24 березня 2026 року м. Ужгород№ 260/1247/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 -Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
04 березня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 -Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким, просить суд: « 1. Розглянути справу у відсутність позивача та його представника; 2. Позовну заяву задовольнити; 3. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) від 01.03.2026 року ОСОБА_1 -Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз; 4. Зобов'язати уповноважених службових осіб НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 -Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз в перетинанні державного кордону України; 5. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 01 березня 2026 року позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону, у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону та не поданням документів, що підвереджують (надають) підставу для виїзду за кордон. На переконання позивача, подані ним документи є достатніми для підтвердження обставини на перетин державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, виходячи з наступного. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, з 24 лютого 2022 року тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України. Вказує, що позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону, у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил перетинання державного кордону громадянами України від 27.01.1995 №57, оскільки позивач не надав на паспортний контроль документи, які підтверджують підстави для виїзду закордон в умовах воєнного стану. Враховуючи викладене, відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в перетині державного кордону позивачу.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 01 березня 2026 року, з метою здійснення перетину державного кордону України через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» позивач під час паспортного контролю пред'явив документи, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , виданий 21 червня 2019 року органом 5312 (а.с. 13).
Рішенням заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) від 01 березня 2026 року відмовлено позивачу, у перетинанні державного кордону на виїзд з України, у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил перетинання державного кордону громадянами України від 27.01.1995 №57, оскільки позивач не надав на паспортний контроль документи, які підтверджують підстави для виїзду закордон в умовах воєнного стану (а.с. 14).
Із вказаним рішенням позивач не погодився, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII та постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Згідно із статтею 33 частиною 1 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначене кореспондується також з положеннями статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII. При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до статті 8 частини 1 пункту 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». В подальшому воєнний стан був продовжений та діє і на теперішній час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Отже, враховуючи те, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль".
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Так, згідно пунктом 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно із пунктом 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Суд наголошує, що нормою пункту 2-6 Правил № 57 право на перетин державного кордону поширено, окрім осіб, перелік яких прямо передбачено пунктами 2-1 та 2-2 цих Правил, і на інших осіб, які є військовозобов'язаними, однак не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Статтею 14 частинами 1, 3 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано не чинним судом.
Рішенням заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) від 01 березня 2026 року відмовлено позивачу, у перетинанні державного кордону на виїзд з України, у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Правил перетинання державного кордону громадянами України від 27.01.1995 №57, оскільки позивач не надав на паспортний контроль документи, які підтверджують підстави для виїзду закордон в умовах воєнного стану (а.с. 14).
Так, згідно пункту 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до пункту 2-19 Правил №57 у разі введення на території України воєнного стану обмеження щодо перетину державного кордону не поширюється на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років (включно), крім випадків, визначених пунктом 2-14 цих Правил.
Таким чином із системного аналізу норм Правил №57 можна зробити висновок та на період дії правого режиму воєнного стану громадянам України, особам чоловічої статі віком від 23 до 60 років обмежено виїзд за межі України.
Судом встановлено, що Клейтон Девід Мохамед Ель-Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_6 який міститься у матеріалах справи (а.с. 12).
Відповідно до вказаного паспортного документу позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на день виникнення спірних правовідносин йому виповнило 23 роки.
У зв'язку з тим, що позивач не підпадає під категорію осіб передбачених пунктів 2-19 Правил №57 та не надав на паспортний контроль військово-облікові документи було прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону України.
Таким чином, у позивача відсутнє право на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану.
Водночас, застосовуючи критерії статті 2 КАС України Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22 дійшов висновку, що враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, Суд дійшов висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 липня 2023 року у справі № 380/7792/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 380/572/23, від 19 вересня 2023 року у справі №160/14641/22».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у статті 2 частині 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним і задоволенні адміністративного позову позивача повинно бути відмовлено.
Щодо посилань позивача на необґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України у зв'язку із незазначенням у ньому конкретної для цього підстави, суд ураховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі № 380/16591/22, та зазначає таке.
Спірне рішення відповідача від 01 березня 2026 про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2023 № 457.
У рішенні вказано персональні дані позивача, його паспортний документ. Також зазначено підстави його прийняття (як нормативні, такі і фактичні), а саме: позивач не зміг підтвердити мету поїздки згідно пункту 2.8, 2.9 відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Отже, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив конкретні нормативні та фактичні підстави для обмеження позивача у виїзді за кордон, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.
Разом з тим у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди ОСОБА_1 -Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз в перетинанні державного кордону України, слід відмовити, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому у задоволенні такої позовної вимоги слід також відмовити.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 -Сайєд Ахмед Абд Ель-Азіз ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко