ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" березня 2026 р. справа № 300/990/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гуменюк М.В.
представника позивача Станька М.М.
представника відповідача Гавадзина М.В.
представника відповідача Бабій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.10.2024 року №022312/0701;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.10.2024 року №022309/0701.
Позовні вимоги мотивовані протиправним прийняттям Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області податкових повідомлень рішень від 11.10.2024 № 022312/0701 та 022309/0701.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
07.04.2025 року від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану адміністративну справу до судового розгляду.
Сторони по справі реалізували свої права визначені КАС України щодо надання заперечень, пояснень, клопотань із долученням до матеріалів судової справи доказів .
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (надалі ТОВ «Івано - Франківськгаз збут») з питань, наведених у запереченні ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» від 22.08.2024 № 767-Сл-548-0824 (вх.36920/6 від 12.08.2024) на Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 09.08.2024 року №14494/09-19-07-01/39595350 складено акт від 25.09.2024р. №16929/09-19-07- 01/39595350.
Висновками акта перевірки встановлено наступні порушення позивачем:
пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44 , п.192.1 ст. 192 пп. г) п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (із змінами та доповненнями), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704 (зі змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 р. за № 159/28289 зі змінами та доповненнями, в результаті чого:
- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21) на загальну суму 8 332 557 грн в тому числі за квітень 2023р на суму 8 332 557 грн.;
- встановлено заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 47 076 870 грн. в тому числі за квітень 2023 року в сумі 47 076 870 грн.
На підставі зазначеного Акту Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 11.10.2024 року №022309/0701, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 8 332 557 грн.
- від 11.10.2024 року №022312/0701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47 076 870 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 11 769 218 грн.
Під сумнів контролюючий орган ставить правомірність виписаних позивачем розрахунків коригування до податкових накладних на суми повернення коштів побутовим споживачам та господарські операції позивача із ТОВ «ЙЕ Енергія», в зв'язку із неможливістю здійснення цим платником податку господарських операцій в урахуванням обсягу основних засобів, кількості трудових та матеріальних ресурсів, відсутністю постачання природного газу протягом серпня - квітня 2023 року згідно договору №ІФЗ-ПР-02-2018-27 купівлі-продажу природного газу від 27.12.2017, наявністю кримінального провадження щодо групи осіб, у якому фігурують посадові особи ТОВ «ЕЙ Енергія», тощо.
Відповідно до п.п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» оскаржив податкові повідомлення-рішення від 11.10.2024 року №022312/0701, №022309/0701 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
21.01.2025 ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» отримало рішення від 16.01.2025 №1372/6/99-00-06-01-03-06 Державної податкової служби України про результат розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 11.10.2024 року №022312/0701 та повідомлення-рішення від 11.10.2024 року №022309/0701.
Згідно даного рішення, ДПС залишено без змін податкові повідомлення рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а скаргу ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» без задоволення.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відповідності прийнятих податкових повідомлень-рішень вимогам законодавства, суд виходить із наступного.
У відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Щодо встановлення відповідачем завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21) на загальну суму 8 332 557 грн. в тому числі за квітень 2023р на суму 8 332 557 грн. суд зазначає наступне.
