ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" березня 2026 р. справа № 300/7946/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо обчислення і виплати грошового забезпечення за період з 19.06.2021 по 29.03.2023, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 за кожним роком проходження служби відповідно; зобов'язати здійснити перерахунок та виплати за періоди з 19.06.2021 по 29.03.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет» станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 за кожним роком проходження служби відповідно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 під час проходження військової служби не здійснила виплату всіх належних коштів. Грошове забезпечення розраховане на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не на 01 січня кожного поточного календарного року. З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до внесення змін. При цьому порядок дій, які повинні вчинити, зокрема, відповідачі у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови № 103 та змінами до пункту 4 Постанови № 704, не змінився. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов. Зазначає, що ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 з 22 липня 2021 року. З цієї дати позивача було зараховано на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі на грошове забезпечення. ОСОБА_1 у період з 22.07.2021 по 29.03.2023 був діючим військовослужбовцем та не був на той час пенсіонером силової структури. Тому зміни до постанов Кабінету Міністрів України, внесені пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», стосуються виключно перерахунку пенсій пенсіонерів Збройних Сил України та інших військових формувань. Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині та при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині. Лише з 20.05.2023 норма пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року втратила чинність. Звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с.14).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Згідно з витягом із наказу Військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2021 № 202 ОСОБА_1 з 22.07.2021 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, та з 22.07.2021 він приступив до прийняття справ і посади (а.с.23).
За змістом витягу із наказу Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2023 № 99 ОСОБА_1 з 09.04.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення (а.с.24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ)
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі також - Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі також - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі також - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти(стаття 6 Закону України № 2017-III).
Суд зауважує, що Кабінет Міністрів України визначив як розрахункову величину обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу саме прожитковий мінімум для працездатних осіб. При внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 пунктом 6 Постанови №103 було змінено тільки дату визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 і ці зміни визнанні судом протиправними і скасовані, Закони України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, у 2022 і 2023 роках підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови №704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Законом України “Про Державний Бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 1762 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270,00 грн.
В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 визначено у сумі 2684,00 грн.
Отже, редакція Законів України про Державний бюджет на 2021, 2022 та 2023 рік свідчить про зміну розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону збільшення.
Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах Суду від 08.11.2023 в справі №420/26141/21, від 06.11.2023 в справі №300/1947/22, від 09.05.2023 в справі №380/5158/22, від 08.05.2023 в справі №520/12159/21, від 11.04.2023 в справі №240/21362/21, від 11.04.2023 в справі №520/14820/21, від 06.04.2023 в справі №380/10075/21, від 15.11.2023 в справі №120/965/22-а, від 26.06.2025 за №480/7154/24.
Отже, такий підхід до правозастосування, за вказаних обставин, суд визнає усталеним, з огляду на вимоги частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд враховує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 2 указаної Постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та викладено абзац перший в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.
Судом встановлено, що відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця №5/6139 від 22.11.2025 за період з липня 2021 року по березень 2023 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача становили: у липні 2021 року - 364,52 грн та 1913,55 грн; у серпні 2021 року - 1130,00 грн та 4230,00 грн; у вересні 2021 року - 1130,00 грн та 4045,67 грн; у жовтні 2021 року - травні 2022 року - 1130,00 грн та 3440,00 грн; у червні 2022 року - 1130,00 грн та 3440,00 грн; у липні 2022 року - січні 2023 року - 1200,00 грн та 3440,00 грн; у лютому 2023 року - 1200,00 грн та 3539,64 грн; у березні 2023 року - 1200,00 грн та 4370,00 грн, відповідно (а.с.26).
Таким чином, посадовий оклад, оклад за військовим званням позивача розраховано шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, 1762 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, що відповідачем визнається.
Суд зауважує, що за змістом пункту 5, 6 Постанови № 704, пункту 6 розділу XXIII, пунктів 1, 2 розділу XXIV, пунктів 7, 8 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, виплата додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Суд звертає увагу, що згідно із наказом Військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2021 № 202 ОСОБА_1 з 22.07.2021 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, та з 22.07.2021 він приступив до прийняття справ і посади.
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 22.07.2021 по 29.03.2023. У задоволенні позову за період з 19.06.2021 по 21.07.2021 слід відмовити.
Щодо доводів відповідача з приводу пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи слідує, що позивач почав проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 22.07.2021. Водночас з 09.04.2023 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, та не спростував відповідач, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав у жовтні 2025 року. Доказів обізнаності позивача із порядком обчислення його грошового забезпечення, зокрема вручення йому грошового атестата, письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, відповідачем суду не надано.
До суду із цим позовом позивач звернувся 02.11.2025, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Крім того, Велика палата Конституційного Суду України 11.12.2025 розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025, у якому зазначено, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України. Відтак Конституційний Суд України постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною та утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом судовий збір не сплачувався відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 22.07.2021 по 29.03.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 22.07.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 29.03.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.