що 28 червня 2025 року військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 .
Також у сповіщенні зазначено, що це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільгу встановленому законодавством порядку.
Позивач зазначає, що він звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 із заявою за вих. №2041/6007 від 07.07.2025 року (вх. №15910 від 07.07.2025 року) щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 - рідному братові солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який з 28.06.2025 року вважається зниклим безвісти під час безпосередньої участі в бойових діях.
За результатами розгляду зазначеного звернення було отримано відповідь військової частини НОМЕР_2 №0666/297/1026 від 02.08.2025 року, згідно з якою військова частина зазначила, що право позивача на отримання частки грошового забезпечення його брата може бути реалізоване, якщо він надасть на адресу військової частини НОМЕР_2 документи, які засвідчують, що ОСОБА_2 являється його законним представником.
Судом досліджено довідку Глинянської міської ради Львівського району від 12.01.2024 року № 17 про те, що ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживає разом зі своїм братом інвалідом ІІ групи з дитинства гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та здійснює за ним щоденний постійний сторонній догляд та піклування.
Також судом досліджено довідку Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 03.12.2024 року № 1481, видану ОСОБА_2 про те, що він дійсно являється одержувачем допомоги чи догляду за особовою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок психічного розладу ОСОБА_1 , яку призначено за період з 01.10.2020 року по 01.01.2025 року.
Позивач зазначає, що документи, які підтверджують наявність оформленого у встановленому порядку законного представництва між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відсутні, оскільки таке представництво не оформлювалося.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі, - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Абзацами 5, 6 частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Таким чином, обов'язковою умовою для виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), є умова, що такий військовослужбовець є їх законним представником.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону,зникнення безвісті та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України. (абз. 8 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 (далі, - Порядок № 884, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:
копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);
копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;
копія документа, що підтверджує:
- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);
- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;
- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;
копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;
копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;
копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;
інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.
Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до вимог пункту 4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:
подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;
з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.
У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що за результатами розгляду звернення позивача про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти рідного брата, військова частина НОМЕР_2 листом №0666/297/1026 від 02.08.2025 року повідомила, що право позивача на отримання частки грошового забезпечення його брата може бути реалізоване, якщо він надасть на адресу військової частини НОМЕР_2 документи, які засвідчують, що ОСОБА_2 являється його законним представником.
Позивач наполягає на тому, що незважаючи на відсутність формального статусу опікуна або піклувальника, брат Позивача - ОСОБА_2 - фактично здійснював постійний догляд, надавав необхідну побутову, медичну та емоційну підтримку особі з інвалідністю ІІ групи, яка має суттєві обмеження щодо самообслуговування та повсякденного функціонування.
Так, суд встановив, що відповідно до довідки Глинянської міської ради Львівського району від 12.01.2024 року № 17 , ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживає разом зі своїм братом інвалідом ІІ групи з дитинства гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та здійснює за ним щоденний постійний сторонній догляд та піклування.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 03.12.2024 року № 1481, виданої ОСОБА_2 , він дійсно являється одержувачем допомоги чи догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок психічного розладу ОСОБА_1 , яку призначено за період з 01.10.2020 року по 01.01.2025 року.
Водночас позивач зазначає, що документи, які підтверджують наявність оформленого у встановленому порядку законного представництва між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відсутні, оскільки таке представництво не оформлювалося.
Разом з цим, відповідно до абз. 5, 6 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ обов'язковою умовою для виплати грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця рідному брату є умова, що такий військовослужбовець є законним представником свого брата.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки у матеріалах адміністративної справи відсутні докази призначення військовослужбовця ОСОБА_2 опікуном або піклувальником позивача, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно запропонував позивачу надати докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є законним представником позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, протиправних дій відповідача щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця безвісті зниклого ОСОБА_2 , суд не встановив.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому не належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджета.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.