Пункт 14.1.36. статті 14 ПК України визначає господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Стаття 44 ПК України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи:
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
44.6. у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно із пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Стаття 188 ПК України встановлює особливості визначення бази оподаткування. Так, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно допідпунктів 213.1.9і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу п'ятого ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Пунктом 2 ст.3 Закон України №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. ст.9 Закону України №996-ХІV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Абзацом 11 ст.1 Закону України №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Отже, платник податку, має право на включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, робіт чи послуг, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового (звітного) періоду і, як наслідок, на його врахування при визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого періоду, лише за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, робіт чи послуг, що підтверджується первинними та іншими документами, а також податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
В ході перевірки контролюючому органу надано Оборотну відомість по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по контрагенту «населення» за період з травня 2022р по квітень 2023р, оборотні відомості по рах 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по контрагенту «населення» за період з травня 2022р по квітень 2023р помісячно, оборотна відомість по рах. 333 «Інші кошти за період з травня 2022р по квітень 2023р, банківські виписки по АТ «Ощадбанк» та ПАТ «Укргазбанк» за період з травня 2022р по квітень 2023р, реєстри платіжних доручень на повернення переплати побутовим споживачам за період з травня 2022р по квітень 2023р., зведена інформація по розрахунках коригування, зареєстрованих за період з травня 2022р по квітень 2023р., Оборотну відомість по рах 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по контрагенту «населення» за період з липня 2022р по квітень 2023р поденно, оборотну відомість по рах 333 «Інші кошти» за період з травня 2022р по червень 2022р поденно, банківські виписки по АТ «Кліринговий дім» за період з травня 2022р по квітень 2023р поденно, банківські виписки по АТ «БАНК АЛЬЯНС» за період з травня 2022р по квітень 2023р поденно, реєстр податкових накладних, виписаних та зареєстрованих по контрагенту «Населення», обороти рахунку по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по контрагенту населення за квітень 2022, Обороти рахунку по рах 333 «Інші кошти за квітень 2022р поденно, реєстр податкових накладних, виписаних та зареєстрованих по контрагенту «Населення» за квітень 2022р.. «Ощадбанк» за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, банківські виписки по АБ «Укргазбанк» за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, банківські виписки по АТ «Кліринговий дім» за період з 04.04.2022 по 30.04.2022р, банківські виписки по АТ «БАНК АЛЬЯНС» за період з 11.07.2022 по 30.04.2023, банківські виписки по АТ «Кліринговий дім» за 17.08.2022, 07.09.2022, 04.10.2022, 24.10.2022, 23.11.2022,13.12.2022,05.01.2023, 23.02.2023, 30.03.2023, 10.04.2023, банківські виписки по АТ «Ощадбанк» за 06.05.2022, 21.06.2022, 24.06.2022, Реєстри щодо коштів, які повертались населенню у зв'язку із зміною постачальника природного газу, по яких здійснювалось коригування податкових зобов'язань за період квітень 2022 - квітень 2023 років у яких вказано наступні дані: рахунок з якого повертались кошти, дата повернення. назва банку, рахунок на який повертались кошти, споживач (ПБ), № платіжного доручення. сума повернених коштів, призначення платежу (повернення оплати за газ, вказується особовий рахунок споживача), інформацію та первинні документи про отримання коштів від побутових споживачів (банківські виписки, платіжні доручення, електронні форми банківських реєстрів) та інформацію і первинні документи (банківські виписки, платіжні доручення) про повернення 39 коштів побутовим споживачам (дата повернення коштів, сума повернення коштів, призначення платежу, ПІБ споживача, РНОКПП, особовий рахунок, банківський рахунок, з якого поверталися кошти споживачу, та рахунок споживача, на який поверталися кошти); оборотну відомість по 361 рах. по контрагенту «Населення» за період з травня 2022 року по квітень 2023 року, оборотні відомості по 361 рах. по контрагенту «Населення» за період з травня 2022 року по квітень 2023 року помісячно; оборотна відомість по 333 рах. за період з травня 2022 року по квітень 2023 року; банківські виписки по АТ «Ощадбанк» та ПАТ «Укргазбанк» за період з травня 2022 року по квітень 2023 року помісячно; реєстри платіжних доручень на повернення переплати побутовим споживачам за період жовтня 2022 року по квітень 2023 року помісячно; зведена інформація по РК, зареєстрованих за період жовтня 2022 по квітень 2023 контрагенту «Населення»; оборотну відомість по 361 рах. по контрагенту «Населення» за період з липня 2022 року квітень 2023 року поденно; по оборотну відомість по 333 рах. за період з травня 2022 року по червень 2022 року поденно; банківські виписки по АБ «Кліринговий Дім» за період з травня 2022 року по квітень 2023 року поденно для підтвердження повернення коштів побутовим споживачам; банківські виписки по АТ «БАНК АЛЬЯНС» за період з травня 2022 року по квітень 2023 року поденно для підтвердження повернення коштів побутовим споживачам: реєстр податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в ЄРПН по контрагенту «Населення», що включені до складу податкового зобов'язання Декларацій з ПДВ за період з травня 2022 року по квітень 2023 року, обороти рахунку по 361 рах. по контрагенту «Населення» за квітень 2022 року:, обороти рахунку по 333 рах. за квітень 2022 року поденно; реєстр податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в ЄРПН по контрагенту «Населення», що включені до складу податкового зобов'язання Декларації з ПДВ за квітень 2022 року; банківські виписки ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» по АТ «Ощадбанк» за період 01.04.2022 по 30.04.2022 року, банківські виписки ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» по АБ «УКРГАЗБАНК» за період 01.04.2022 по 30.04.2022 року: банківські виписки ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» по АТ «Кліринговий Дім» за період 04.04.2022 по 30.04.2022 року; електронні форми реєстрів прийнятих платежів від побутових споживачів банківськими та іншими фінансовими установами форматі.dbf,, які є частиною банківських виписок по рахунках Товариства у періоді травень 2022 року: та електронні форми реєстрів прийнятих платежів від побутових споживачів банківськими іншими фінансовими установами форматі.dbf, які є частиною банківських виписок по рахунках Товариства у періоді червень 2022 року; зведений реєстр вихідних платіжних доручень на повернення коштів побутовим за період жовтень 2022 року квітень 2023 року поденно за ЕЦП (Додаток 1); інформація щодо отриманих коштів від побутових споживачів в періоді травень-червень 2022 року відповідно до наданих банківських виписок та реєстрів, які повернуті в періоді жовтень 2022-квітень 2023рр. (Додаток 2). копію Типового договору постачання ПГ для побутових споживачів зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП №1080 від 10.06.2020; копію Облікової політики ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» відповідно до наказу №23 від 25.12.2020р.; копію Порядку ведення розрахунків з побутовими споживачами за постачання природного газу ТОВ «ІВАНО- ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до наказу №25 від 31.12.2020р., заяви (вимоги) на повернення надлишково сплачених коштів від споживачів до перегляду; інформацію з особових рахунків споживачів щодо стану розрахунків за природний газ (фінансові стани), Зведені дані в розрізі особових рахунків щодо оплат в травні червні 2022 року, яким поверталися кошти за ЕЦП.
Також, в підтвердження декларування податкових зобов'язань по зведеному контрагенту «Населення» ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» надано, в ході проведення перевірки, інформацію листами від 18.06.2024 №767-Сл-481-0624, від 30.07.2024 №767-Сл-529-0724, від 31.07.2024 №767-Сл-530-0724, від 02.08.2024 № 767-Сл-532-0824, від 16.09.2024 №767-Сл-566-0924, від 17.09.2024 №767-Сл-566-0924.
Крім того, разом з запереченням від 07.10.2024 вих. № 767-Сл-642-1024 на Акт від 25.09.2024 № 16929 позивачем надано відповідачу інформацію щодо декларування податкового зобов'язання по зведеному контрагенту «Населення» в повному обсязі за період листопад 2019 року - березень 2022 року.
Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що до 01 травня 2022 року ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» здійснювало постачання природного газу більше 433 тисячам побутових споживачів. Починаючи з 01.05.2022 року всі побутові споживачі ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» автоматично переведені до іншого постачальника - постачальника «останньої надії» (ПОН), функцію якого виконувало ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а згідно наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 всіх побутових споживачів (в тому числі ТОВ «Івано - Франківськгаз збут») починаючи 1 травня 2022 року до реєстру Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» всі побутові споживачі, які отримували газ від постачальника «останньої надії» (ПОН).
ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» є юридичною особою, яка здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі виданої ліцензії НКРЕКП від 16.05.2017 № 653.
Починаючи з 01.05.2022 року позивач не здійснює постачання природного газу побутовим споживачам.
Також, перевіркою ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» встановлено, що за період квітень 2022 - квітень 2023 років платником проведено коригування податкового зобов'язання в сторону зменшення, що спричинене поверненням переплати за спожитий природний газ побутовими споживачами на загальну суму - 7 230 991,42 грн. в т.ч. за: - жовтень 2022 -983 344,64 грн. - листопад 2022 - 1 095 778,27 грн. - грудень 2022-941 902,74 грн січень 2023-1415 132,51 грн - лютий 2023 - 1 228 607,3 грн - березень 2023 - 1000 721,82 грн - квітень 2023-565 504,14 грн.
Позивач стверджує, що коригування податкових зобов'язань відбувалося відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, норм Податкового кодексу України та облікової політики підприємства на підставі належно оформлених документів.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивач здійснив реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування у періоді, що перевірявся у відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені Товариством до податкових декларацій з ПДВ, які були прийняті податковим органом без заперечень.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (в редакціях на день виникнення спірних відносин), визначено повноваження податкового органу та механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
А саме відповідно до п.4,5,6 Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
При цьому, на час складання податкових накладних/розрахунків коригування та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації податковим органом не приймалося, як висновок вказані податкові накладні/розрахунки коригування відповідають ознакам безумовності.
У відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, надані ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» податкові накладні на розрахунки коригування були прийняті та зареєстровані податковим органом без заперечень.
Таким чином, якщо податковий орган вказує, що формування показників податкової декларації відбулося на підставі даних, які не підтверджуються документами, що визначені абз.1 п.44.1 ст. 44 ПК України, то такі обставини мали бути виявлені саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації.
Аналогічний висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 460/2361/19.
Окрім цього, відповідно до п.187.10 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, нараховують плату за абонентське обслуговування, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відповідно до п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, на відміну від правила «першої події», за касовим методом дата виникнення податкових зобов'язань, відображення податкового кредиту виникає за датою отримання чи надання оплати за товари/послуги (у грошовій або іншій формі).
В ході розгляду справи судом встановлено, що на суму отриманих від населення коштів позивач складав і реєстрував податкові накладні за щоденним підсумком операцій, що підтверджується наданими до перевірки реєстрами податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, складеними на кінцевого споживача (населення, побутові споживачі) за період квітень 2022 - квітень 2023р.
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість по розрахунках з побутовими споживачами ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» визначало та нараховувало на дату зарахування коштів на банківські рахунки Товариства, що відповідає вимогам п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України що підтверджується наданими до перевірки банківськими виписками ТОВ «Івано - Франківськгаз збут», електронними формами реєстрів прийнятих платежів від банків-збірників коштів з ідентифікацією платників по особовому рахунку в форматі dbf., оборотними відомостями рах.361 по контрагенту «Населення» та оборотними відомостями рах.333 «Грошові кошти в дорозі» за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року. Також наданими фінансовими станами по особових рахунках споживачів.
Так само, позивач складав та реєстрував розрахунок коригування в ЄРПН до податкової накладної відповідно до ст. 192 ПК України після здійснення повернення коштів та на дату таких повернень, що підтверджується наданою до перевірки Зведеною інформацією по розрахунках коригування за період з 10.2022 по 04.2023 по контрагенту "Населення".
Податкові зобов'язання і коригування податкових зобов'язань визначалися та формувалися позивачем по зведеному контрагенту «Населення», що підтверджується наданими до перевірки даними регістрів бухгалтерського обліку розрахунків з побутовими споживачами, а саме, оборотними відомостями рах.361 по зведеному контрагенту «Населення» та оборотними відомостями рах.333 «Грошові кошти в дорозі» за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, відповідно до затвердженого «Порядку ведення розрахунків з побутовими споживачами за постачання природного газу та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Івано - Франківськгаз збут», що є частиною Облікової політики позивача.
На підтвердження здійснених операцій коригування податкових зобов'язань після здійснення повернення коштів підтверджується реєстрами вихідних платіжних доручень за період жовтень 2022-квітень 2023р. за кожен період окремо з поденною деталізацією.
Окрім цього, у відповідності до п. 85.6 Податкового Кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Проте, відповідачем, на підтвердження ненадання позивачем документів, не надано суду актів про ненадання документів, які відповідали вимогам п. 85.6 Податкового Кодексу України.
Суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про ненадання до перевірки заяв на повернення надлишково сплачених коштів від споживачів, оскільки такі спростовуються відповіддю позивача від 16.09.2024 №767-Сл-566-0924, де зазначено про надання таких документів для перегляду, відповідь отримана представником відповідача без зауважень.
Сукупність наданих доказів свідчить про відповідність проведених позивачем коригувань податкових зобов'язань нормам пп.14.1.266 п.14.1 ст. 14, п.187.10, п.192.1 ст. 192, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.
Оскільки, під час розгляду справи, судом встановлено факт дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України щодо коригувань податкових зобов'язань, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024 року №022309/0701 підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Щодо встановлення відповідачем заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 47 076 870 грн. в тому числі за квітень 2023 року в сумі 47 076 870 грн. та доводів про обов'язок позивача нарахувати податкові зобов'язання відповідно до вимог пп. г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу» у квітні 2023 року
Надаючи правову оцінку фінансово-господарським операціям між позивачем та контрагентом ТОВ «ЙЕ Енергія», суд враховує, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі (ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).
Відповідно до підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Відповідно до п. 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу(пункт198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений у статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про наявність в позивача порушень слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ «ЙЕ Енергія», які, на думку контролюючого органу, не відбулися з метою здійснення господарської діяльності. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, наявності кримінального провадження, відсутності у контрагента позивача необхідних для здійснення господарської діяльності основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, тощо.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Згідно з доктриною здійснення операцій з метою господарської діяльності в Україні базується на принципах законності, реальності операції (підтвердженої документами), самостійності, ініціативності та спрямованості на отримання прибутку для підприємницької діяльності, де ключовим є дотримання встановлених законом процедур та оформлення первинними документами.
