ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" березня 2026 р. справа № 300/9405/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 30.12.2025 звернувся до суду через систему "Електронний суд" з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби від 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 включно, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця, згідно з "Порядком проведення індексації грошових доходів населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року, за період проходження військової служби з 1 березня 2018 року по 23 травня 2019 року, розрахованої з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 березня 2018 року по 23 травня 2019 року, розрахованої з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією позивачу сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем встановленого законом строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновити пропущений строк звернення до суду. Відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.01.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання Військова частина НОМЕР_1 , відповідно до якого відповідач просить позовну заяву у цій справі залишити без розгляду, у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду.
Заяву мотивовано тим, що 23 травня 2019 року виключено майора ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення. Видано: грошовий атестат, речовий атестат та атестат на зброю. Таким чином після отримання грошового атестата позивач мав би дізнатися про порушення своїх прав, щодо виплати грошового забезпечення, а також всіх належних за період проходження військової служби додаткових видів грошового забезпечення а також індексації грошового забезпечення. З позовною заявою до суду позивач звернувся 30 грудня 2025 року, тобто через понад 6 років 7 місяців після його виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Тобто мова йде про періоди служби позивача шести-семирічної давності, до часу пред'явлення позову до суду. Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18 липня 2022 року включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. Позивач своїм правом на звернення до суду в період з 23 травня 2019 року по 18 липня 2022 року не скористався. В цій справі вимоги позивача стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а не виплат, що належать працівникові при звільненні. При цьому грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Сформульована Судовою палатою правова позиція спростовує висновки про те, що строк звернення до суду в цій справі визначається статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній на день подання позову, оскільки до спірних правовідносин, що виникли до 19.07.2022, підлягають застосуванню положення цієї статті в попередній редакції, яка не передбачала обмеження строку звернення до суду. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку Судової палати.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у контексті зазначених висновків Судової палати, Суд констатує, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження невиплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по листопад 2020 року встановлюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 340/3868/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов до висновку, клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2026 про залишення позовної заяви у цій справі без розгляду, у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду є необґрунтованим, тому слід відмовити в задоволенні поданого клопотання.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248, 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Григорук О.Б.