ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" березня 2026 р. справа № 300/4497/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- стягнути з Військової частини на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року у розмірі 35072,91 гривні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати за період з 30.07.2017 по день фактичної виплати;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . На думку позивачки, відповідач протиправно, не нарахував індексацію грошового забезпечення за період з 28.04.2017 по 01.03.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, що призвело до порушення майнових прав позивачки, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. Позивачка зазначає, що нормами законодавства передбачено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та заробітної плати, у зв'язку з чим відповідач мав нарахувати та виплатити позивачці індексацію її грошового забезпечення. Позивачка стверджує, що оскільки останнього разу підвищення посадових окладів перед оспорюваним періодом здійснювалося у січні 2008 року, то індексація грошового забезпечення має бути обчислена із застосуванням базового місяця - січня 2008 року. Однак, позивачка зазначає, що така індексація грошового забезпечення не була їй нарахована. Крім того, просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, оскільки відповідачем порушені строки нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача. Також позивачкою заявлено вимогу про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі без обґрунтування підстав для застосування такого судового контролю. Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити (а.с. 1-24).
27.06.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшла уточнена позовна заява, в якій було уточнено зміст тексту позовної заяви (а.с. 26-35).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 36-37).
16.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшла заява про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження у даній справі (а.с. 39).
21.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що доводи позивачки про необхідність застосування до індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базового місяця - січня 2008 року є безпідставними, оскільки даний показник залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не може бути прив'язано до якогось конкретного місяця. З приводу вимог щодо нарахування та виплати частини доходів, то зазначає, що компенсація втрати частини доходів відбувається в момент виплати заборгованості. Звертає увагу, що станом на момент виникнення спірних відносин Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не передбачав компенсації втрати частини доходів щодо невиплати чи несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення, яка була включена до норм даного закону з прийняттям Закону України №1214-ІХ від 04.02.2021, у зв'язку з чим сума компенсації втрати частини доходів може бути нарахована на індексацію грошового забезпечення після 26.02.2021. З огляду на викладені аргументи, просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 46-56).
21.07.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача разом з відзивом надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 40-45).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 клопотання позивачки про виправлення описки задоволено. Виправлено допущену в ухвалі про відкриття провадження в даній справі описку щодо зазначення по батькові позивачки (а.с. 57-59).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 61), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 61), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено (а.с. 62-65).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 67), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та з 10.03.2023 виключена із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, що підтверджується копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 69 від 10.03.2023 (а.с. 15).
Позивачка звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила надати інформацію про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 року. У випадку нарахування індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 року без застосування базового місяця - січень 2008 року - просила здійснити перерахунок такої індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Також позивачкою заявлено прохання про видачу довідки про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (а.с. 16).
Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на дану заяву позивачки надіслала лист № 5/2927 від 23.05.2025, в якому зазначила, що у військової частини відсутні повноваження на нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки військова частина НОМЕР_1 не має наявного фінансового ресурсу для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачці. Щодо базового місяця, на основі якого має бути здійснено нарахування та виплата індексації, зазначив, що січень 2008 року не може бути взято за основу для обчислення індексації грошового забезпечення, оскільки це суперечитиме принципу незворотні в часі нормативно-правових актів, так як зміни до Постанови № 1078 щодо застосування як базового місяця того, в якому відбулося зростання тарифних ставок за посадою, були внесені тільки у 2015 році. Зважаючи на що, вимоги щодо застосування базового місяця - січня 2008 року буде протиправним. Вказує, що право на нарахування індексації грошового забезпечення у військовослужбовців виникло у грудні 2018 року (а.с. 19).
До вказаного листа відповідачем долучено картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 № 5/2929 від 23.05.2025, відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення в період з липня 2017 по лютий 2018 не нараховувалася (зворотна сторона а.с. 20 - а.с. 22).
Вважаючи відмову відповідача протиправною, з метою зобов'язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі та здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати відповідної індексації, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Щодо позовної вимоги про виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 для обчислення індексу споживчих цін.
Частиною 2 статті 9 Закону України № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (надалі, також - Закон України № 1281-ХІІ).
У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1-2 статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 (надалі, також - Порядок № 1078) (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (надалі, також - Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Матеріалами справи, зокрема листом-відповіддю Військової частини НОМЕР_1 № 5/2927 від 23.05.2025 відповідачем підтверджено, що індексація позивачу за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 не нараховувалася та не виплачувалася.
Також ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення протягом спірного періоду підтверджується відомостями картки особового рахунку військовослужбовця щодо ОСОБА_1 № 5/2929.
Суд наголошує, що відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за період з 30.07.2017 по 28.02.2018.
Таким чином, невиплата позивачці індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Крім того, аналізуючи наведені правові норми слід зазначити, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивачки з 30.07.2017 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
У подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі, також - Постанова № 704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами позивачки щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за спірний період січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Щодо аргументів відповідача про відсутність власних коштів для виплати індексації, суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивачки отримати індексацію грошового забезпечення.
Щодо позовної вимоги позивачки про стягнення з відповідача на користь позивачки індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 року в сумі 35072,91 грн, суд зазначає, що стягненню в судовому порядку підлягають нараховані, але не виплачені з певних причин суми грошового забезпечення.
За обставинами даної справи, позивачці індексація грошового забезпечення в період проходження військової служби з 30.07.2017 по 28.02.2018 не нараховувалася. У зв'язку з цим в суду відсутні підстави для стягнення з відповідача суми ще не нарахованої позивачці індексації, у зв'язку з чим дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивачки про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити їй компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі, також - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (надалі, також - Порядок № 159).
Відповідно до положень статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 цього ж Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу вищезазначених норм права слідує, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у пункті 3 Порядку № 159, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу (нарахування).
Суд зазначає, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20.10.2022 у справі № 140/862/19 та у постанові від 29.09.2022 у справі № 520/1001/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Посилання представника відповідача на те, що лише Законом № 1214-IX від 04.02.2021 року було внесені зміни до Закону № 2050-ІІІ та частину другу статті 2 доповнено абзацом шостим та додано в перелік сума індексації грошових доходів громадян суд вважає помилковими, оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до норм чинного законодавства.
На належності сум індексації до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
Таким чином, внесені Законом № 1214-IX від 04.02.2021 року зміни до Закону № 2050-ІІІ лише деталізували перелік доходів, які не мають разового характеру.
Однак, суд зазначає, що відповідачем виплату індексації грошового забезпечення здійснено не було.
Зважаючи на вищевикладене, суд робить висновок про передчасність вимог щодо нарахування компенсації втрати частини доходів позивачці, оскільки її право в цій частині не є порушеним.
Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, позовні вимоги про визнання бездіяльності, щодо ненарахування нарахування індексації грошового забезпечення належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачці за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 та з метою належного способу відновлення порушеного права зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачці за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується клопотання позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки позовна заява не містить жодного обґрунтування, з посиланням на докази щодо необхідності чи наявності істотних підстав для його задоволення та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі № 300/4497/25. Крім того, позивачкою не конкретизовано, який саме спосіб судового контролю вона просить застосувати до відповідача в даній справі, що унеможливлює розгляд такої вимоги позивачки.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що позивач звернувся до суду із заявою, що стосується належного нарахування його заробітної плати, у зв'язку з чим є звільненим від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Главач І.А.