На підтвердження доводів про використання природного газу в господарській діяльності з контрагентом ТОВ «ЙЕ Енергія», позивачем надано суду первинні документи, в тому числі платіжні інструкції та інші документи, які досліджені під час судового розгляду.
В ході перевірки контролюючому органу надано копію укладеного з ТОВ «ЙЕ Енергія» договору №1ФЗ-ПР-02-2018-27 купівлі-продажу природного газу від 27.12.2017р, додаткову угоду до договору від 27.12.2017 № ФЗ-ПР-02- 2018-27 № 52, додаткову угоду до договору від 27.12.2017 № ІФЗ-ПР-02-2018-27 №53, додаткову угоду до договору від 27.12.2017 № ІФЗ-ПР-02-2018-27 №55, Акти приймання-передачі природного газу за період квітня 2022- липня 2022, оборотну відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «ЙЕ Енергія», реєстр податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в ЄРПН від постачальника ТОВ «ЙЕ Енергія» та включених до складу податкового кредиту Декларацій з ПДВ за період з квітня 2022 по квітень 2023р., реєстр платіжних доручень, згідно яких здійснено оплату ТОВ «ЙЕ Енергія» по договору 27.12.2017 № ІФЗ-ПР-02-2018-27; скан-копії платіжних доручень по контрагенту ТОВ «ЙЕ Енергія» по договору ІФЗ-ПР-02- 2018-27 від 27.12.2017, лист ТОВ «ЙЕ Енергія» про перерахування оплати №767-сл-3335-0922 від 20.09.2022р., Копію додаткової угоди №47 до договору від 27.12.2017 № ІФЗ-ПР-02-2018-27, інформацію щодо кількості споживачів природного газу у портфелі постачальника ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» за період квітень 2022-травень 2023, інформацію щодо реалізації природного газу за період квітень 2022р.-квітень 2023р., інформацію щодо реалізації природного газу за період квітень 2022-травень 2023 років, діючі договори з 01.01.2023 року на постачання природного газу непобутовим споживачам (юридичним особам), інформацію щодо діючих договорів з 01.01.2023 року на постачання природного газу непобутовим споживачам (юридичним особам), обороти рахунку 631 по договору №1ФЗ-ПР-02-2018-27 від 27.12.2017 з ТОВ «ЙЕ Енергія» в частині зарахування перелати за період з 30.04.2022 по 12.09.2024р. помісячно, копію листа ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» вих. №767-Сл-2255-0523 від 16.05.2023р.; копію листа ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» вих. №767-Сл-2488-0623 13.06.2023р.; оборотну відомість по рах. 631, що підтверджує взаєморозрахунки з постачальником ТОВ «ЙЕ Енергія» (код ЄДРПОУ 38863790) за період з квітня 2022 року по квітень 2023, банківські виписки ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» по АТ «Банк Альянс» за період з 11.07.2022 по 30.04.2023 року; банківські виписки ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» по АБ «Кліринговий Дім» за 17.08.2022, 07.09.2022, 04.10.2022, 24.10.2022, 23.11.2022, 13.12.2022, 05.01.2023, 23.02.2023, 30.03.2023, 10.04.2023pp. банківські виписки ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» по АТ «Ощадбанк» за 06.05.2022, 21.06.2022, 24.06.2022p.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору №ІФЗ-ПР-02-2018-27 від 27.12.2017 та Додаткових угод №47 від 31.12.2021, №52 від 29.04.2022 та №53 від 31.05.2022 ТОВ «Івано - Франківськгаз збут» придбавало у ТОВ «ЙЕ Енергія» природний газ для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання.
Відповідно до п. 5.5 Договору, Сторони погодились, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу на розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
31.05.2023 сторонами укладено Додаткову угоду № 55, якою внесено наступні зміни до Договору:
- пункт 1.1 Договору та викладено його в наступній редакції: «1.1. За Договором Продавець, зобов'язується передати у власність Покупцю з 01 січня 2018 року до закінчення 12-го (дванадцятого) календарного місяця наступного за днем припинення або скасування воєнного стану на території України введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» природний газ. а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.»;
- пункт 2.1 Договору викладено в наступній редакції: «2. Сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1. Договору в наступній редакції: «2.1. Продавець передає Покупцеві у період з 01 січня 2018 року до закінчення 12- го (дванадцятого) календарного місяця наступного за днем припинення або скасування воєнного стану на території України введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» газ в обсязі в цьому Договорі та Додаткових угодах до нього».
- пункт 10.1 Договору викладено в наступній редакції: «10.1. Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до закінчення 12-го (дванадцятого) календарного місяця наступного за днем припинення або скасування воєнного стану на території України введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення».
Договір № ІФЗ-ПР-02-2018-27 від 27.12.2018 року є чинним і діє на момент розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, здійснена передоплата за природний газ по діючому договору проведена Позивачем в безготівковій формі та нараховано податковий кредит в сумі 50 484 982,00 грн., в тому числі у періоді, що перевіряється: всього за квітень на суму ПДВ 7 558 594,35 грн.; всього за травень на суму ПДВ 1 333 333,33 грн.; всього за червень на суму ПДВ 2 416 395,84 грн.; всього за липень на суму ПДВ 12 762 755,53 грн.
Згідно актів приймання - передачі природного газу Позивачем отримано від ТОВ «ЙЕ Енергія» в квітні 2022 року 169 698,00 м.куб. природного газу, в травні 2022 року 60 103,00 м.куб. природного газу, в червні 2022 року 68 030,00 м. куб. природного газу.
Як зазначив позивач та не оспорюється відповідачем, як станом на момент перевірки так і на момент розгляду справи судом, як позивач так і його контрагент ТОВ «ЙЕ Енергія» зареєстровані як юридичні особи, не ліквідовані та не перебувають у стані ліквідації, зареєстровані як платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Одним з основних видів економічної діяльності позивача та ТОВ «ЙЕ Енергія» є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Окрім цього, у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII, оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання; оптовий продавець - суб'єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 9-1 ЗУ «Про ринок природного газу» (в редакції з 02.07.2023), здійснювати операції з оптовими енергетичними продуктами мають право виключно особи, які зареєстровані як учасники оптового енергетичного ринку в порядку, затвердженому Регулятором.
Згідно з матеріалами даної адміністративної справи, 14.12.2023 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) включено ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» до Реєстру учасників оптового енергетичного ринку та присвоєно реєстраційний код (ECRB код) ECRB-UA-20231213-015.
Отже, як в період, що перевірявся, так і на момент розгляду справи судом позивач та його контрагент ТОВ «ЙЕ Енергія» мали право здійснювати діяльність з постачання природного газу та бути оптовим покупцем/продавцем природного газу.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено факту початку використання товару в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
Суми грошових коштів, що були перераховані позивачем в якості попередньої оплати за природний газ на користь ТОВ «ЙЕ Енергія» є авансовими платежами за товар, що підлягає безпосередньому використанню в основній господарській діяльності позивача. Відтак, висновок податкового органу про те, що такі суми коштів сплачені поза межами господарської діяльності є безпідставним та не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.
Також вбачається з матеріалів справи, що у відповідності до умов додаткових угод №52 та №53 вартість природного газу становила від 38,99 грн. до 39,99 грн. за 1 м. куб природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до наданої позивачем та дослідженої судом інформації про приведену вартість природного газу, основні показники біржових котирувань тощо розміщені на веб-сторінці ТОВ "Українська енергетична біржа" за посиланням https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/other-price-indicators/, вартість природного газу на європейських хабах (Day-Ahead) до кордону України за період з січня по грудень 2022 року, ввезеного на митну територію України коливалась в діапазоні від 11 863,32 грн за тис.куб.м до 150 249,48 грн. за тис.куб.м. У березні 2022 року приведена вартість природного газу сягала 90791,55 грн. за тис.куб.м., а в серпні сягнула рекордних 150 249,48 грн. за тис.куб.м.
Відтак, позивачем обґрунтовано економічну доцільність Договору, укладеного із ТОВ «ЙЕ Енергія».
Аналогічна позиція узгоджується з позицією Верховного суду, що викладена в Постанові від 11.01.2023 по справі №640/3403/22.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21.
При цьому використання придбаних товарів/послуг поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про початок використання товару в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчиненої операції чи не відповідність господарської операції діловій меті, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Більше того, судом встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, що виразилося в частковій реалізації такого.
Оскільки, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України первинні документи є підставою для податкового обліку, враховуючи вищенаведене судом встановлено з матеріалів адміністративної справи факт придбання позивачем у ТОВ «ЙЕ Енергія» природного газу для подальшого використання у господарській діяльності.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є повними, достовірними, не містять суперечливостей або є такими, що ґрунтуються на інших документах. На противагу даному Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що господарські операції, що були поставлені податковим органом під сумнів, є для позивача типовими та не виходять за межі звичайної господарської діяльності. Усі операції з купівлі та подальшої реалізації природного газу, зокрема і операції із спірним контрагентом, проводяться за типовим алгоритмом та оформлюються належними для даного виду операцій документами.
Судом не приймаються як належні докази посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 11.04.2023 по справі 2а-916/12/2670 Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Тобто, у разі підтвердження факту використання товарів/послуг в господарській діяльності, як у даній ситуації, позивач не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, актом перевірки під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.
Верховний Суд у Постанові від 06.06.2023 по справі №820/7010/16 вказав, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб'єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документи на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.
Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань за укладеними ним договорам.
Даний висновок викладений у Постанові Верховного суду від 13.01.2021 по справі №808/2547/16.
Суд наголошує, що поза увагою відповідача було залишено те, що, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЙЕ Енергія» 02.08.2013 зареєстроване юридичною особою. Основний вид діяльності торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Щодо доводів відповідача про наявність кримінального провадження відносно контрагента, вбачається з матеріалів справи наступне.
У відзиві відповідачем зазначено про наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні від 25.10.2022р. № 72022000420000075 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, щодо групи осіб, у якому фігурують посадові особи ТОВ «ЕЙ Енергія».
Суд зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженні не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.
Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, та які відповідно до приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов'язковими для адміністративного суду, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт досудового розслідування, де в тому числі згадується контрагент позивача, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2024 по справі №320/4190/19.
Щодо доводів відповідача про неможливість ТОВ «ЙЕ Енергія» здійснювати діяльність за наявності обмежувальних заходів з 2021 року через застосування персональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ЙЕ Енергія», вбачається з матеріалів справи наступне.
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення РНБО, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст.2 Закону "Про санкції").
Підставами для застосування санкцій є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (п.1 ч.1 ст.3 Закону "Про санкції").
Статтею 4 Закону "Про санкції" встановлено, що видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Отже, перелік видів санкцій, визначений у ст.4 Закону "Про санкції", не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".
Втім, розкриття поняття "інших санкцій" Закон ''Про санкції'' не містить.
Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 ч.1 ст.4 цього Закону "Про санкції", приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частини 1, 3 ст.5 Закону "Про санкції").
Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ЙЕ Енергія", якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, є ОСОБА_1 .
Президент України Указом від 24.06.2021 №266/2021 ввів в дію рішення РНБО від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з яким були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
У додатку 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), включений ОСОБА_1 . До нього застосовані такі санкції: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом ''Про санкції''.
При цьому, вбачається з матеріалів справи, що у додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), ТОВ "ЙЕ Енергія" не зазначене. Тобто, ТОВ "ЙЕ Енергія" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Крім того, відповідно до частин 1 та 3 ст.96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
За змістом ст. 3 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.
Відтак, санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ "ЙЕ Енергія" є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов'язання свого учасника.
З огляду на це, доводи відповідача про те, що ТОВ «ЙЕ Енергія» не мало права здійснювати діяльність за наявності обмежувальних заходів з 2021 року, є помилковими.
Аналогічну позицію висловлено Верховним судом у постановах від 12.12.2024 по справі №922/9275/23, від 02.07.2025 по справі №922/3069/24, від 10.02.2026 по справі №903/609/24.
Суд зазначає, що посилання відповідача на судову практику у справі №260/7652/23 є неревалентна через різний суб'єктний склад і інші обставини справи, а саме стороною спору у справі №260/7652/23 є Акціонерне Товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», а не постачальник природного газу, як у даній справі, а також встановлення апеляційним судом по справі №260/7652/23 факту безтоварності акту приймання - передачі природного газу, що є відмінним з обставинами даної справи.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024 року №022312/0701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 30280,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 11.10.2024 року №022312/0701, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут» з податку на додану вартість на суму 47 076 870 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 11 769 218 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 11.10.2024 року №022309/0701, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут» наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 8 332 557 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут» судовий збір у сумі 30280,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.
Повний текст рішення складено 24.03.2026